 |
 |
 |
1-7 червня 2006 р
<КРИМЮГЕНД> IДЕ НА ПРОРИВ
Володимир БIЛКЕЙ
Нещодавно у вечiрнiй програмi <Подробицi> попоштував глядачiв сюжетом про те, як пiдлiтки з кримського молодiжного об'еднання <Прорив> вiдроджують славнi традицii колись iснуючоi у Союзi дитячоi военiзованоi гри <Зарнiца>. З неприхованою симпатiею телепрацiвники повiдомили й показали, як пiдлiтки в чорних камуфляжах пiд командуванням вiдповiдно екiпiрованих молодикiв iз пластмасовими автоматами хоробро кидаеться у бiй з ворогами <отечества>. Хто е тим ворогом - сказано не було. Але й так, судячи з напису на майцi одного з бойовичкiв <За Украину без Ющенко>, стае зрозумiлим, проти кого <треба> воювати. Для початку нехай iз iграшковими автоматами в руках.
Та нехай би бавилися кримськi пiдлiтки чим завгодно. Але вони - лише юна змiна зрiлим парубкам i дiвчатам, якi зарееструвалися 12 жовтня минулого року в юридичних органах як позапартiйне молодiжне об'еднання <Прорив>. Як засвiдчили програмнi цiлi та практичнi дii, вiд того <об'едiненiя> тхне духом <гiтлерюгенда> i маоiстських хунвейбiнiв. Його метою е вiдрив Криму вiд Украiни та приеднання до Росii. А це е порушенням Конституцii Украiни.
Цiкаво, що вже через два днi пiсля реестрацii, на минулорiчну Покрову, цiле збiговисько <кримюгендiвських> бойовикiв бешкетувало в Киевi на Хрещатику разом iз вiтренкiвцями й симоненкiвцями. Пiзнiше ще одне <югендiвське> збiговисько iз Криму висадилося десантом в Острозi, де кинулося захищати московське попiвство. Серед iнших багатьох вибрикiв <кримюгенду> вирiзнялася своею злочинною антиукраiнською дiею циркова вистава, коли <Прорив> на Чонгарському перешийку, що з'еднуе Крим iз материком, заходився перекопувати його лопатами й установлювати бутафорськi прикордоннi стовпи.
Прокуратура Криму та Мiнiстерство внутрiшнiх справ Украiни хоча й заявили про порушення судовоi справи проти <Прориву>, але дii правоохоронцiв здаються нерiшучими та млявими.
Ну а вiдомий своiми полiтичними уподобанняи подiбним <кiном> лише провокуе антиукраiнськi сили до рiшучiших i радикальнiших антидержавних дiй.
На фото: <Прорив> на Хрещатику пiд час однiеi з акцiй.
Та нехай би бавилися кримськi пiдлiтки чим завгодно. Але вони - лише юна змiна зрiлим парубкам i дiвчатам, якi зарееструвалися 12 жовтня минулого року в юридичних органах як позапартiйне молодiжне об'еднання <Прорив>. Як засвiдчили програмнi цiлi та практичнi дii, вiд того <об'едiненiя> тхне духом <гiтлерюгенда> i маоiстських хунвейбiнiв. Його метою е вiдрив Криму вiд Украiни та приеднання до Росii. А це е порушенням Конституцii Украiни.
Цiкаво, що вже через два днi пiсля реестрацii, на минулорiчну Покрову, цiле збiговисько <кримюгендiвських> бойовикiв бешкетувало в Киевi на Хрещатику разом iз вiтренкiвцями й симоненкiвцями. Пiзнiше ще одне <югендiвське> збiговисько iз Криму висадилося десантом в Острозi, де кинулося захищати московське попiвство. Серед iнших багатьох вибрикiв <кримюгенду> вирiзнялася своею злочинною антиукраiнською дiею циркова вистава, коли <Прорив> на Чонгарському перешийку, що з'еднуе Крим iз материком, заходився перекопувати його лопатами й установлювати бутафорськi прикордоннi стовпи.
Прокуратура Криму та Мiнiстерство внутрiшнiх справ Украiни хоча й заявили про порушення судовоi справи проти <Прориву>, але дii правоохоронцiв здаються нерiшучими та млявими.
Ну а вiдомий своiми полiтичними уподобанняи
На фото: <Прорив> на Хрещатику пiд час однiеi з акцiй.
Цiни на нафту визначають спекулянти i полiтика
Органiзацiя краiн-експортерiв нафти (ОПЕК) не може зараз нiчого зробити для зниження цiн на цю сировину, оскiльки ситуацiю на свiтовому ринку цiлком визначають iншi фактори. Про це заявив у Каракасi (Венесуела) мiнiстр енергетики Катару Абдулла бен Хамад аль-Аттiях. <Тепер нафтовий ринок цiлком залежить вiд геополiтичного впливу i контролю спекулянтiв>, - заявив вiн журналiстам пiсля прибуття в цю краiну для участi в 141-й конференцii ОПЕК.
Катарський мiнiстр також висловив думку, що учасники зустрiчi вирiшать зберегти нинiшню квоту спiльного видобутку нафти в 28 мiльйонiв барелiв на добу, причому зроблять це 10 з 11 краiн-членiв ОПЕК (за винятком Iраку).
Разом з тим, вiн зазначив, що для виробникiв iснуе загроза падiння цiн на <чорне золото> пiсля занадто рiзкого iхнього зростання, викликаного причинами, не пов'язаними з попитом. Мiнiстр послався на збiльшення нафтовидобутку в багатьох краiнах, а також на рiст iнвестицiй у цю галузь у краiнах, що входять до ОПЕК.
Нагадаемо, що ранiше мiнiстр енергетики Венесуели Рафаель Рамiрес з цього приводу заявив, що органiзацiя краiн-експортерiв нафти (ОПЕК) практично вичерпала можливостi для стримування зростання цiн на сировину. При цьому вiн пiдкреслив, що напруженiсть на ринку через геополiтичний тиск на Iран залишаеться досить серйозною.
Катарський мiнiстр також висловив думку, що учасники зустрiчi вирiшать зберегти нинiшню квоту спiльного видобутку нафти в 28 мiльйонiв барелiв на добу, причому зроблять це 10 з 11 краiн-членiв ОПЕК (за винятком Iраку).
Разом з тим, вiн зазначив, що для виробникiв iснуе загроза падiння цiн на <чорне золото> пiсля занадто рiзкого iхнього зростання, викликаного причинами, не пов'язаними з попитом. Мiнiстр послався на збiльшення нафтовидобутку в багатьох краiнах, а також на рiст iнвестицiй у цю галузь у краiнах, що входять до ОПЕК.
Нагадаемо, що ранiше мiнiстр енергетики Венесуели Рафаель Рамiрес з цього приводу заявив, що органiзацiя краiн-експортерiв нафти (ОПЕК) практично вичерпала можливостi для стримування зростання цiн на сировину. При цьому вiн пiдкреслив, що напруженiсть на ринку через геополiтичний тиск на Iран залишаеться досить серйозною.
Росiйськi шовiнiсти
хочуть забрати Крим
Державна Дума Росiйськоi Федерацii мае намiр надiслати запит уряду РФ щодо надання iнформацii про заходи щодо повернення Автономноi республiки Крим до складу Росii.
Вiдповiдне протокольне доручення думським комiтетам у мiжнародних справах i у справах СНД пiдтримали депутати Держдуми. У дорученнi наголошуеться, що в 2007 роцi закiнчуеться двостороннiй договiр з Украiною про визнання ii Росiею в iснуючих межах. У зв'язку з цим, зазначають депутати, до 30 листопада 2006 року необхiдно заявити про непродовження цього договору i повернення Криму до складу РФ вiдповiдно до Кучук-Кайнарджiйського договору вiд 1774 року.
Нагадаемо, що згiдно з умовам цього договору мiж Росiйською i Османською iмперiями, Крим був визнаний <вiльним i абсолютно незалежним вiд всякоi сторонньоi влади>. До Росii вiдходили дiлянки Азовського узбережжя, а також фортецi Керч i Енi-калi, територiя мiж Днiпром i Бугом. Що ж стосуеться двостороннього договору з Росiею, то його перегляд може вилитися для самоi ж Росii в ряд великих мiжнародних неприемностей, в тому числi, виключенням з Великоi вiсiмки, стверджують експерти.
19 лютого 1954 року Крим рiшенням президii Верховноi Ради СРСР був переданий до складу Украiни. Iсторики вважають, що це рiшення було продиктоване не фантазiями першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова, а неможливiстю вiдродження пiвострова пiсля виселення кримських татар. Пiсля iх депортацii на пiвостровi залишилося 400 тис. населення, а це було украй мало для стабiлiзацii економiчноi i соцiальноi обстановки в Криму. Крiм того, рiшення про передачу Криму було пiдтримане одноголосно всiм складом президii ВР СРСР.
Найбiльш складна ситуацiя iз Севастополем, який за часiв СРСР залишався мiстом з особливим статусом, який зберiг згiдно з Конституцiею Украiни 1996 року як адмiнiстративна одиниця.
Iнiцiативи щодо повернення Криму до складу Росii неодноразово з'являлися у росiйських полiтикiв, а також висувалися екстремiстськими кримськими громадськими органiзацiями. Так, 19 квiтня 2005 року депутат Держдуми РФ Дмитро Рогозiн заявив про незаконнiсть передачi Севастополя Украiнi, а також натякнув на можливiсть перегляду ухвали президii ВР СРСР вiд 19 лютого 1954 року. Пiсля цього Д.Рогозiн був оголошений в Украiнi персоною нон-грата. Його колега iз Держдуми Вiктор Алкснiс також неодноразово заявляв, що передача Криму Украiнi - незаконна. Лiдер СПУ Олександр Мороз, коментуючи заяви росiйських полiтикiв, заявив: <Якщо якийсь дурень висловився щодо цiеi теми, це його проблеми>.
А на думку Iгоря Осташа, який пiд час IV скликання Верховноi Ради займав пост вiце-президента Парламентськоi асамблеi Органiзацii щодо спiвпрацi i безпеки в Европi, заяви росiйських полiтикiв варто розглядати в контекстi iншоi ситуацii. <Це те ж саме, якби який-небудь депутат Верховноi Ради сказав, що Росiя прагне вступити у Велику вiсiмку i зробить все для цього, а оскiльки в цiй органiзацii присутнi США, Японiя, то Украiна повинна поставити питання Зеленого Клину (Далекий Схiд), Курильських островiв, Краснодарського краю, Кубанi - тих росiйських територiй, на яких проживають етнiчнi украiнцi. Адже ми теж не домовлялися, що Росiя вступить у Велику вiсiмку i разом з США намагатиметься моделювати свiтовий розвиток>, - зазначив вiн.
А депутат Держдуми РФ Олександр Лебедев заявив, що вiн вважае намiри своiх колег повернути Крим до складу Росii не чим iншим, нiж пiаром.
Варто також нагадати, що заява Украiни i Грузii про намiр вийти зi складу СНД викликала у росiйського полiтикуму ледве приховуваний гнiв. <Нi забороняти, нi обурюватися ми не збираемося, але при цьому просто прагматично розумiемо, якi наслiдки будуть для цих краiн, для громадян цих краiн>, - заявив спiкер Ради Федерацii Сергiй Миронов, натякаючи на рiзноманiтнi санкцii проти Украiни i Грузii.
Вiдповiдне протокольне доручення думським комiтетам у мiжнародних справах i у справах СНД пiдтримали депутати Держдуми. У дорученнi наголошуеться, що в 2007 роцi закiнчуеться двостороннiй договiр з Украiною про визнання ii Росiею в iснуючих межах. У зв'язку з цим, зазначають депутати, до 30 листопада 2006 року необхiдно заявити про непродовження цього договору i повернення Криму до складу РФ вiдповiдно до Кучук-Кайнарджiйського договору вiд 1774 року.
Нагадаемо, що згiдно з умовам цього договору мiж Росiйською i Османською iмперiями, Крим був визнаний <вiльним i абсолютно незалежним вiд всякоi сторонньоi влади>. До Росii вiдходили дiлянки Азовського узбережжя, а також фортецi Керч i Енi-калi, територiя мiж Днiпром i Бугом. Що ж стосуеться двостороннього договору з Росiею, то його перегляд може вилитися для самоi ж Росii в ряд великих мiжнародних неприемностей, в тому числi, виключенням з Великоi вiсiмки, стверджують експерти.
19 лютого 1954 року Крим рiшенням президii Верховноi Ради СРСР був переданий до складу Украiни. Iсторики вважають, що це рiшення було продиктоване не фантазiями першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова, а неможливiстю вiдродження пiвострова пiсля виселення кримських татар. Пiсля iх депортацii на пiвостровi залишилося 400 тис. населення, а це було украй мало для стабiлiзацii економiчноi i соцiальноi обстановки в Криму. Крiм того, рiшення про передачу Криму було пiдтримане одноголосно всiм складом президii ВР СРСР.
Найбiльш складна ситуацiя iз Севастополем, який за часiв СРСР залишався мiстом з особливим статусом, який зберiг згiдно з Конституцiею Украiни 1996 року як адмiнiстративна одиниця.
Iнiцiативи щодо повернення Криму до складу Росii неодноразово з'являлися у росiйських полiтикiв, а також висувалися екстремiстськими кримськими громадськими органiзацiями. Так, 19 квiтня 2005 року депутат Держдуми РФ Дмитро Рогозiн заявив про незаконнiсть передачi Севастополя Украiнi, а також натякнув на можливiсть перегляду ухвали президii ВР СРСР вiд 19 лютого 1954 року. Пiсля цього Д.Рогозiн був оголошений в Украiнi персоною нон-грата. Його колега iз Держдуми Вiктор Алкснiс також неодноразово заявляв, що передача Криму Украiнi - незаконна. Лiдер СПУ Олександр Мороз, коментуючи заяви росiйських полiтикiв, заявив: <Якщо якийсь дурень висловився щодо цiеi теми, це його проблеми>.
А на думку Iгоря Осташа, який пiд час IV скликання Верховноi Ради займав пост вiце-президента Парламентськоi асамблеi Органiзацii щодо спiвпрацi i безпеки в Европi, заяви росiйських полiтикiв варто розглядати в контекстi iншоi ситуацii. <Це те ж саме, якби який-небудь депутат Верховноi Ради сказав, що Росiя прагне вступити у Велику вiсiмку i зробить все для цього, а оскiльки в цiй органiзацii присутнi США, Японiя, то Украiна повинна поставити питання Зеленого Клину (Далекий Схiд), Курильських островiв, Краснодарського краю, Кубанi - тих росiйських територiй, на яких проживають етнiчнi украiнцi. Адже ми теж не домовлялися, що Росiя вступить у Велику вiсiмку i разом з США намагатиметься моделювати свiтовий розвиток>, - зазначив вiн.
А депутат Держдуми РФ Олександр Лебедев заявив, що вiн вважае намiри своiх колег повернути Крим до складу Росii не чим iншим, нiж пiаром.
Варто також нагадати, що заява Украiни i Грузii про намiр вийти зi складу СНД викликала у росiйського полiтикуму ледве приховуваний гнiв. <Нi забороняти, нi обурюватися ми не збираемося, але при цьому просто прагматично розумiемо, якi наслiдки будуть для цих краiн, для громадян цих краiн>, - заявив спiкер Ради Федерацii Сергiй Миронов, натякаючи на рiзноманiтнi санкцii проти Украiни i Грузii.
Переяслав заполонили зграi бродячих собак
Юрiй Зубер
Кiлька рокiв тому я пiзно повертався з Киева. I на переяславськiй автостанцii побачив таку картину: десяткiв зо два бродячих собак несамовито гризлися за якусь кiстку. Стояв такий лемент, що аж вуха закладало. Я вийшов з автобуса. Раптом деякi собаки повернули в мiй бiк, за мить я опинився в оточеннi псiв. Спочатку вони не виявляли до мене агресii, напевно чекали, що я iх чимось пригощу. Не дочекавшись вiд мене iжi, собаки почали поводитися значно агресивнiше, деякi загрозливо загарчали, а решта - несамовито загавкали. На щастя, я живу неподалiк автовокзалу, вiдбиваючись ногами та сумкою вiд найбiльш зухвалих псiв, я таки дiйшов додому.
Минуло кiлька рокiв. Нещодавно став свiдком того, як молода мама з коляскою, оточена зграею бродячих собак, вiдчайдушно намагаеться iх вiдiгнати. На щастя, пiдiйшов я i ще кiлька чоловiкiв, i ми разом вiдiгнали непроханих гостей.
Навiть на центральнiй вулицi мiста ми стикаемося з величезними зграями, по десять-двадцять, бродячих собак. Деякi з псiв досить великi, наприклад, кавказькi вiвчарки. При зустрiчi з ними може бути непереливки.
Цю проблему жителi Переяслава-Хмельницького регулярно пiднiмають на сесiях мiськради. Але мери мiняються, а проблема залишаеться. Правда, мiсцевi жителi по-своему борються з собаками: вони iх убивають, причому, часто по-звiрячому забивають палицями. Але найбiльших i найлютiших собак не чiпають - бояться. А вбивають найчастiше маленьких , як правило, не агресивних.
Мiськi чиновники говорять, що на те, щоб вiдловити бродячих собак, не вистачае коштiв. Цiкаво, на шикарнi банкети кошти чомусь завжди е.
Маемо надiю, що нова мiська влада цю проблему таки вирiшить цивiлiзовано. Адже ми прагнемо в Европу. Чи не так?
Минуло кiлька рокiв. Нещодавно став свiдком того, як молода мама з коляскою, оточена зграею бродячих собак, вiдчайдушно намагаеться iх вiдiгнати. На щастя, пiдiйшов я i ще кiлька чоловiкiв, i ми разом вiдiгнали непроханих гостей.
Навiть на центральнiй вулицi мiста ми стикаемося з величезними зграями, по десять-двадцять, бродячих собак. Деякi з псiв досить великi, наприклад, кавказькi вiвчарки. При зустрiчi з ними може бути непереливки.
Цю проблему жителi Переяслава-Хмельницького регулярно пiднiмають на сесiях мiськради. Але мери мiняються, а проблема залишаеться. Правда, мiсцевi жителi по-своему борються з собаками: вони iх убивають, причому, часто по-звiрячому забивають палицями. Але найбiльших i найлютiших собак не чiпають - бояться. А вбивають найчастiше маленьких , як правило, не агресивних.
Мiськi чиновники говорять, що на те, щоб вiдловити бродячих собак, не вистачае коштiв. Цiкаво, на шикарнi банкети кошти чомусь завжди е.
Маемо надiю, що нова мiська влада цю проблему таки вирiшить цивiлiзовано. Адже ми прагнемо в Европу. Чи не так?
Бориспiльськi комунальники
отримали аванс довiри громадськостi
Iрина Костенко
Протягом травня бориспiльцям довелося згадати, як воно без гарячоi води. Мусили також пережити два днi зовсiм без водопостачання. Але тут уже нiкуди не подiнешся - проводилося планове хлорування мiського водопроводу.
А без гарячого водопостачання у травнi залишився не лише Бориспiль. I тiльки вiсiм мiст Украiни не припиняли подавати гарячу воду. Iншi, незважаючи на неодноразовi спроби заздалегiдь укласти договори на газ для нагрiвання води у травнi, лiмiтiв не отримали. Сьогоднi Бориспiль домовився за газ на травень i червень. Гаряча вода подорожчала. Споживачi квартир, обладнаних лiчильниками, сплачуватимуть 6,67 грн. за куб. м, а без лiчильника - 12, 86 грн. на одного проживаючого. Така цiна буде до 1 липня. Як вона змiниться у другому пiврiччi, сьогоднi ще не скаже нiхто. А якщо врахувати зростання ще й вартостi електроенергii, то стане очевидним, наскiльки вiд цього постраждають такi енергозатратнi комунальнi пiдприемства, як тепломережа i водоканал, а також споживачi iхнього товару - ми з вами.
Усвiдомлюючи, що тiльки модернiзацiя пiдприемств, оснащених нинi застарiлим обладнанням, може пом'якшити вплив збiльшення вартостi енергоносiiв на цiну води i тепла.
Про реформування комунальноi сфери у Борисполi почали думати не вчора. Навiть у найскрутнiшi часи знаходили можливiсть замiнювати застарiлi котли, встановлювати енергозберiгаючi насоси, реконструювати трубопроводи, використовуючи новiтнi матерiали. От тiльки робилося це там, де вже припече, i, порiвняно iз загальною масою проблем, було краплею в морi. Кардинальне реформування пiдприемств вимагало коштiв не лише на самi роботи та матерiали, але й на проект такого реформування.
Борисполю щодо цього пощастило. Наше мiсто, одне iз п'яти по всiй Украiнi, було включене до Проекту розповсюдження досвiду реформування комунальних послуг, який здiйснювався за участю Всеукраiнськоi благодiйноi органiзацii та фiнансовоi пiдтримки Агентства США з мiсцевого розвитку. Простiше кажучи, за американськi грошi iнститут допомагав <Бориспiльводоканалу> та <Бориспiльтепломережi> розробити стратегiчнi плани розвитку. Така спiвпраця тривала пiвроку, i 16 травня результати цiеi роботи були представленi на суд громадськостi Борисполя.
У залi Бориспiльського кiнотеатру, де проходили громадськi слухання з питань реформування цих комунальних пiдприемств, вiльних мiсць не було. Громадськостi були представленi Стратегiчнi плани дiй <Бориспiльводоканалу> та <Бориспiльтепломережi> на 2006-2011 роки.
Люди, якi прийшли на слухання, дiйсно прагнули з'ясувати, чи заслуговують тi спiльнi напрацювання нашого з вами фiнансування. Адже вперше нам доведеться погодитися на пiдвищення цiн не до рiвня, який тiльки забезпечуе покриття затрат, а трохи iз запасом, щоб пiдприемства могли вкласти кошти у переобладнання свого виробництва. Звичайно, комунальна плата - це не едине джерело фiнансування таких грандiозних планiв. Тут передбачаеться також участь мiського бюджету. Але головне - маючи таку об'емну, науково обгрунтовану програму дiй, Бориспiль може долучатися до державних програм, де фiнансування проводиться з Державного бюджету.
Учасники слухань повiрили пiдприемствам, пiдтримали iхнi програми розвитку. Але у ходi обговорення цих проектiв комунальники мали змогу переконатися, що запитуватимуть iз них з усiею суворiстю. Хотiлося б також пiдкреслити, що без комлексного пiдходу до всього комунального господарства навiть найдосконалiшi плани можуть дати осiчку. Наприклад, найчистiша вода стане iржавою, тiльки пройшовши старими внутрiбудинковими мережами. Вистраждане тепло втрачатиметься у пiдвалi через неiзольованi труби...
Найлегше сказати, що це територiя вiдповiдальностi ЖЕКiв. Але наша квартплата сьогоднi також не покривае iхнiх збиткiв. Тож мiсту, можливо, доведеться подумати i про фiнансову допомогу цим пiдприемствам, щоб нашi будинки готовi були без втрат використовувати наданi послуги.
Аванс довiри вiд громадськостi комунальники Борисполя отримали. Сподiваемося, людям не доведеться бути обдуреними.
А без гарячого водопостачання у травнi залишився не лише Бориспiль. I тiльки вiсiм мiст Украiни не припиняли подавати гарячу воду. Iншi, незважаючи на неодноразовi спроби заздалегiдь укласти договори на газ для нагрiвання води у травнi, лiмiтiв не отримали. Сьогоднi Бориспiль домовився за газ на травень i червень. Гаряча вода подорожчала. Споживачi квартир, обладнаних лiчильниками, сплачуватимуть 6,67 грн. за куб. м, а без лiчильника - 12, 86 грн. на одного проживаючого. Така цiна буде до 1 липня. Як вона змiниться у другому пiврiччi, сьогоднi ще не скаже нiхто. А якщо врахувати зростання ще й вартостi електроенергii, то стане очевидним, наскiльки вiд цього постраждають такi енергозатратнi комунальнi пiдприемства, як тепломережа i водоканал, а також споживачi iхнього товару - ми з вами.
Усвiдомлюючи, що тiльки модернiзацiя пiдприемств, оснащених нинi застарiлим обладнанням, може пом'якшити вплив збiльшення вартостi енергоносiiв на цiну води i тепла.
Про реформування комунальноi сфери у Борисполi почали думати не вчора. Навiть у найскрутнiшi часи знаходили можливiсть замiнювати застарiлi котли, встановлювати енергозберiгаючi насоси, реконструювати трубопроводи, використовуючи новiтнi матерiали. От тiльки робилося це там, де вже припече, i, порiвняно iз загальною масою проблем, було краплею в морi. Кардинальне реформування пiдприемств вимагало коштiв не лише на самi роботи та матерiали, але й на проект такого реформування.
Борисполю щодо цього пощастило. Наше мiсто, одне iз п'яти по всiй Украiнi, було включене до Проекту розповсюдження досвiду реформування комунальних послуг, який здiйснювався за участю Всеукраiнськоi благодiйноi органiзацii
У залi Бориспiльського кiнотеатру, де проходили громадськi слухання з питань реформування цих комунальних пiдприемств, вiльних мiсць не було. Громадськостi були представленi Стратегiчнi плани дiй <Бориспiльводоканалу> та <Бориспiльтепломережi> на 2006-2011 роки.
Люди, якi прийшли на слухання, дiйсно прагнули з'ясувати, чи заслуговують тi спiльнi напрацювання нашого з вами фiнансування. Адже вперше нам доведеться погодитися на пiдвищення цiн не до рiвня, який тiльки забезпечуе покриття затрат, а трохи iз запасом, щоб пiдприемства могли вкласти кошти у переобладнання свого виробництва. Звичайно, комунальна плата - це не едине джерело фiнансування таких грандiозних планiв. Тут передбачаеться також участь мiського бюджету. Але головне - маючи таку об'емну, науково обгрунтовану програму дiй, Бориспiль може долучатися до державних програм, де фiнансування проводиться з Державного бюджету.
Учасники слухань повiрили пiдприемствам, пiдтримали iхнi програми розвитку. Але у ходi обговорення цих проектiв комунальники мали змогу переконатися, що запитуватимуть iз них з усiею суворiстю. Хотiлося б також пiдкреслити, що без комлексного пiдходу до всього комунального господарства навiть найдосконалiшi плани можуть дати осiчку. Наприклад, найчистiша вода стане iржавою, тiльки пройшовши старими внутрiбудинковими мережами. Вистраждане тепло втрачатиметься у пiдвалi через неiзольованi труби...
Найлегше сказати, що це територiя вiдповiдальностi ЖЕКiв. Але наша квартплата сьогоднi також не покривае iхнiх збиткiв. Тож мiсту, можливо, доведеться подумати i про фiнансову допомогу цим пiдприемствам, щоб нашi будинки готовi були без втрат використовувати наданi послуги.
Аванс довiри вiд громадськостi комунальники Борисполя отримали. Сподiваемося, людям не доведеться бути обдуреними.
Пани б'ються -
у холопiв
лоби трiщать
Юрiй Краснов
Увага украiнцiв прикута до вирiшення питання щодо створення коалiцii у ВР та хто буде прем'ером. Нiхто не хоче добровiльно вiдмовитись вiд ситних <годiвель>. Надiю та довiру украiнського народу майже знищено. Безлад i свавiлля стали ще бiльшими. Все бiльше людей переконуеться в тому, що нас лише умiло використали пiд час Помаранчевоi революцii.
Не хочуть вiдставати вiд керiвникiв держави й керiвники нижчих ланок суспiльства. Губернатори i мери вiдверто дiлять владу та майно, намагаючись у будь-який спосiб <обпiарити>, тобто обпаплюжити колишнiх конкурентiв.
Не обiйшла ця бiда й аеропорт <Бориспiль>. З 18 травня 2006 року на посаду генерального директора призначено з числа керiвного складу аеропорту <Бориспiль> Петра Iвановича Лiповенка, колишнього технiчного директора ДМА <Бориспiль> (1993-1998 рр.), а перед призначенням - змiнного начальника аеропорту. Але й тут виник цiлий ряд ускладнень. Колишнiй генеральний директор Олександр Федорович Шишков заперечуе це призначення i намагаеться повернути посаду. Украiна вже жила за часiв двох генеральних прокурорiв, настав час Державному аеропорту <Бориспiль> пожити з двома генеральними директорами.
От тiльки незрозумiло працiвникам - чиi накази виконувати?
Останнiм часом центральний вхiд до адмiнiстративного корпусу зачинено. Потрапити до примiщення можна лише через КПП, за умови, що маеш перепустку та немае <заборони по змiнi>. Влада змiнюеться мало не щохвилини. Увечерi можеш отримати догану за те, що вранцi не на те прiзвище подав документ.
Петро Iванович Лiповенко своiм наказом скасував привiлеi ряду керiвникiв: щодо службових автомобiлiв, персональнi водii повернулися до своiх пiдроздiлiв. Чий наказ виконати начальнику автопарку, якщо Олександр Федорович Шишков вимагае машину? Що буде гiрше? А що робити охоронцям? Кого та куди пускати?
Ми чекали обiцяного пiдвищення заробiтноi плати, чекали покращення клiмату в пiдроздiлах i в аеропорту в цiлому, але це все залишилося лише обiцянкою.
У часи пiкетування адмiнiстрацii Президента та Верховного Суду на захист державного майна аеропорту ми були переконанi у правильностi своiх дiй, а тепер нам кажуть, що ми помилилися, що захищали приватнi iнтереси якихось <кланiв>. Прояв активiстами свого патрiотизму сприймають лише як спробу привернути до себе персонально увагу. В цьому звинувачують у першу чергу виконавчого директора аеропорту <Бориспiль> Полiщука В.А. та багатьох iнших.
Я брав активну участь у Помаранчевiй революцii так само, як i багато iнших, не думаючи про те, щоб помiтили саме мене. Ми були краплями в морi протесту проти пригнiчення народу колишньою владою. Тодi ми думали про ввесь украiнський народ. Коли настав час захистити свое пiдприемство вiд розграбування, покладаючись на силу народу та з гаслом у серцi - <Нас багато - нас не подолати>, ми вiдстояли в пiкетах Державний аеропорт <Бориспiль>.
Менi ставлять питання, на якi я не маю вiдповiдей, тому що й сам не розумiю, як так могло статися. Чому зрадили <майдан> керiвники держави? Коли звернуть увагу на пiдлеглих керiвники аеропорту? Набридло бути <гарматним м'ясом>. Ми вже добре усвiдомили, що всi керiвники, незважаючи на посади, нiчого не крали, вони лише пiдписували розпорядження iншим на виконання <брудноi роботи>.
Багато хто з моiх друзiв намагаеться переконати мене, що гiрше не буде, чи неоднаково на кого працювати: на державу чи на <того дядю>, - свою зарплату в будь-якому разi отримаеш. Кажуть, що нам втрачати нiчого, а от вони (керiвники) нехай i хвилюються, в них заробiтна плата у десять разiв бiльша за нашу. Нiхто не цiкавився думкою робiтникiв при розподiлi заробiтноi плати та премii, при визначеннi розмiру матерiальноi допомоги вiд пiдприемства для оздоровлення i т. i. А от коли потрiбно <живою стiною> прикрити деякi частини чиiхось тiл - згадують про робiтникiв. Чому так вiдбуваеться?
Зараз аеропорт працюе у звичайному режимi. У трудових колективах пiдприемства проводяться зустрiчi з керiвниками, якi намагаються <перетягти ковдру> на свiй бiк. Ми продовжуемо чесно i добросовiсно виконувати, перш за все, своi службовi обов'язки, розумiючи, що Державний аеропорт <Бориспiль> мусить жити, що саме вiд нашоi роботи залежить те, як будуть вiдгукуватися в усьому свiтi про повiтрянi ворота Украiни.
Не хочуть вiдставати вiд керiвникiв держави й керiвники нижчих ланок суспiльства. Губернатори i мери вiдверто дiлять владу та майно, намагаючись у будь-який спосiб <обпiарити>, тобто обпаплюжити колишнiх конкурентiв.
Не обiйшла ця бiда й аеропорт <Бориспiль>. З 18 травня 2006 року на посаду генерального директора призначено з числа керiвного складу аеропорту <Бориспiль> Петра Iвановича Лiповенка, колишнього технiчного директора ДМА <Бориспiль> (1993-1998 рр.), а перед призначенням - змiнного начальника аеропорту. Але й тут виник цiлий ряд ускладнень. Колишнiй генеральний директор Олександр Федорович Шишков заперечуе це призначення i намагаеться повернути посаду. Украiна вже жила за часiв двох генеральних прокурорiв, настав час Державному аеропорту <Бориспiль> пожити з двома генеральними директорами.
От тiльки незрозумiло працiвникам - чиi накази виконувати?
Останнiм часом центральний вхiд до адмiнiстративного корпусу зачинено. Потрапити до примiщення можна лише через КПП, за умови, що маеш перепустку та немае <заборони по змiнi>. Влада змiнюеться мало не щохвилини. Увечерi можеш отримати догану за те, що вранцi не на те прiзвище подав документ.
Петро Iванович Лiповенко своiм наказом скасував привiлеi ряду керiвникiв: щодо службових автомобiлiв, персональнi водii повернулися до своiх пiдроздiлiв. Чий наказ виконати начальнику автопарку, якщо Олександр Федорович Шишков вимагае машину? Що буде гiрше? А що робити охоронцям? Кого та куди пускати?
Ми чекали обiцяного пiдвищення заробiтноi плати, чекали покращення клiмату в пiдроздiлах i в аеропорту в цiлому, але це все залишилося лише обiцянкою.
У часи пiкетування адмiнiстрацii Президента та Верховного Суду на захист державного майна аеропорту ми були переконанi у правильностi своiх дiй, а тепер нам кажуть, що ми помилилися, що захищали приватнi iнтереси якихось <кланiв>. Прояв активiстами свого патрiотизму сприймають лише як спробу привернути до себе персонально увагу. В цьому звинувачують у першу чергу виконавчого директора аеропорту <Бориспiль> Полiщука В.А. та багатьох iнших.
Я брав активну участь у Помаранчевiй революцii так само, як i багато iнших, не думаючи про те, щоб помiтили саме мене. Ми були краплями в морi протесту проти пригнiчення народу колишньою владою. Тодi ми думали про ввесь украiнський народ. Коли настав час захистити свое пiдприемство вiд розграбування, покладаючись на силу народу та з гаслом у серцi - <Нас багато - нас не подолати>, ми вiдстояли в пiкетах Державний аеропорт <Бориспiль>.
Менi ставлять питання, на якi я не маю вiдповiдей, тому що й сам не розумiю, як так могло статися. Чому зрадили <майдан> керiвники держави? Коли звернуть увагу на пiдлеглих керiвники аеропорту? Набридло бути <гарматним м'ясом>. Ми вже добре усвiдомили, що всi керiвники, незважаючи на посади, нiчого не крали, вони лише пiдписували розпорядження iншим на виконання <брудноi роботи>.
Багато хто з моiх друзiв намагаеться переконати мене, що гiрше не буде, чи неоднаково на кого працювати: на державу чи на <того дядю>, - свою зарплату в будь-якому разi отримаеш. Кажуть, що нам втрачати нiчого, а от вони (керiвники) нехай i хвилюються, в них заробiтна плата у десять разiв бiльша за нашу. Нiхто не цiкавився думкою робiтникiв при розподiлi заробiтноi плати та премii, при визначеннi розмiру матерiальноi допомоги вiд пiдприемства для оздоровлення i т. i. А от коли потрiбно <живою стiною> прикрити деякi частини чиiхось тiл - згадують про робiтникiв. Чому так вiдбуваеться?
Зараз аеропорт працюе у звичайному режимi. У трудових колективах пiдприемства проводяться зустрiчi з керiвниками, якi намагаються <перетягти ковдру> на свiй бiк. Ми продовжуемо чесно i добросовiсно виконувати, перш за все, своi службовi обов'язки, розумiючи, що Державний аеропорт <Бориспiль> мусить жити, що саме вiд нашоi роботи залежить те, як будуть вiдгукуватися в усьому свiтi про повiтрянi ворота Украiни.
Книга швидкоi
фiнансовоi вiддачi не обiцяе
Iрина Костенко
Iм'я вiдомого украiнського поета iз Воронькова, що на Бориспiльщинi, Миколи Карпенка для мене пов'язане не лише з поезiею, хоча саме вона поклала початок нашiй дружбi з Миколою Iвановичем. I саме творчiсть поета дала поштовх великiй справi популяризацii украiнськоi книги, до якоi безпосередньо причетнi син i онук Миколи Iвановича.
Син, Вадим Миколайович, спостерiгаючи, як важко батьковi доносити своi твори до читачiв, вирiшив зайнятися видавничою справою. Онук Олексiй - талановитий художник, який з дванадцяти рокiв працюе у книжковiй графiцi.
Звичайно, видавництво Вадима Карпенка не обмежуеться друкуванням творчого доробку Миколи Iвановича, але завдяки такiй дружнiй спiвпрацi та фiнансовiй допомозi друзiв i землякiв новi збiрки Микола Карпенка виходять тепер щороку.
Проте, основною подiею, яка 25 травня зiбрала гостей у лiтературнiй вiтальнi Воронькiвськоi школи, стала презентацiя збiрки воронькiвського поета Бориса Мамайсура <Йди i говори>. Книга, яку друкували за спонсорськi кошти, вийшла у видавництвi Вадима Карпенка у 2006 роцi.
З цiеi нагоди до Воронькова завiтали люди, завдяки чиiм зусиллям побачило свiт видання творiв талановитого земляка. Редактор збiрки - поет Петро Засенко (родом iз Любарець), воронькiвець Микола Карпенко, поет - упорядник книги, його син - письменник i видавець Вадим Карпенко - у цiй лiтературнiй вiтальнi люди не новi. Гостинна господиня вiтальнi, викладач украiнськоi мови та лiтератури Надiя Iванiвна Гриценко, також активно працювала над творами Бориса Мамайсура. Саме iй вдалося розшифрувати рукописи поета, без чого книгу видати не змогли б. А от сам автор, який хоч i народився на Харкiвщинi, проте зростав i тривалий час жив у Вороньковi, сюди вже нiколи не зможе завiтати - у жовтнi 2003 року тяжка недуга забрала його iз життя. I друзi, розповiдаючи про побратима, навiть не намагалися приховати смутку. Втiшало лише те, що збiрка його вiршiв таки побачила свiт, i залишиться вiчним пам'ятником талановитому поету.
Але ця збiрка була не единим приводом для святкування. Напередоднi Петро Засенко, лауреат премii iменi Андрiя Малишка, вiдзначив свiй ювiлей. Земляки також привiтали його iз 70-рiччям. Вiтання приймав i Микола Iванович Карпенко. Нещодавно йому було присуджено лiтературну премiю iменi Павла Тичини за книгу <Купальськi вогнi>, яка вийшла друком у 2005 роцi.
Ще однiею важливою подiею того дня стало знайомство з iншою лiтературною новинкою 2006 року - книгою <Билини>. Це повний вiршований переспiв украiнською мовою билин Киiвського циклу Миколи Iвановича Карпенка. Цю книгу, без перебiльшення, можна назвати подiею у лiтературному життi краiни.
Для ii видавця - Вадима Карпенка - вона також е особливою. Адже у нiй сконцентровано зусилля трьох поколiнь Карпенкiв. Праця над <Билинами> тривала три роки. До циклу увiйшло тридцять шiсть билин, якi пiдготував Микола Iванович. Юний художник Олексiй Вадимович Карпенко у 15 рокiв почав працювати над iлюстрацiями. До книги увiйшло 15 iлюстрацiй, за якими можна простежити цiлий пласт iсторii Украiни. Нинi юнаку вже вiсiмнадцять. А робота, яку вiн виконав для цiеi книги, пiд силу не кожному дорослому.
Цiкаву iнформацiю про <Билини> додав i Петро Засенко. Вiн розповiв, що тижнiв три тому вiдбулася презентацiя цiеi книги у Палацi спорту на Всеукраiнськiй виставцi-ярмарку книжок, де i видавництво Вадима Карпенка, i особливо книга <Билини>, привернули увагу багатьох вiдвiдувачiв.
На жаль, книжковий ринок не поспiшае розповсюджувати подiбну лiтературу. Адже хороша, якiсна книга дешевою бути не може. Наприклад, книга <Йди i говори> у продаж взагалi не потрапить. Ii отримають школи, бiблiотеки, спонсори, друзi, шанувальники поета. Звичайно, пощастить не всiм... <Билини> також вийшли невеликим накладом, хоча придбати iх можна.
А ця книга мала б стати обов'язковою для шкiльних бiблiотек. Щоб твори, за якими нашi дiти вивчатимуть iсторiю Украiни, не були росiйськомовними. Та Вадим Карпенко переконаний, що така робота повинна проводитися, хоча вiд книги не можна очiкувати швидкоi вiддачi, особливо фiнансовоi. Але найкращi книги виходять тодi, коли про матерiальну вигоду не замислюешся.
Син, Вадим Миколайович, спостерiгаючи, як важко батьковi доносити своi твори до читачiв, вирiшив зайнятися видавничою справою. Онук Олексiй - талановитий художник, який з дванадцяти рокiв працюе у книжковiй графiцi.
Звичайно, видавництво Вадима Карпенка не обмежуеться друкуванням творчого доробку Миколи Iвановича, але завдяки такiй дружнiй спiвпрацi та фiнансовiй допомозi друзiв i землякiв новi збiрки Микола Карпенка виходять тепер щороку.
Проте, основною подiею, яка 25 травня зiбрала гостей у лiтературнiй вiтальнi Воронькiвськоi школи, стала презентацiя збiрки воронькiвського поета Бориса Мамайсура <Йди i говори>. Книга, яку друкували за спонсорськi кошти, вийшла у видавництвi Вадима Карпенка у 2006 роцi.
З цiеi нагоди до Воронькова завiтали люди, завдяки чиiм зусиллям побачило свiт видання творiв талановитого земляка. Редактор збiрки - поет Петро Засенко (родом iз Любарець), воронькiвець Микола Карпенко, поет - упорядник книги, його син - письменник i видавець Вадим Карпенко - у цiй лiтературнiй вiтальнi люди не новi. Гостинна господиня вiтальнi, викладач украiнськоi мови та лiтератури Надiя Iванiвна Гриценко, також активно працювала над творами Бориса Мамайсура. Саме iй вдалося розшифрувати рукописи поета, без чого книгу видати не змогли б. А от сам автор, який хоч i народився на Харкiвщинi, проте зростав i тривалий час жив у Вороньковi, сюди вже нiколи не зможе завiтати - у жовтнi 2003 року тяжка недуга забрала його iз життя. I друзi, розповiдаючи про побратима, навiть не намагалися приховати смутку. Втiшало лише те, що збiрка його вiршiв таки побачила свiт, i залишиться вiчним пам'ятником талановитому поету.
Але ця збiрка була не единим приводом для святкування. Напередоднi Петро Засенко, лауреат премii iменi Андрiя Малишка, вiдзначив свiй ювiлей. Земляки також привiтали його iз 70-рiччям. Вiтання приймав i Микола Iванович Карпенко. Нещодавно йому було присуджено лiтературну премiю iменi Павла Тичини за книгу <Купальськi вогнi>, яка вийшла друком у 2005 роцi.
Ще однiею важливою подiею того дня стало знайомство з iншою лiтературною новинкою 2006 року - книгою <Билини>. Це повний вiршований переспiв украiнською мовою билин Киiвського циклу Миколи Iвановича Карпенка. Цю книгу, без перебiльшення, можна назвати подiею у лiтературному життi краiни.
Для ii видавця - Вадима Карпенка - вона також е особливою. Адже у нiй сконцентровано зусилля трьох поколiнь Карпенкiв. Праця над <Билинами> тривала три роки. До циклу увiйшло тридцять шiсть билин, якi пiдготував Микола Iванович. Юний художник Олексiй Вадимович Карпенко у 15 рокiв почав працювати над iлюстрацiями. До книги увiйшло 15 iлюстрацiй, за якими можна простежити цiлий пласт iсторii Украiни. Нинi юнаку вже вiсiмнадцять. А робота, яку вiн виконав для цiеi книги, пiд силу не кожному дорослому.
Цiкаву iнформацiю про <Билини> додав i Петро Засенко. Вiн розповiв, що тижнiв три тому вiдбулася презентацiя цiеi книги у Палацi спорту на Всеукраiнськiй виставцi-ярмарку книжок, де i видавництво Вадима Карпенка, i особливо книга <Билини>, привернули увагу багатьох вiдвiдувачiв.
На жаль, книжковий ринок не поспiшае розповсюджувати подiбну лiтературу. Адже хороша, якiсна книга дешевою бути не може. Наприклад, книга <Йди i говори> у продаж взагалi не потрапить. Ii отримають школи, бiблiотеки, спонсори, друзi, шанувальники поета. Звичайно, пощастить не всiм... <Билини> також вийшли невеликим накладом, хоча придбати iх можна.
А ця книга мала б стати обов'язковою для шкiльних бiблiотек. Щоб твори, за якими нашi дiти вивчатимуть iсторiю Украiни, не були росiйськомовними. Та Вадим Карпенко переконаний, що така робота повинна проводитися, хоча вiд книги не можна очiкувати швидкоi вiддачi, особливо фiнансовоi. Але найкращi книги виходять тодi, коли про матерiальну вигоду не замислюешся.
Борисполя у столицi побiльшало
До останнього часу у Киевi ймення нашого лiвобережного мiста Бориспiль було увiковiчено у назвах вулицi Бориспiльськоi, що у Дарницькому районi, однiеi з найдовших у столицi, та станцii метро <Бориспiльська>. Нещодавно на честь нашого райцентру у Киевi названо ще один об'ект. Частина дороги М-03 Киiв - Харкiв - вiд Харкiвськоi площi до межi столицi - вiдтепер називатиметься Бориспiльське шосе. Саме таке розпорядження видав столичний мер Леонiд Черновецький на виконання ухвали Киiвради.
Розпорядженням мера КП <Киiвжитлоексплуатацiя> доручено виготовити, а Дарницькiй райдержадмiнiстрацii встановити на будинках таблички з новою назвою.
Розпорядженням мера КП <Киiвжитлоексплуатацiя> доручено виготовити, а Дарницькiй райдержадмiнiстрацii встановити на будинках таблички з новою назвою.
Оприлюднено списки кандидатiв на посаду мiського голови Броварiв
Владимира Бойко
До десятки претендентiв увiйшли майже всi тi, хто балотувався 26 березня. Е серед тих, хто хоче бачити себе у крiслi мера, i одна жiнка - це панi Ярошенко. Щоправда, зараз вона тимчасово не працюе. Iншi ж учасники виборчого марафону е самовисуванцями; за освiтою - власниками вузiвських дипломiв (за винятком декiлькох кандидатiв). Здебiльшого, це керiвний склад економiко-юридичних структур з обмеженою вiдповiдальнiстю.
Небайдужим до подальшого життя мiста перед тим, як прийти на виборчi дiльницi, потрiбно визначитись у своему виборi, критично оцiнивши ситуацiю. Аби не виникло згодом почуття зневiри в усьому i в усiх.
Мабуть, i полiтичнi конкуренти зробили для себе вiдповiдний висновок, врахувавши помилки у попереднiй передвиборчiй баталii. Адже для того, щоб керувати мiстом, одного лише бажання замало, необхiдне ще i неабияке вмiння.
Найголовнiше - це не переоцiнити свiй iнтелектуальний потенцiал, органiзаторськi здiбностi й умiння управляти своiми емоцiями. А вже час поставить усе на своi мiсця.
Небайдужим до подальшого життя мiста перед тим, як прийти на виборчi дiльницi, потрiбно визначитись у своему виборi, критично оцiнивши ситуацiю. Аби не виникло згодом почуття зневiри в усьому i в усiх.
Мабуть, i полiтичнi конкуренти зробили для себе вiдповiдний висновок, врахувавши помилки у попереднiй передвиборчiй баталii. Адже для того, щоб керувати мiстом, одного лише бажання замало, необхiдне ще i неабияке вмiння.
Найголовнiше - це не переоцiнити свiй iнтелектуальний потенцiал, органiзаторськi здiбностi й умiння управляти своiми емоцiями. А вже час поставить усе на своi мiсця.
Темрява - подружка молодi
Анна Сеглюк
Нещодавно вiзитку Броварiв - лiтак, що тривалий час височiв у центрi мiста, - було реставровано. Нинi пам'ятник гарно вписуеться в ландшафтне будiвництво парку культури та вiдпочинку <Перемога>. Броварський лiтачок - яскрава прикраса славнозвiсноi парковоi зони. До речi, небагато мiст на мапi Украiни можуть похвалитися таким парком, де щодня гуляють мами з дiтлахами, зустрiчаються i спiлкуються пенсiонери, знайомляться молодi люди.
Однак у парку культури та вiдпочинку iнодi трапляються випадки, якi заважають вiдпочинку, наприклад, розбитi наземнi лiхтарi для пiдсвiтки споруди. Не звикла ще наша молодь до такоi великоi кiлькостi лiхтарiв у вечiрнiй час. Недарма площу, де зараз стоiть лiтак, називають <колом кохання>. Як кажуть, темрява - подружка молодi. Однак, смiх смiхом, а грiх грiхом.
За таких умов бажання процвiтати як цивiлiзоване суспiльство е недосяжною метою. Низький рiвень культури мешканцiв, а особливо молодi, ставить пiд сумнiв будь-якi прагнення жити по-европейськи. Розбитi лiхтарi - це прояв неповаги до громади. А збитки вiд подiбного хулiганства е чималими, зокрема матерiальними, бо ж понiвечена краса налаштовуе на думку: <Для кого робити?>
Великою перешкодою для забезпечення громадського порядку в мiстi е його неналежна охорона. Усiм вiдомо, що паркова зона - приваблива територiя для вiдпочинку - iнодi е i небезпечною. Тут, особливо у вечiрнiй та нiчний час, необхiдна охорона.
Можливо, iдея про вiдеоспостереження на вулицях мiста кардинально змiнить ситуацiю зi станом злочинностi. Принаймнi, саме такий вихiд iз ситуацii щодо розбитих лiхтарiв пропонуе мiський голова Вiктор Антоненко. Сподiваемося, що вуличнi вiдеокамери <лякатимуть> тих, у кого сверблять руки.
Однак у парку культури та вiдпочинку iнодi трапляються випадки, якi заважають вiдпочинку, наприклад, розбитi наземнi лiхтарi для пiдсвiтки споруди. Не звикла ще наша молодь до такоi великоi кiлькостi лiхтарiв у вечiрнiй час. Недарма площу, де зараз стоiть лiтак, називають <колом кохання>. Як кажуть, темрява - подружка молодi. Однак, смiх смiхом, а грiх грiхом.
За таких умов бажання процвiтати як цивiлiзоване суспiльство е недосяжною метою. Низький рiвень культури мешканцiв, а особливо молодi, ставить пiд сумнiв будь-якi прагнення жити по-европейськи. Розбитi лiхтарi - це прояв неповаги до громади. А збитки вiд подiбного хулiганства е чималими, зокрема матерiальними, бо ж понiвечена краса налаштовуе на думку: <Для кого робити?>
Великою перешкодою для забезпечення громадського порядку в мiстi е його неналежна охорона. Усiм вiдомо, що паркова зона - приваблива територiя для вiдпочинку - iнодi е i небезпечною. Тут, особливо у вечiрнiй та нiчний час, необхiдна охорона.
Можливо, iдея про вiдеоспостереження на вулицях мiста кардинально змiнить ситуацiю зi станом злочинностi. Принаймнi, саме такий вихiд iз ситуацii щодо розбитих лiхтарiв пропонуе мiський голова Вiктор Антоненко. Сподiваемося, що вуличнi вiдеокамери <лякатимуть> тих, у кого сверблять руки.
