 |
 |
 |
1-8 березня 2006 р
Сергiй Гомболевський витримав перевiрку небом, допоможе Борисполю й на землi
Мiсто Бориспiль, що розташоване за два десятки кiлометрiв вiд Киева, нерозривно пов'язане iз Державним мiжнародним аеропортом <Бориспiль> - повiтряними воротами Украiни. Саме завдяки аеропорту про Бориспiль знають не лише в Украiнi, а й далеко за ii межами. Щороку мiльйони пасажирiв з усiх краiн свiту користуються послугами одного з найбiльших аеропортiв схiдноi Европи. Бiльш нiж трьохтисячному трудовому колективу державного пiдприемства е чим пишатися: це i вiдмiнний сервiс, i реконструйованi пасажирськi термiнали, i сучасна злiтна смуга (яка може приймати навiть космiчнi кораблi багаторазового використання типу <Шатл> i <Буран>). У 2005 роцi ДМА <Бориспiль> був визнаний кращим серед аеропортiв краiн СНД.
Одним iз тих людей, якi зробили вагомий внесок i у розвиток аеропорту, i у змiцнення його позицiй на свiтовому рiвнi, е керуючий комплексом наземного та пасажирського обслуговування Сергiй Евгенович Гомболевський. Сьогоднi вiн е кандидатом на посаду мiського голови Борисполя i мрiе, щоб рiдне мiсто жило i розвивалося за свiтовими стандартами.
Сергiй Гомболевський звик усього добиватися наполегливою працею. Завдяки цьому здiйснилася його дитяча мрiя про авiацiю, завдяки цьому вiн досяг вершин у небi i потiм, працюючи в аеропорту, наближав це небо до людей. За дев'ять рокiв роботи зарекомендував себе як висококласний топ-менеджер. Нинi на молодого, енергiйного, талановитого керiвника покладае надii весь трудовий колектив аеропорту. А бiльшiсть цих людей проживае у Борисполi. Тож хто може краще охарактеризувати людину, керiвника, як не ii спiвробiтники? Ось що розповiли кореспондентовi <Вiстей> працiвники ДМА <Бориспiль>, якi добре знають Сергiя Гомболевського:
Людмила Лiнник, майстер iз сервiсу: <Я знаю Сергiя Евгеновича як принципового i вимогливого керiвника, який завжди вiдстоював iнтереси трудового колективу. В будь-який час до нього можна звернутися, вiн вислухае i розбереться в усiх тонкощах виробничого процесу, порадить, як зробити краще>.
Йосип Лозян, головний механiк аеропорту: <Становлення Сергiя як керiвника вiдбувалося на моiх очах. За час роботи йому доводилося приймати рiзнi рiшення, якi, можливо, когось i не влаштовували. Але жодного разу нiхто не мiг сказати, що особистi iнтереси Сергiй Гомболевський ставить вище виробничих. Його рiшення завжди виваженi i в них завжди на першому мiсцi iнтереси пiдприемства>.
Сергiй Чеперис, заступник начальника Бориспiльськоi митницi: <Аеропорт <Бориспiль> - складний механiзм, де зосереджена дiяльнiсть рiзноманiтних органiзацiй i установ. Дуже часто менi доводилося вирiшувати питання, пов'язанi iз функцiонуванням митницi, i жодного разу не було, щоб Сергiй Евгенович щось пообiцяв i не виконав. Дуже обов'язкова i порядна людина>.
Микола Яременко, вантажник-комплектувальник: <Протягом того часу, коли я працюю в аеропорту, нашу службу очолювали рiзнi люди. Вони по-рiзному ставилися до рядових працiвникiв. Але Сергiй Евгенович запам'ятався тим, що вимоги його завжди були об'ективними i реальними. Та головне - що у нього слово нiколи не розходиться з дiлом>.
Микола Хiменко, начальник служби поштових i вантажних перевезень: <Сергiй Гомболевський - високоосвiчений та iнтелiгентний керiвник, який не зупиняеться перед труднощами, особливо нинi, у складний для пiдприемства час, коли тривае конфлiкт мiж трудовим колективом ДМА <Бориспiль> i власниками авiакомпанii <Аеросвiт>. Серед тих, хто стоiть на чолi цiеi справедливоi боротьби, е i Сергiй Евгенович>.
Михайло Олексiев, iнженер вiддiлу контролю на АБ: <Колись Сергiй Евгенович активно займався спортом, добре грав у волейбол. Менi доводилося виступати разом iз ним у однiй командi. Навiть тодi, коли було дуже важко, вiн жодного разу не знiтився, не вiдступив. Спортивнi вершини, яких вiн уже досягнув, тепер у минулому. А нинi вiн прагне подолати ще одну висоту - стати мiським головою>.
Сергiй Фiлоненко, заступник генерального директора iз загальних питань: <Посада, яку я обiймаю, менi дiсталася у спадок вiд Сергiя Гомболевського. Пiсля такого попередника нелегко бути на висотi. Професiоналiзму, з яким Сергiй Евгенович ставився до виконання своiх посадових обов'язкiв, можна тiльки позаздрити. I те, що вiн вирiшив балотуватися на посаду мiського голови Борисполя, е свiдченням того, що вiн уболiвае за мiсто. Адже наш Бориспiль - мiсто з такою давньою iсторiею, i його жителi заслуговують набагато бiльшого, нiж мають нинi>.
Державний мiжнародний аеропорт <Бориспiль> е одним iз флагманiв вiтчизняноi економiки. Саме завдяки аеропорту тисячi мешканцiв нашого мiста мають високооплачувану роботу. Вагомою складовою бюджету Борисполя е податки, сплаченi аеропортом. От тiльки отримати те, що заробили, розпорядитися тим, що маемо, не завжди вистачае вмiння. Тож хотiлося б, щоб керувала Борисполем людина, яка своею дiяльнiстю довела, що може i знае, як працювати для людей. Думаю, саме Сергiю Гомболевському до снаги зробити наше мiсто процвiтаючим, життя у ньому кращим.
Користуючись нагодою, Сергiй Евгенович щиро вiтае жiнок Борисполя з прекрасним святом 8 Березня. Нехай доля буде прихильною до всiх чарiвних представниць мiськоi громади, даруе iм море щастя, радостi, кохання. Щоб збувалися найзаповiтнiшi мрii, щоб у кожному серцi квiтувала весна.
Молодь обманути важко
Ми неодноразово спiлкувалися з Леонiдом Пятою, зокрема на зустрiчах у колективах, на конференцii <Рiдна мова: Нехай сяе ii зоря>, яку проводило молодiжне крило мiського блоку <Наша Украiна>. Провели спiльний мiтинг бiля пам'ятного знака загиблим афганцям, вiдвiдали ювiлейний концерт нашого земляка, акордеонiста Iгоря Завадського, разом обговорювали прем'ерний показ <9-i роти>:
Приемно вiдзначити, що Леонiд Пята - людина високоi ерудицii, добре знае молодiжнi проблеми, уболiвае за свое мiсто. З ним легко спiлкуватися i студентам, i старшокласникам, i працюючiй молодi. Вiн розумiеться на питаннях нашоi iсторii, чудово знае творчiсть зарубiжних i украiнських лiтераторiв, любить класичну i сучасну музику: Вiн не лише спiвчувае молодi, а й знае, як вирiшити сьогоднiшнi проблеми в комунальнiй сферi, медицинi, освiтi, як покращити побут наших людей i де взяти грошi для матерiальноi допомоги хворим, як зробити доступними кредити на житло або земельну дiлянку для будiвництва молодим сiм'ям.
Ми зрозумiли, що Леонiд Пята - людина новоi формацii, який дивиться вперед. У нього е певний досвiд i системнi знання. Таких, як вiн, ще називають кризовими менеджерами, тобто спецiалiстами, якi бачать шляхи виходу iз глухого кута.
А з нашою допомогою, шановнi бориспiльцi, можна зробити все, щоб життя стало кращим.
Отже, ми за нашого кандидата в мери Леонiда Пяту. Обiцяемо, що станемо йому опорою i надiйними помiчниками.
Борiмося, поборемо!
голова виконкому Бориспiльськоi мiськоi органiзацii громадянськоi партii <Пора>
Колективи ДМА <Бориспiль> та Авiакомпанii <Авiалiнii Украiни> продовжують повернення земель i майна вiдчужених на користь ЗАТ <Авiакомпанii Аеросвiт>. Так, 17 та 20 лютого було проведено пiкетування членами трудових колективiв ДМА <Бориспiль> та <Авiалiнiй Украiни> Секрiтарiату Президента Украiни. У пiкетуваннi взяли участь понад 1000 осiб. До учасникiв пiкетування також приеднались активiсти громадянськоi партii <Пора>. 17 лютого нiхто не з'явився на зустрiч iз членами трудових колективiв, але, зважаючи на непохитнiсть пiкетувальникiв, 20 лютого до них вийшов заступник голови Секретарiату Президента Анатолiй Матвiенко та провiв зустрiч iз членами iнiцiативноi групи трудового колективу ДМА <Бориспiль>. На цiй зустрiчi було ухвалено рiшення:трудовi колективи припиняють пiкетування Секретарiату Президента Украiни, а натомiсть протягом наступних двох днiв починаються переговори мiж iнiцiативною групою i представниками Мiнiстерства транспорту та зв'язку. На жаль, на момент написання статтi вищезгаданi переговори так i не були розпочатi.
Дуже цiкава позицiя щодо цього питання мiнiстра транспорту та зв'язку Вiктора Бондаря, який у телеефiрi на всю краiну заявив, що якщо колектив аеропорту не погодиться на ультимативнi вимоги, викладенi у так званому меморандумi, пiдписаному Вiктором Бондарем iз ЗАТ <Авiакомпанiя Аеросвiт>, то на нього чекае масова перевiрка. Свого слова пан мiнiстр дотримав. Зараз на пiдприемствi ДМА <Бориспiль> працюе <бригада> перевiряючих у складi 35 осiб. I це незважаючи на те, що влiтку 2005 року в аеропорту <Бориспiль> було проведено двi перевiрки: вiд Мiнiстерства транспорту i зв'язку та спецiальна комiсiя вiд Кабiнету Мiнiстрiв Украiни. Молодий мiнiстр ще повнiстю не засвоiв уроки своiх попередникiв i лякае непокiрних через засоби масовоi iнформацii, а досвiдченi чиновники <староi> влади робили це без галасу, за допомогою телефону. Так на чиему Ви боцi, пане мiнiстре? На боцi держави чи олiгархiв? I хто зраджуе iдеали Майдану?
21.02.2006 року повинно було розпочатися засiдання Вищого Господарського Суду Украiни з розгляду п'яти позовiв ДМА <Бориспiль> проти ЗАТ <Авiакомпанiя Аеросвiт>, але судове засiдання не було проведено: члени суду заявили про свiй самовiдвiд - рiдкiсний випадок для украiнського судочинства. Про причини самовiдводу можна тiльки здогадуватися.
Незважаючи на погрози з боку Мiнiстерства транспорту та зв'язку, трудовi колективи ДМА <Бориспiль> та <Авiалiнiй Украiни> переносять пiкетування в аеропорт <Бориспiль>. 26.02. 2006 понад 1000 працiвникiв ДМА <Бориспiль> та <Авiалiнiй Украiни> зустрiли бiля термiналу <С> Президента Украiни, який повертався з Закарпаття. При виiздi з термiналу <С> Вiктор Ющенко вийшов зi свого автомобiля та зустрiвся з представниками iнiцiативноi групи. Пiд час зустрiчi з'ясувалося, що Президент Украiни мае однобiчну iнформацiю з приводу вищезгаданого конфлiкту на користь ЗАТ <Авiакомпанiя Аеросвiт>. Представники iнiцiативноi групи надали Вiктору Ющенку всебiчну iнформацiю про суть земельного конфлiкту та план розвитку ДМА <Бориспiль> до 2020 року. Пiд час зустрiчi було вирiшено призначити спецiальну комiсiю з представникiв мiнiстерств економiки, транспорту та зв'язку, Генеральноi Прокуратури Украiни та безпосередньо членiв iнiцiативноi групи трудового колективу ДМА < Бориспiль>. Президент Украiни пообiцяв, що цей конфлiкт буде розглянуто згiдно iз Законами Украiни, враховуючи iнтереси держави та трудових колективiв ДМА < Бориспiль> та <Авiалiнiй Украiни>. Люди повiрили обiцянкам Президента.
Трудовi колективи ДМА <Бориспiль> та <Авiалiнiй Украiни> налаштованi вiдстоювати своi iнтереси до переможного кiнця i на вiдмiну вiд деяких новоявлених чиновникiв не зрадять iдеалам Майдану. Пора повернути награбоване державi.
З повiтря, води i сонця виготовляють
свою продукцiю бориспiльськi метеорологи
Нинiшня зима, вiрнiше, друга ii половина виявилася такою суворою й дошкульною, що навiть не кожен старожил може пригадати подiбне. Дiд Мороз пiсля м'якого й малоснiжного грудня не на жарт розлютився. ЗМI вiдводили цiй темi найчiльнiшi мiсця, обговорюючи все новi й новi повiдомлення про аварii систем опалення i закоцюрблених наших громадян, котрi не дожили до рятiвного потеплiння.
Дiйшло до того, що на атмосферних природних явищах вирiшили спекульнути навiть деякi полiтики з числа так званоi опозицii, звинувативши владу, мовляв, саме вона винна в наглiй смертi 900 громадян. А один надто активний нардеп на прiзвище Шуфрич iз СДПУ(о) запропонував на сесii Верховноi Ради вшанувати пам'ять загиблих вставанням i хвилиною мовчання. Воно начебто й благородним е на перший погляд, навiть якщо врахувати, що абсолютна бiльшiсть жертв холоду - бомжi, i вони теж люди. Але якби спекулянти вiд полiтики влаштовували постiйно своi театральнi поминки по всiх нас, смертних, то сесiйнi засiдання проходили б мовчки i стоячи. До речi, отi лжеплакальники звинуватили в руйнацii тепломережi мiста Алчевська на Луганщинi помаранчеву владу, хоча мер мiста i його команда - типовi <голубi> з Партii регiонiв Януковича. Та й систему обiгрiву мiста було доведено до межi ще за правлiння тих же кучмiстiв.
Та повернiмося до канцелярii небесноi. А нею в нашому районi керуе Микола Олегович Iщенко (на фото), професiонал найвищоi категорii, директор метеостанцii <Бориспiль>, котрий працюе тут майже 30 рокiв. Випускник Одеського гiдрометеоiнституту свого часу вiдпрацював за спецiальнiстю на Далекому Сходi, зимував на антарктичних станцiях по сусiдству з пiнгвiнами й тюленями. Тож вiн добряче обвiтрений штормовими вiтрами всiх широт планети.
Кореспондент газети <Вiстi> звернувся до Миколи Олеговича з проханням прокоментувати цьогорiчну погоду. - Люди Вашоi професii останнiм часом перебували в центрi уваги, очiкуючи обнадiйливих повiдомлень, коли ж врештi-решт закiнчиться ота холоднеча та яким виявиться перший весняний мiсяць - березень.
- Це питання не до нас, працiвникiв Бориспiльськоi метеостанцii. Ми не синоптики, хоча в нас професiйне свято - Всесвiтнiй метеорологiчний день у кiнцi березня - спiльне. У метеорологii iснуе пiдроздiл - синоптична служба, яка й поширюе вiдомостi про погоду на майбутне. Вона складае прогноз, використовуючи iнформацiю з метеостанцiй, подiбних до нашоi, а таких в Украiнi близько 300.
Iсторiя нашоi станцii розпочалася з 1932 року, коли була створена геофiзична обсерваторiя вiд Харкiвськоi геофiзичноi обсерваторii. I знаходилася вона в iншому мiсцi, нiж зараз. Об'ект, де ми знаходимося сьогоднi, на вулицi Котовського, був зведений 1952 року. Колись <Бориспiльська> вважалася однiею з найбiльших станцiй в Украiнi, але з розпадом Союзу об'еми робiт зменшилися.
Усi нашi вiсiм працiвникiв - спецiалiсти з досвiдом роботи понад чверть вiку кожний. У колi iхнiх обов'язкiв - спостереження за температурою повiтря, грунту, вологiстю повiтря, напрямком i силою вiтру, хмарнiстю. Через кожнi три години вдень i вночi за будь-якоi погоди нашi черговi працiвники виходять на метеорологiчний майданчик i знiмають показники. Отримана iнформацiя оперативно через Iнтернет передаеться до Украiнського гiдрометеобюро, де синоптики на основi опрацьованих даних складають карти i прогноз погоди.
- А як же космiчна технiка, супутники?
- З метеосупутникiв ми бачимо результати лише висотних спостережень, бачимо, як розвиваеться фронт. Е ще аерологiчнi станцii, з яких на висоту 15 кiлометрiв запускаються спецiальнi зонди. Разом iз нашими даними й вимальовуеться картина погоди на найближчi днi. До речi, нiяка технiка й професiоналiзм метеорологiв не гарантують точного прогнозу на вiддаленiший час, нiж на кiлька дiб. Адже рух атмосферних мас нерiдко бувае зовсiм несподiваним.
- Якi особливостi зими, що минае?
- Ми вже звикли до теплих зим. Останнi два роки температура повiтря навiть у найхолоднiшi ночi не опускалася нижче позначки мiнус 20. Та й минулий грудень був теплим. Але в природi iснуе температурний баланс, i середньостатистична температура дуже не вiдрiзняеться вiд усталених норм. Якщо довкiлля розкисне, як оце було в перших декадах зими, тодi мороз зробить усе можливе, щоб компенсувати свою слабкiсть у сiчнi чи в лютому. А бувае, й березень захопить. У першiй декадi цьогорiчних сiчня-лютого температура повiтря була нижчою за норму на 7 градусiв. У другiй - на чотири. Якщо всi температурнi параметри зими скласти докупи й подiлити на кiлькiсть дiб, то в результатi отримаемо середньозимовий температурний показник близько норми. А найхолоднiшою цiеi зими була доба 21 сiчня - близько 27 градусiв морозу.
- Наскiльки сприятливою чи нi була минула зима для сiльського господарства?
- Найбiльше споживачiв нашоi <продукцii> було серед сiльгоспвиробникiв. Ранiше у штатi метеослужби була посада агротехнiка, котрий надавав iнформацiю до державних служб. Нинi ж особи, зацiкавленi в результатах вимiрювань, звертаються до нас iндивiдуально.
Щодо плодових дерев найстрашнiшого не сталося. Можливо, постраждали лише теплолюбнi: персик, черешня, виноград. Остаточнi результати дослiджень пiсля 15 березня покажуть стан здоров'я наших садiв. Стан озимини нинi ми не аналiзуемо, бо на Бориспiльщинi ii сiють на незначних площах, хоча температуру грунту на глибинi 5 сантиметрiв визначали. Озимина може витримати температуру загартування мiнус 16-17 градусiв. Нашi прилади показали мiнус 13-14. Але найзгубнiшим явищем для озимих посiвiв е льодяна кiрка, якою, на щастя, в наших краях минулоi зими не спостерiгалося.
- Як ви, професiонали, вимiрюете температуру повiтря? Адже вона може бути рiзною в один i той же час залежно вiд того, в якому мiсцi встановити термометр.
- Iснуе так званий еталон. Це психрометрична будка, втсановлена на висотi близько двох метрiв над поверхнею грунту. Вона не герметична i природнiм шляхом провiтрюеться. Два ряди жалюзi не дозволяють сонячним променям потрапляти на термометри i нагрiвати iх.
Бажаючi найточнiше вимiряти зовнiшню температуру повiтря в домашнiх умовах повиннi закрiпити термометр не ближче нiж за 20 сантиметрiв вiд вiкна з пiвнiчного боку будинку, щоб туди не потрапляли сонячнi променi.
- Якою була найнижча температура повiтря в Борисполi за роки спостережень на вашiй метеостанцii?
- У сiчнi 1987 року стовпчик термометра опускався до мiнус 35 градусiв. А найвищу температуру сiчня, понад 10 градусiв тепла, було зафiксовано у 1975 i 1991 роках.
- Якi ще спостереження, окрiм атмосферних, проводяться на метеостанцii <Бориспiль?>
- Визначаемо сонячну радiацiю i <чорнобильський> фон. Вони стабiльнi й безпечнi. Слiдкуемо за озоновою оболонкою землi, що знаходиться на висотi 12-15 кiлометрiв i за принципом свiтлофiльтра затримуе ультрафiолетовi променi. Якби озоновоi оболонки не iснувало, то не було б i життя на нашiй планетi.
- Не може бути такого, щоб у Вас не було якихось проблем.
- Нинi нас найбiльше хвилюе той факт, що мiська влада роздае землi пiд забудову пiд самiсiнькою станцiею. Згiдно з нормами будiвлi повиннi знаходитися не ближче нiж за 100 метрiв вiд спостережного майданчика. Якщо нiчого не змiниться, то вихiд один - збудувати нову станцiю в iншому мiсцi.
Володимир Литвин: <Революцii
нiколи нiкого не робили щасливими:>
Будь-яка влада може сподiватися на пiдтримку народу тiльки в тому випадку, коли вона слухатиме i чутиме людей. Тодi вона зможе бачити проблеми не з висоти владних кабiнетiв, а вiдчути iх, перейнятися ними. I слово, сказане безпосередньо, а не з екрана телевiзора, звучить бiльш переконливо.
Саме така розмова проходила минулого тижня у мiстi Бiла Церква. Там вiдбулася зустрiч представникiв органiв мiсцевого самоврядування iз Головою Верховноi Ради Украiни Володимиром Литвином. Були на цьому зiбраннi й делегацii Борисполя та Бориспiльського району. Володимир Михайлович так визначив мету зустрiчi:
- Нам необхiдно обмiнятися думками з приводу того, що вiдбуваеться сьогоднi в Украiнi, якi завдання стоять перед нами, якi проблеми необхiдно вирiшувати зараз, не чекаючи виборiв.
Думки, якi висловлював з трибуни Голова Верховноi Ради, знаходили жваву пiдтримку в залi. Його виступи неодноразово переривалися оплесками.
- Для чого нам потрiбнi вибори? Для того, щоб черговий раз продемонструвати i переконати спостерiгачiв, що ми - демократична держава? Мабуть, у цьому е сенс. Але головне, нам потрiбно вiдповiсти на питання: чого хоче украiнський народ? Що потрiбно людям? Якою вони бачать Украiну, полiтикiв i саму полiтику - внутрiшню та зовнiшню?
Сьогоднi ми прийшли до розумiння i усвiдомлення того, що пiсля президентських виборiв уперше маемо сформувати легiтимну владу, яка була б пiдзвiтна громадi. Щоб вона була вiдповiдальною, щоб нiхто не мiг сказати, що влада i суспiльство iдуть паралельними курсами, а перiодично вони можуть перетинатися, i лише пiд час революцii. Але революцii нiколи нiкого не робили щасливими. Вони, як правило, вiдкидали суспiльство назад у його розвитку.
Нинi, коли ми вже маемо свою незалежну державу, важливо чiтко визначитися, якою буде ця держава. Дуже важливо, щоб участь в управлiннi цiею державою брали люди, члени суспiльства. А от вiд державних адмiнiстрацiй настав час вiдмовитися. I до адмiнiстративно-територiальноi реформи (ii нам не уникнути) потрiбно пiдходити не з таким вимiром, як пропонувалося. Цим повиннi займатися фахiвцi, якi розумiють, що таке районний бюджет, що таке запити району, його проблеми, а вже потiм малювати кола i квадрати. Найлегше показати на комп'ютерi кольорами, наскiльки краще стане людям жити:
Шквал записок плавно перевiв виступ Володимира Литвина у дiалог, де конкретнi життевi проблеми розглядалися в контекстi загальнодержавних реалiй.
Спiлкування однопартiйцiв тривало i пiсля закiнчення офiцiйноi частини. Вiдбулася також прес-конференцiя для представникiв засобiв масовоi iнформацii. А ще приемним спогадом про зустрiч залишиться для ii учасникiв фото з Володимиром Литвином на згадку.
Для неi сенс життя -
пiклуватися про дiтей-iнвалiдiв
Хтось приходить у цей свiт, щоб жити одним днем. Хтось прагне досягти висот. Та е люди, якi щасливi вiд того, що дарують iншим свою любов i добро. Саме в цьому вони бачать сенс свого життя. До числа останнiх належить християнка з Нiмеччини Монiка Кляусiнг. Ця жiнка присвятила усю себе допомозi iнвалiдам з дитинства.
Монiка понад десять рокiв працювала у себе на батькiвщинi педiатром. Отримавши освiту вихователя, вiдчула, що турбота про дiтей-iнвалiдiв - це ii покликання. Цiею справою вона займалася бiльше десяти рокiв у Нiмеччинi i вже сiм - в Украiнi. Монiка, за сприянням нiмецькоi християнськоi органiзацii вiдкривае приватнi центри для iнвалiдiв з дитинства. Такi заклади вже працюють у Киевi, Житомирi, Димерi, Броварському районi. Вона навчае вихователiв, дефектологiв, небайдужих людей, а потiм iде далi. У кожному центрi Монiка залишае часточку свого серця. Вона звикае до вихованцiв, а вони до неi, тому перiодично iх вiдвiдуе.
<В Украiнi дуже важко жити, особливо дiтям-iнвалiдам. I допомагати iм - це мiй шлях Божий. Моя мета - показати, як потрiбно працювати з iнвалiдами>, - розповiдае панi Кляусiнг.
Тепер ця жiнка займаеться реестрацiею центру у с. Гора. У Бориспiльському районi подiбних закладiв ще немае. Iнвалiди живуть нiби поза суспiльством. У мiстi Борисполi iнвалiдiв з дитинства 248 осiб, i в районi - 403. За словами Монiки, вiдкриття таких центрiв - це створення умов для iнвалiдiв, у яких би вони жили, як хочуть i можуть, у мiру свого розвитку, рiвноправнi мiж собою.
Дiти-iнвалiди сьогоднi, без перебiльшення, е тягарем для рiдних. Батьки часто зайнятi i не можуть придiлити iм належноi уваги. <В Украiнi мало навчально-виховних закладiв для таких дiтей. Особливо важко в селi. Дуже складно стае з iнвалiдами пiсля 16-ти рокiв. Вони не можуть писати, читати, не пристосованi до життя. За ними потрiбний спецiальний догляд. Та й батьки не вiчнi>, - говорить Монiка. Чиновництво, держава замiсть того, щоб допомагати вижити iнвалiдам i iхнiм батькам у цьому свiтi, створюють численнi перешкоди у реестрацii таких центрiв.
У селi Гора у Монiки гостюють люди з розумовими i фiзичними вадами вже три мiсяцi. Спочатку, як розповiдае нiмкеня, батьки насторожено ставилися до неi, не вiрили у щирiсть ii християнських намiрiв. Але згодом, коли разом зi своiми дiтьми побували у неi вдома, зрозумiли - ця жiнка й справдi мае Божий дар любити ближнього свого.
Щоранку мешканець села Гора Микола Iванович Гомола разом iз Монiкою Кляусiнг привозять iнвалiдiв до ii будинку. Поки що спiлкування вiдбуваеться iз п'ятьма сiм'ями. Люди з дiагнозом ДЦП i хворобою Дауна почуваються тут, як удома. А дехто навiть i краще. У Монiки пануе затишок, душевний спокiй. Допомагае працювати з iнвалiдами дефектолог християнка Катя, яка приiжджае iз Киева. Тут вчать рахувати, писати, лiпити з пластилiну, робити аплiкацii, вивчають букви i кольори, е уроки Бiблii та кулiнарii. Iнвалiди все це намагаються вiдтворити вдома.
Вадиму i Сашковi подобаються складанки i конструктор. Наташа вчиться тримати ручку i самостiйно iсти. Таiсiя взагалi живе своiм життям, вона любить книжки i журнали.
Iнвалiди регулярно отримують подарунки, до них приiжджають ляльковi театри i клоуни. Восени iздили до лiсу, вiдвiдали зоопарк.
За три мiсяцi батьки вiдчули значнi позитивнi зрушення. Та й самi можуть вiдпочити, спокiйно пiти на роботу, поки дiти перебувають у надiйних руках: i нагодованi, i доглянутi. Важливо, що до кожного iндивiдуально, за певними методиками, знаходять пiдхiд. Створюються умови для розширення кола спiлкування iнвалiдiв, для вiдчуття ними своеi повноцiнностi, значущостi.
Коли запитала у господинi, чому вона працюе в Украiнi, а не залишилася у Нiмеччинi, Монiка Кляусiнг розповiла, що мае намiр постiйно проживати у нашiй державi. За ii словами, побувавши у Нiмеччинi два тижнi, вiдвiдавши рiдних, вона знову спiшить в Украiну, як додому. Як вiруюча людина, як лiкар i вихователь, вона бачить свое призначення у допомозi людям, якi обдiленi природою розумово i фiзично. <У Нiмеччинi бiльш холоднi стосунки мiж людьми. В Украiнi люди добрiшi, вiдвертiшi у спiлкуваннi. Якщо вони бачать добро, то i вiдповiдають тим же>, - розповiдае Монiка.
У Горi Монiка плануе побудувати дитячий майданчик з басейном i будинком для постiйного проживання iнвалiдiв з дитинства. Але головне сьогоднi - зарееструвати центр, оскiльки на денне перебування можна було б брати до десяти iнвалiдiв з рiзних сiл району, а також взяти на роботу декiлькох працiвникiв для догляду за ними.
Побувавши у гостиннiй оселi, я побачила, що тут створенi всi умови, аби дiти вiдчули, що про них пiклуються, iх люблять. Батькам уже не пiд силу утримати дiтей вдома: вони iнодi вночi прокидаються i запитують, коли поiдуть до Монiки, а вранцi чекають на неi на подвiр'i навiть у лютий мороз. У перiод найбiльших морозiв зламався мiкроавтобус, то вiдвозити iнвалiдiв допомагали дiльничний мiлiцiонер Вiктор Олександрович Ткачук i його помiчник Юрiй Григорович Коломiець. Монiка i батьки висловлюють iм подяку. Люди, що назавжди залишилися дiтьми за своiм розвитком, душею вiдчувають добро, щире ставлення до себе.
Прикро тiльки за нашу державу, за нашi недiючi гуманнi закони (це i панi Кляусiнг помiтила). Жiнка iз iншоi краiни звернула увагу на страшенну рiзницю мiж простими людьми та тими, що мають мiльйони i мiльярди, роз'iжджають на дорогих машинах, але такi байдужi до чужого горя, не займаються благодiйнiстю.
На мою думку, це i е справжнiй подвиг - жити для iнших, постiйно комусь допомагати i отримувати вiд цього душевне задоволення.
У Яготинi створено три нових служби для пiдтримки сiм'i
Вогненебезпечнi бомжi
Кiлька днiв тому бомж на iм'я Толик наробив клопоту мешканцям одного з 150-квартирних будинкiв, що на вулицi Лютневiй у Борисполi. Вiн у пiдвалi цього будинку облаштував собi притулок. Бувало, до нього сходилися i гостi вiдповiдноi зовнiшностi.
Коли розпочалися морози, з пiдвалу нерiдко поширювався сморiд горiлого. Одного разу вночi звiдти повалив iдкий дим, який проник навiть у квартири вiд першого до п'ятого поверхiв. Мешканцi однiеi з них зателефонували до мiлiцii, але там вiдповiли, що бомжами вони не займаються. Викликали пожежникiв. Вогнеборцi, якi прибули на мiсце подii, загасили палаючi ящики, ганчiр'я, матраци. Винуватцi завчасно зникли у невiдомому напрямку.
Отак i живуть мешканцi будинку N 16, як на пороховiй бочцi.
Правоохоронцi ж просвiтили стурбовану жiнку-заявницю, що цю проблему мають вирiшувати ЖЕКи. Саме вони повиннi обладнати усi дверi до пiдвалу замками. Але про якi замки може йти мова, коли ситуацiя в мiстi така, що у багатьох пiдвалах навiть дверей немае.
Якщо бориспiльський бомж ледве не спалив будинок, то, як розповiв менi знайомий журналiст iз Вiнницi, тамтешнiй безпритульний ледве не затопив багатоповерхiвку. Знаючи, що в однiй iз квартир проживае самотня немолода жiнка, вiн за ii вiдсутностi проник до помешкання i, наче нiчого не сталося, покупався у ваннiй i навiть встиг випрати свiй одяг.
Але цим непроханий гiсть не обмежився. Знайшовши в холодильнику харчi, на кухнi влаштував ще й трапезу. Залишалося лише поспати в лiжку. Можливо, так воно й сталось би, якби вiзитер не забув у ваннiй кiмнатi закрутити кран, через що затопив квартиру знизу.
Тож беркутiвцi, яких викликали обуренi мешканцi вибили дверi й випровадили любителя купелi в чужих ваннах.
З усього цього було б смiшно, якби не було так сумно. Бо хто знае, коли вирiшиться проблема з бомжами.
На фото: опiвночi на вулицi Лютневiй бiля будинку, у пiдвалi якого горiло й димiло.
