16-22 лютого 2006р

Авторитет здобуваеться дiлом!

Цьогорiчна парламентська кампанiя досить непроста як для бiльшостi полiтикiв, так i для помiркованих громадян. Та чим частiшими стали зустрiчi у передвиборчих гонах з представниками рiзних партiй i блокiв, тим виразнiше вимальовуеться картина: хто чого прагне. Хто - <подiлити портфелi>, а хто - консолiдувати сили задля блага Украiни та ii народу.
Хто ж той консолiдатор? Дехто вважае, що В. Ющенко. Але з його послання депутатському корпусу, з яким вiн виступив у парламентi 9 лютого, не видно, що Президент на таке спроможний. Адже чи не найвагомiше мiсце в його виступi було вiдведено конституцiйнiй реформi, яка необхiдна йому для повернення повноважень.
Прикро й те, що Президент Украiни не вiдзначив позитивiв, що вiдбулися за 14 рокiв незалежностi. Наголосив лише на тому, що тiльки <: рiк тому Украiна вiдкрила нову сторiнку своеi iсторii. На мiсцi колишньоi радянськоi республiки: з'явилася полiтична зрiла нацiя>. Вiдомо ж бо, що держава i нацiя не тотожнi термiни. До того ж, В. Ющенко вiдверто пiдтримуе НСНУ.
Безвиходi нiколи не бувае. Тож найперше треба зняти нервову напругу i налаштуватися на те, що в нас е лiдер, який здатний стати й арбiтром, i консолiдатором. Це В. Литвин. Володимир Михайлович i всi представники Народного блоку йдуть на вибори не задля подiлу посад i подiлу Украiни на Схiд i Захiд, а щоб реалiзувати програму розвитку краiни, яка полягае у порозумiннi i еднаннi всiх полiтичних сил, котрi розумiють мiру вiдповiдальностi, що несуть перед народом своеi Вiтчизни.
Прикро, що за рiк керiвництва новою владою сталося бiльше мiнусiв, нiж плюсiв. Нинiшня влада звiльнила понад 20 тисяч державних службовцiв, котрi не <вписалися> у рамки полiтичних поглядiв. А наслiдки? Економiчна криза поглиблюеться, убожiе простий народ. Та знову, як i ранiше, звучать у деяких ЗМI слова про краще життя. У той час, коли приховуеться правда про стосунки Украiни з Росiею, особливо в питаннях газового спiвробiтництва.
Так, заступник голови Народноi партii I. Еремеев зазначив: <Пiдписану угоду не можна назвати перемогою украiнських iнтересiв. Цей договiр - загроза нацiональнiй енергетичнiй безпецi. Його можна спробувати денонсувати, але Украiна матиме юридичнi проблеми, оскiльки юристи СП <РосУкренерго> передбачили такий варiант>.
Дивною з цього приводу е заява прем'ер-мiнiстра Ю. Еханурова, що <: Украiна готова денонсувати досягнутi украiнсько-росiйськi домовленостi з газового виробництва у разi, якщо вони влаштовуватимуть : росiйську сторону>. А украiнську?
I знову ж таки саме лiдер Народного блоку В. Литвин, вiн же глава парламенту, i щодо цього питання знаходить мудрi слова: <Ми повиннi робити все, щоб не страждали люди, коли полiтики не можуть домовитися. Я переконаний, що шляхом нормального, серйозного дiалогу ми дуже швидко знiмемо тi недомовки, якi iснують у наших стосунках, якi псують насамперед життя людям>.
Кожним своiм словом, кожним вчинком лiдер i всi партiйцi стверджують: тiльки людина з ii конкретними проблемами залишаеться найголовнiшим у дiяльностi Народноi партii i Народного блоку Литвина.
Саме цi й багато iнших питань стали предметом розмови на зустрiчi представникiв мiського Народного блоку В. Литвина з Петром Вербицьким - кандидатом у народнi депутати, членом полiтради Народноi партii, членом виборчого штабу Блоку В. Литвина.
Виступаючий вiдповiв на питання присутнiх, а iх зiбралося близько 200 осiб в актовому залi ЗОШ N6. П. Жувак i В. Бистрий подякували гостевi й пiдтвердили те, що й народники Борисполя живуть i дiють за таким принципом: робити все заради свого мiста, а, отже, й Украiни, де б кожна людина жила достойно.
Наш мiський Блок В. Литвина - це також сильна команда, яка здатна зробити чимало добрих справ i вже сьогоднi над цим працюе, знаючи, що авторитет здобуваеться дiлом. Та щоб дбати про мiсто i надалi, потрiбно влитися у мiсцевий депутатський корпус. Вибiр за бориспiльцями, у мудрiсть яких вiрять члени Народноi партii В. Литвина.

Аеропорт - благо! Лихо -длятого, хто цього не розумiе!

пiлот авiакомпанii МАУ
Мене, як людину, для якоi авiацiя - це життя, зацiкавила стаття <Аеропорт - благо чи лихо?>, що надрукована у N5(303) <Вiстей> за 2-8 лютого 2006 року.
На жаль, лiтаки викидають в атмосферу чадний газ, окисли азоту, сiрки, попiл й iншi забруднювачi. Але експлуатацiя ТУ-154 (на який посилаеться автор) в Украiнi заборонена. Рiвень шуму та забруднення вiд ТУ-154М, який можна побачити у небi над Борисполем, значно менший (не кажучи вже про боiнги та аеробуси). Та вирiшення цiеi проблеми не в тому, щоб у небi лiтали найсучаснiшi лiтаки, рiвень шуму та шкiдливих речовин у яких менший, нiж у ГАЗ-53 або ЗIЛ-130 (от де вихлопи газiв та протiкання мастила, от де шкода екологii!).
Лiтак справдi забагато часу витрачае на злiт та посадку. Аеропорту потрiбно будувати додатковi дорiжки для рулiння. Автор згадуваноi вище статтi зазначае, що <забруднюеться не тiльки повiтря, але й грунт, який перетворився на <депо> токсичних хiмiчних сполук та радiонуклiдiв>. Виникае питання, що ж бiльше забруднюе навколишне середовище?
Хто хоч раз дивився в iлюмiнатор лiтака пiд час рулiння у Борисполi, той бачив, наскiльки складна та сучасна система дренажу на аеродромi. До того ж, недостатньо мати таку систему, потрiбно ii пiдтримувати у належному станi. Давайте подивимося на дренажну систему мiста Борисполя (якщо взагалi можна застосовувати цей термiн щодо вулиць нашого мiста). Той же <ГАЗ> чи <ЗIЛ>, проiхавши вулицею Борисполя, змивае зi своiх картера, мостiв i колiс таку кiлькiсть шкiдливих речовин, що огiрки на городах, якi розташованi над дорогою, мають райдужну оболонку. А скiльки шкоди завдають, коли миють авто прямо бiля дитячих майданчикiв?
Рiвень забруднення вiд автомобiлiв та iнших джерел у нашому мiстi в десятки, якщо не в сотнi разiв бiльший, нiж вiд аеропорту. Отож шкоди екологii нашого мiста завдае не лише аеропорт. Цiею проблемою у Борисполi не займаються. А вирiшувати ii слiд компетентно.

Соломiя Вiтряк

Як добре, що е на свiтi такi мiсця, де iхнi мешканцi не вiдчувають плину часу. Однаково, чи тобi 5 рокiв, чи 50 - у будь-якому вiцi почуваешся по-дитячому юним та радiсним. Навчально-виховний комплекс ясла-садок, загальноосвiтня школа I ступеня <Веселка> - одне з них. Минулоi п'ятницi творчий педагогiчний колектив <Веселки> зiбрався, щоб вiдзначити день народження. А святкувати е що, адже <Веселка> завжди була найпрестижнiшим дитячим закладом у мiстi. Але не думайте, що авторитет з'являеться вiдразу. Його набувають у результатi наполегливоi працi.
У 1980 роцi, коли заклад уперше вiдчинив дверi для малюкiв, колектив очолила Олександра Мефодiiвна Бондаренко, яка стала мудрою наставницею для молодих виховательок. Потрiбно було докласти чимало зусиль, щоб створити затишне мiсце, куди б дiтлахи могли приходити, як додому, а батьки почувалися упевненими в тому, що iхнi чада доглянутi i захищенi. Саме Олександра Мефодiiвна змогла налаштувати на працю молодих дiвчат, якi 25 рокiв тому прийшли сюди пiсля педучилищ, щоб тi працювали з повною вiддачею. I на результат не довелося довго чекати. Талановито проведенi святковi ранки, спортивнi змагання, участь у загальномiських олiмпiадах - робота в руках енергiйних виховательок буквально кипiла. Навiть гiмн навчального закладу було написано, який i досi е його вiзитною карткою. Сьогоднi тi колишнi дiвчата - досвiдченi педагоги, але, незважаючи на роки, вони такi ж, як i 25 рокiв тому, красивi та енергiйнi.
Багато з них очолили iншi дитячi заклади мiста. Серед них i Тетяна Василiвна Пивовар - директор <Берегинi>. Вона завiтала на свято не одна, а зi своiми вихованцями, якi пiдготували для <Веселки> святковий номер у подарунок.
Олександра Мефодiiвна 16 рокiв вiддавала душу i серце роботi, а коли прийшов час iти на заслужений вiдпочинок, естафету завiдуючоi гiдно прийняла Людмила Евгенiвна Панченко, яка працювала у <Веселцi> психологом. Вiдтодi життя в закладi завирувало ще бурхливiше.
З 1 вересня 1999 року в дитячому садку з'явилася спецiалiзована група для дiтей з вадами зору. А з 2000 року, коли з'еднався дитячий садок iз початковою школою, заклад гостинно вiдчинив дверi не лише для малюкiв, а й для учнiв молодших класiв. Сьогоднi там працюють учителi, вихователi, якi продовжують традицiю, започатковану ще 25 рокiв тому, - наполегливо працювати i весело вiдпочивати. Серед них Неля Василiвна Йова, Любов Андрiiвна Цiлик, Надiя Iванiвна Гришман, Олена Василiвна Герасименко, Катерина Василiвна Лiсова. Не перелiчити усiх. Про таких людей говорять, що вони великi дiти, тому що прагнуть не тiльки навчати дiтей, а й вчитися у них неповторного бачення свiту. Це вони допомагають прорости насiнню добра i порядностi в душах малюкiв i намагаються, щоб веселковi роки лишилися приемними та незабутнiми.

вона ТАК
хотiла стати матiр'ю:

Тамiла Iванова

Яготином швидко поширилася дуже сумна звiстка, яка ще й досi хвилюе людей, - у пологовому вiддiленнi Яготинськоi центральноi районноi лiкарнi померла породiлля, не вижило i ii дитя: Подiбнi випадки, слава Богу, трапляються не часто.
Вона була така молода i гарна. Iй тiльки б жити та радiти. У своi 26 понад усе на свiтi хотiла стати матiр'ю. Тiльки-но дитина дала про себе знати, життя майбутньоi мами змiнилося, наповнившись хвилюючим i радiсним чеканням. Виношувала свое дитя з трепетною любов'ю i, звичайно ж, не сподiвалася чогось лихого. I раптом: Ще було рано народжувати, але почалися ускладнення. А далi - лiкарня, виклик бригади столичних медикiв, кесарiв розтин:
Усе сталося так безглуздо i трагiчно, завершившись похороном. Це була одна з найпечальнiших процесiй. У трунi лежала молода, гарна жiнка, а бiля неi - ii семимiсячний синочок, про якого вона мрiяла, якого вистраждала i за якого вiддала життя. Вони пiшли у небуття, залишивши пiсля себе пекучий i невигойний сум у серцях рiдних i безлiч питань, на якi немае вiдповiдей. А коли б i були, то хiба можна щось змiнити?

Помста за образу

Тамiла Iванова

Iхав чоловiк, який працюе в Киевi, електричкою з роботи. Йому треба було зiйти на вокзалi у Баришiвцi. Але сталося непорозумiння: стомлений заснув пiд стук колiс i опинився у Яготинi. Ще б нiчого, якби вдень, а то прибув передостанньою електричкою о 23.00. Що робити? Единий вихiд зi скрутноi ситуацii - зайти у примiщення вокзалу i хоч трохи передрiмати до першоi ранковоi електрички. Але виявилося, щоб не заселяли вночi зали очiкування бомжi, вокзал вiдчинений з 4-i до 21.30. Решту часу черговий касир пропускае пасажирiв, якi мають квитки. Пiдiйшов баришiвець до касира, пояснив, що з ним сталося. Та його впустила, а згодом зайшли ще один чоловiк i чоловiк iз жiнкою. Була нiч, усi дрiмали. А мiж тим чоловiком, що з Баришiвки, i жiнкою (вони не були знайомi) виникла сварка. Зi слiв жiнки, чоловiк обзивав ii образливими словами, а тодi ще й начебто ударив. Не стерпiла такоi кривди i агресивностi представниця слабкоi статi, вихопила заточений кухонний нiж i встромила у кривдника. Йому було 33 роки. Вранцi у вокзалi знайшли тiло.
У ходi оперативно-розшукових заходiв працiвники лiнiйного вiддiлу мiлiцii, що на станцii <Дарниця>, а також лiнiйного пункту станцii <Яготин> затримали жительку м. Бровари - громадянку О., 1972 р. н. Вона зiзналася у вбивствi. Ведеться розслiдування.

Ольга Грабська

У Яготинi е три ринки з продажу i продовольчих, i промислових товарiв. Деякi села також мають своi узаконенi. А пiдприемливi люди у гонитвi за виторгом органiзували власний, нелегальний. Нещодавно один знайомий телефонуе менi i страшенно обурюеться, стверджуючи, що у наш час нiякого контролю немае: нi ветеринарного, нi санiтарного, нi податкового. I наводить яскравий приклад. Навпроти села Панфили, обiч траси Киiв - Харкiв, уже давненько торгують м'ясом, до того ж немiсцевi, зокрема з Яготина. Дехто примудряеться працювати офiцiйно i встигае закупити тварину, пiдготувати до продажу та й гайда до Панфил. Це нiби додаток до основноi роботи. Тiльки прибуток вiд нього не порiвняти iз зарплатою. Виставляють столи не з боку села, а вiд ферми i розкладають продукцiю. У який день бувае трое продавцiв, а в який - восьмеро, а то й бiльше.
Ще за староi влади йшла мова про цей незаконний бiзнес. Головного ветеринарного лiкаря зобов'язували розiбратися i вжити вiдповiднi заходи. Але, виявляеться, нiчого не зроблено. М'ясо продаеться i непогано. Кажуть, що один iз продавцiв уже придбав за вирученi таким чином кошти аж двi двокiмнатнi квартири у столицi. А чому б i нi? Адже, як менi сказали в селi Панфили, мiсцевi жителi не користуються послугами цього базару, бо не по кишенi. Цiни продавцi встановили такi, як на киiвських ринках. Тож панфильцi, минаючи свiжину, що пiд боком, iдуть по шматок м'яса чи сала до Яготина. М'ясники, закуповуючи худобу деiнде, успiшно набивають гаманцi за рахунок тих, хто iде по трасi. Як кажуть росiяни, це справдi <бойкое место>! Дивно, заради чого проiжджi та ще й за великi грошi ризикують здоров'ям? Де санепiдемстанцiя, де податкова iнспекцiя? Якщо вже е така необхiднiсть торгувати в тому мiсцi м'ясною продукцiею, то чи не можна узаконити цю справу? Не було б нiкому завдано шкоди для здоров'я, i до бюджету б надходили кошти.

М.П. Корнiйчук

Уже не раз на сторiнках мiсцевих ЗМI я, як заступник мiського голови, iнформував вас, шановнi мешканцi мiста, про стан справ, за якi вiдповiдаю. Отож i сьогоднi хочу розповiсти про насущнi питання, якi хвилюють кожного.
Скiльки обiцянок та поневiрянь витримали жителi сiл Лозiвка та Нестерiвка, очiкуючи на газифiкацiю та телефонiзацiю. I ось на вiдповiдальну розмову зiбралися представники мiськоi влади, помiчник народного депутата В.Гавазюк, депутат мiськоi ради О.Езiков.
При пiдтримцi i за допомогою учасникiв зiбрання нарештi замовлено та виготовлено проект на газифiкацiю Лозiвки, вартiсть якого 811,6 тис. грн. З упевненiстю i вiдповiдальнiстю заявляю, що роботи з газифiкацii розпочнуться на початку II кварталу 2006 року.
Провiвши зустрiч iз громадянами Нестерiвки, врахували iхнi пропозицii щодо телефонiзацii помешкань, реконструкцii вуличного освiтлення та ремонту дорiг.
Виконкомом уже замовлено проект телефонiзацii та профiнансовано його розробку. Вартiсть робiт становитиме близько 300 тис. грн. У результатi реалiзацii цього проекту отримають телефонний зв'язок близько 100 абонентiв.
Виготовлено проектно-кошторисну документацiю на реконструкцiю освiтлення вулиць Шолохова i Космонавтiв у селi Нестерiвка. На проект використано 18,3 тис. грн. Роботи буде виконувати ДП <Енергiя-плюс> ЗАТ <Агробудмеханiзацiя>, починаючи з березня цього року.
А ще у мене, як у нового представника мiсцевоi влади, склалося навiть не враження, а переконання, що люди у нас не тiльки терплячi, а й розумнi, добрi, привiтнi. Iх часто використовують у корисних цiлях сучаснi полiтики, бiльшiсть яких дбае не про iнтереси народу, а про власне корито, до якого треба дорватись, а пiсля цього хай що буде.
Розумiю i сприймаю як особистий бiль нарiкання мешканцiв багатоповерхiвок на стан будинкових мереж, пiд'iздiв та iнше. Тому згiдно з чинним законодавством оголошено тендер на проведення робiт з капiтального ремонту будинкiв, який буде проведено 14.02.06 року. Для фiнансування цих робiт з бюджету мiста видiлено 1,7 млн. грн., з них 100 тис. грн. - для будiвництва двох спортивних майданчикiв на прибудинкових територiях. Звичайно, цього замало. Але е початок, буде i продовження.
Кошти за оренду примiщень комунальноi власностi, якi повнiстю будуть залишенi у 2006 роцi i КП <ЖЕК-1>, i КП <ЖРЕУ>, плануеться використати на ремонт житлового фонду.
Тривалий час не вирiшувалося питання опалення житлового будинку на вул. Дзержинського, 166, який належав колишньому радгоспу <Бориспiльський> i був залишений ним напризволяще. I тiльки принципова позицiя мiськвиконкому, сприяння депутата мiськоi ради В.Бистрого забезпечили виготовлення проектно-кошторисноi документацii на цей об'ект та проведення вiдповiдних опоряджувальних робiт щодо встановлення електроприладiв, у результатi чого мешканцi будинку отримали тепло.
А ще хотiв би звернутися до кожного жителя мiста. Ми уболiваемо за людей, якi опинилися в бiдi в Алчевську. Чи застрахованi вiд подiбного великi i малi мiста Украiни? Нi! I ця проблема мае стати в центрi уваги не тiльки мiсцевоi влади, а й великих державних дiячiв, якi беруть на себе вiдповiдальнiсть за долю всiеi держави.
Як же на нашому з вами рiвнi можна зарадити подiбнiй бiдi? Тiльки за однiеi умови: кожен мае стати господарем своеi вулицi, двору, пiд'iзду, домiвки. Але, на жаль, сьогоднi бiльшiсть iз нас чекае, що хтось прийде i зробить.
Тому запрошую кожного з вас до спiвпрацi, до участi у вирiшеннi нагальних проблем мiста, пропоную бути не тiльки споживачами, а й господарями.

Новини з шахового клубу <Поединок>
За iнформацiею голови футбольного товариства <Колос> М.П.Костянця, досить цiкавим i насиченим подiями видався початок нинiшнього спортивного року. У шаховому клубi <Поединок> вiдбувся турнiр пам'ятi видатного земляка, автора Гiмну Украiни - Павла Чубинського. У турнiрi взяли участь 16 найсильнiших шахiстiв мiста. Гра проходила за швейцарською системою: у п'ять турiв при регламентi 30 хвилин на один тур. Переможцем став С.Плескачов, друге мiсце посiв А.Марченко, трете - О.Середа.
15-рiчний Роман Луцiв, вихованець клубу <Поединок>, став переможцем турнiру, присвяченого пам'ятi шахiста Олега Петровича Говорунова.
Вiдбулися змагання з мiнi-футболу
Упродовж мiсяця у спортзалi Дитячоi юнацькоi спортивноi школи проходив чемпiонат Борисполя з мiнi-футболу серед працiвникiв виробничих колективiв мiста, в якому взяли участь 8 команд. У змаганнях перемогла команда <Водоканал>. Друге мiсце посiли спортсмени ДМА <Бориспiль>, трете - <БМУ-53>. Кращим гравцем визнано нападаючого команди <Водоканал> Володимира Вегеру.
Бориспiльськi боксери найсильнiшi
5 лютого в ДЮСШ було проведено вiдкриту першiсть Бориспiльського мiського центру спорту з боксу серед юнакiв 1992-1993 рокiв народження. У змаганнях взяли участь юнi спортсмени Борисполя, Бориспiльського району, Переяслава-Хмельницького, Броварiв, Бiлоi Церкви, Киева. Бориспiльщину представляли спортивнi клуби <Олiмп> зi Щасливого та Процева. Переможцями стали Роман Липовецький, Олексiй Сергеев, Ярослав Сергеев, Олександр Гаврищук, Владислав Гудзь, Iгор Сопинський тренер - Сергiй Кiнаш; Сергiй Желевський, Станiслав Димиденко, Денис Устюгов, Данило Устюгов - тренер Михайло Шкоруп; Евген Щур, Анатолiй Горбань, Едуард Марчук - тренер Микола Степаненко, Максим Лимар - тренер О.Т.Загурський.