 |
 |
 |
22-28 червня 2006
та перемагай
10.00 - Чемпiонат iз вуличного футболу - стадiон <Колос.
16.00 - Street- Ball (вуличний баскетбол) - стадiон <Колос>, п'ятачок футбольного поля.
17.00 - (стрiльба, перетягування канату, випробування сили та iнтелекту) - Парк культури та вiдпочинку
18.30 - виступи рок-гуртiв - танцювальний майданчик.
21.30 - безкоштовна дискотека з шоу-програмою за участю DJ Vanyashiz, нагородження переможцiв, салют.
Захiд пройде пiд патронатом Бориспiльського мiського голови Федорчука А.С. Органiзатори: ХМО <Труба>, мiський вiддiл у справах сiм'i та молодi, <Альянс молодiжних органiзацiй>, Парк культури та вiдпочинку.
Iнформацiйна пiдтримка: http://www.boryspil.in.ua
Довiдки за тел.: 8-066-596-22-20.
Реестрацiя учасникiв - з 21 червня з 18.00 до 20.00 бiля <Нiчного мiста> (<бункера>).
16.00 - Street- Ball (вуличний баскетбол) - стадiон <Колос>, п'ятачок футбольного поля.
17.00 -
18.30 - виступи рок-гуртiв - танцювальний майданчик.
21.30 - безкоштовна дискотека з шоу-програмою за участю DJ Vanyashiz, нагородження переможцiв, салют.
Захiд пройде пiд патронатом Бориспiльського мiського голови Федорчука А.С. Органiзатори: ХМО <Труба>, мiський вiддiл у справах сiм'i та молодi, <Альянс молодiжних органiзацiй>, Парк культури та вiдпочинку.
Iнформацiйна пiдтримка: http://www.boryspil.in.ua
Довiдки за тел.: 8-066-596-22-20.
Реестрацiя учасникiв - з 21 червня з 18.00 до 20.00 бiля <Нiчного мiста> (<бункера>).
Iрина Костенко
Минулого четверга у великому залi мiськвиконкому вiдбулося засiдання, присвячене знайомству представникiв громадськостi мiста iз новим варiантом Генерального плану розвитку Борисполя.У зiбраннi брав участь Бориспiльський мiський голова Анатолiй Федорчук, заступник мiського голови з питань будiвництва та архiтектури Вiра Леонiдiвна Корницька, будiвельники, члени депутатських комiсiй з питань iндивiдуального будiвництва та землекористування, а також з питань промисловостi, будiвництва та архiтектури, iншi депутати мiськоi, депутат обласноi ради. Представники iнституту <Дiпромiсто> та iнституту <Промбудпроект> доповiли про результати роботи щодо корегування Генерального плану Борисполя.
Подiбна зустрiч уже вiдбувалася у березнi цього року, але оскiльки депутатський корпус Борисполя пiсля виборiв змiнився, виникла необхiднiсть провести зiбрання повторно. Адже саме цим депутатам доведеться вирiшувати на сесii: затвердити чи нi корегування Генерального плану. Варто пiдкреслити, що робота над Генеральним планом - це титанiчна праця багатьох людей, на виконання якоi у мiста довгий час не вистачало коштiв. Цi витрати взяла на себе будiвельна компанiя <Цитадель>, сподiваючись, що поки роботи триватимуть, iншi забудовники, якi працюють на територii Борисполя, вiзьмуть на себе частину витрат. Адже Генеральний план необхiдний кожному з них. Тим бiльше, що Борисполю, який мае зручне розташування поблизу Киева i хороше транспортне сполучення зi столицею, пророкують швидке зростання кiлькостi жителiв майже удвiчi.
Сьогоднi проводиться тiльки перший етап роботи над цим документом, який i визначае стратегiю розвитку мiста, виходячи iз нинiшнiх реалiй, найближчих та вiддалених перспектив. Так, наприклад, у центральнiй частинi Борисполя, як на територii, де земля мае найвищу мiстобудiвну цiннiсть, пропонуеться замiнити садибну забудову, старий житловий фонд iз його зношеними iнженерними мережами на сучаснi багатоповерхiвки з оновленими комунiкацiями та вiдповiдною iнфраструктурою (звичайно, з урахуванням обмежень висотностi будiвель, визначених аеропортом).
Передбачаеться також двi новi транспортнi гiлки, щоб розвантажити Киiвський Шлях, визначаються територii промисловоi, блокованоi, котеджноi забудови... Якщо депутати узгодять цей проект, можна буде приступати до наступного етапу розробки плану - детального планування. Саме детальне планування мае давати вiдповiдi на питання, де проходитимуть iнженернi мережi, як розташуеться дренажна система, визначаться мiсця для Будинкiв культури, шкiл, дитсадкiв, спортивних майданчикiв, зелених зон. Саме це найбiльше цiкавило депутатiв пiд час обговорення запропонованого проекту. Було тiльки одне заперечення проти запропонованого принципу розвитку Борисполя: прозвучала пропозицiя перетворити мiсто на територiю для вiдпочинку i дозвiлля не лише для бориспiльцiв та жителiв столицi, i цим пiднiмати наш добробут. На жаль, навряд чи можливо переорiентувати виключно в такому напрямку розвиток мiста, яке знаходиться на перехрестi транспортних шляхiв. Адже старт на урбанiзацiю вже взято, i вiдбулося це навiть не вчора.
Важливо, щоб депутати не очiкували сесiйного засiдання, на яке буде заплановано затвердження Генерального плану. Приблизно через мiсяць депутатськi комiсii отримають на розгляд проект Програми соцiально-економiчного розвитку мiста до 2015 року, яка базуеться на положеннях, визначених Генпланом, i розробляеться за фiнансовоi участi БК <Цитадель>. Про це оголосив депутатам генеральний директор компанii Вадим Леонiдович Поданев. Уважно ознайомившись iз цiею Програмою, депутати зможуть отримати вiдповiдi на багато питань i свiдомо пiдiйти до вирiшення долi Генерального плану розвитку Борисполя.
Але коли побачила, як учасники зустрiчi, не дочекавшись закiнчення виступу Вадима Леонiдовича, залишали зал, стало соромно за своiх землякiв. Невже такi питання, як перспектива реконструкцii вулицi Дзержинського та водовiдведення з тiеi територii повиннi хвилювати тiльки цього забудовника? Адже загалом виграе Бориспiль i його жителi.
Подiбна зустрiч уже вiдбувалася у березнi цього року, але оскiльки депутатський корпус Борисполя пiсля виборiв змiнився, виникла необхiднiсть провести зiбрання повторно. Адже саме цим депутатам доведеться вирiшувати на сесii: затвердити чи нi корегування Генерального плану. Варто пiдкреслити, що робота над Генеральним планом - це титанiчна праця багатьох людей, на виконання якоi у мiста довгий час не вистачало коштiв. Цi витрати взяла на себе будiвельна компанiя <Цитадель>, сподiваючись, що поки роботи триватимуть, iншi забудовники, якi працюють на територii Борисполя, вiзьмуть на себе частину витрат. Адже Генеральний план необхiдний кожному з них. Тим бiльше, що Борисполю, який мае зручне розташування поблизу Киева i хороше транспортне сполучення зi столицею, пророкують швидке зростання кiлькостi жителiв майже удвiчi.
Сьогоднi проводиться тiльки перший етап роботи над цим документом, який i визначае стратегiю розвитку мiста, виходячи iз нинiшнiх реалiй, найближчих та вiддалених перспектив. Так, наприклад, у центральнiй частинi Борисполя, як на територii, де земля мае найвищу мiстобудiвну цiннiсть, пропонуеться замiнити садибну забудову, старий житловий фонд iз його зношеними iнженерними мережами на сучаснi багатоповерхiвки з оновленими комунiкацiями та вiдповiдною iнфраструктурою (звичайно, з урахуванням обмежень висотностi будiвель, визначених аеропортом).
Передбачаеться також двi новi транспортнi гiлки, щоб розвантажити Киiвський Шлях, визначаються територii промисловоi, блокованоi, котеджноi забудови... Якщо депутати узгодять цей проект, можна буде приступати до наступного етапу розробки плану - детального планування. Саме детальне планування мае давати вiдповiдi на питання, де проходитимуть iнженернi мережi, як розташуеться дренажна система, визначаться мiсця для Будинкiв культури, шкiл, дитсадкiв, спортивних майданчикiв, зелених зон. Саме це найбiльше цiкавило депутатiв пiд час обговорення запропонованого проекту. Було тiльки одне заперечення проти запропонованого принципу розвитку Борисполя: прозвучала пропозицiя перетворити мiсто на територiю для вiдпочинку i дозвiлля не лише для бориспiльцiв та жителiв столицi, i цим пiднiмати наш добробут. На жаль, навряд чи можливо переорiентувати виключно в такому напрямку розвиток мiста, яке знаходиться на перехрестi транспортних шляхiв. Адже старт на урбанiзацiю вже взято, i вiдбулося це навiть не вчора.
Важливо, щоб депутати не очiкували сесiйного засiдання, на яке буде заплановано затвердження Генерального плану. Приблизно через мiсяць депутатськi комiсii отримають на розгляд проект Програми соцiально-економiчного розвитку мiста до 2015 року, яка базуеться на положеннях, визначених Генпланом, i розробляеться за фiнансовоi участi БК <Цитадель>. Про це оголосив депутатам генеральний директор компанii Вадим Леонiдович Поданев. Уважно ознайомившись iз цiею Програмою, депутати зможуть отримати вiдповiдi на багато питань i свiдомо пiдiйти до вирiшення долi Генерального плану розвитку Борисполя.
Але коли побачила, як учасники зустрiчi, не дочекавшись закiнчення виступу Вадима Леонiдовича, залишали зал, стало соромно за своiх землякiв. Невже такi питання, як перспектива реконструкцii вулицi Дзержинського та водовiдведення з тiеi територii повиннi хвилювати тiльки цього забудовника? Адже загалом виграе Бориспiль i його жителi.
до депутата
Iрина Голуб
Даючи в газетi iнформацiю про те, що депутат Киiвськоi обласноi ради Володимир Йосипович Мельник проводитиме прийом громадян у примiщеннi редакцii, ми, чесно кажучи, не сподiвалися, що люди так активно вiдреагують на запрошення. Адже подiбна зустрiч проводилася вперше. Та, очевидно, дуже вже наболiли невирiшенi проблеми...
Зранку в редакцii було багатолюдно. Та й Володимир Йосипович прийшов не сам. Вiн заручився пiдтримкою помiчникiв-консультантiв - спецiалiстiв рiзних галузей. Допомагали депутату проводити прийом юрист районноi ради Наталiя Миколаiвна Тищенко, представник сфери будiвництва Сергiй Михайлович Подрезов, представники гуманiтарноi галузi Олександр Олександрович Михнюк та Лариса Ананiiвна Власенко.
Першим зайшов зi своею скаргою iнвалiд Великоi Вiтчизняноi вiйни М.М. Яцюта, який проживае на вулицi Свердлова. Вiн не единий у Борисполi, кого притисла до стiни проблема забудови мiста. Було й ще одне схоже звернення. I якщо е, люди незадоволенi тим, що iхнi приватнi оселi зносять, то цих людей знесення обминуло, хоча iнвалiд, наприклад, очiкуе на нього з 1990 року. Зате умови для проживання погiршилися катастрофiчно: город затоплюе водою, будинок руйнуеться. I найбiльше боiться лiтнiй чоловiк, що так i помре, не дочекавшись людських умов життя.
I якщо ми сьогоднi не називаемо винуватцiв проблеми, то лише тому, що вислухали тiльки одну сторону конфлiкту. I лише вiд оперативностi його вирiшення залежить, чи з'явиться прiзвище цього забудовника у неприемному свiтлi на сторiнках нашоi газети. А ще сподiваюся, що iншi будiвельники не допускатимуть подiбних ситуацiй.
Найбiльше звернень було щодо землi: i по земельних паях, i по землях пiд забудову. Рекордсменом стало село Щасливе. Там сьогоднi депутати сiльради взагалi припинили видiлення земель, поки не буде проведено iх ревiзiю. Але проблеми, з якими звернулися люди, залишаються на контролi у депутата.
Завiтала на прийом до Володимира Йосиповича i делегацiя iз Щасливого зi зверненням вiд iменi бiльше 300 осiб стосовно паiв для соцiальних працiвникiв, а також вiд iменi членiв споживчого товариства <Бортницьке>, яке колись об'еднувало половину району та налiчувало близько двох тисяч осiб. Сьогоднi це СТ вже сьомий рiк перебувае у стадii лiквiдацii, люди намагаються врятувати свое товариство. Допомогти з такими проблемами - нелегке завдання навiть для депутата обласноi ради, але якщо врахувати, що присутня на зустрiчi група пiдтримки - то лише частина великоi злагодженоi команди - на успiх можна упевнено сподiватися.
Володимир Йосипович плануе продовжувати практику таких зустрiчей. Про час i мiсце iх проведення повiдомлятиметься на сторiнках <Вiстей>. Проводитимуться також прийоми на територii сiльських рад, з яких надходитиме найбiльше звернень. Першою на таку зустрiч претендуе сiльська рада Щасливого.
Деякi звернення можуть стати темами окремих матерiалiв у газетi.
Зранку в редакцii було багатолюдно. Та й Володимир Йосипович прийшов не сам. Вiн заручився пiдтримкою помiчникiв-консультантiв - спецiалiстiв рiзних галузей. Допомагали депутату проводити прийом юрист районноi ради Наталiя Миколаiвна Тищенко, представник сфери будiвництва Сергiй Михайлович Подрезов, представники гуманiтарноi галузi Олександр Олександрович Михнюк та Лариса Ананiiвна Власенко.
Першим зайшов зi своею скаргою iнвалiд Великоi Вiтчизняноi вiйни М.М. Яцюта, який проживае на вулицi Свердлова. Вiн не единий у Борисполi, кого притисла до стiни проблема забудови мiста. Було й ще одне схоже звернення. I якщо е, люди незадоволенi тим, що iхнi приватнi оселi зносять, то цих людей знесення обминуло, хоча iнвалiд, наприклад, очiкуе на нього з 1990 року. Зате умови для проживання погiршилися катастрофiчно: город затоплюе водою, будинок руйнуеться. I найбiльше боiться лiтнiй чоловiк, що так i помре, не дочекавшись людських умов життя.
I якщо ми сьогоднi не називаемо винуватцiв проблеми, то лише тому, що вислухали тiльки одну сторону конфлiкту. I лише вiд оперативностi його вирiшення залежить, чи з'явиться прiзвище цього забудовника у неприемному свiтлi на сторiнках нашоi газети. А ще сподiваюся, що iншi будiвельники не допускатимуть подiбних ситуацiй.
Найбiльше звернень було щодо землi: i по земельних паях, i по землях пiд забудову. Рекордсменом стало село Щасливе. Там сьогоднi депутати сiльради взагалi припинили видiлення земель, поки не буде проведено iх ревiзiю. Але проблеми, з якими звернулися люди, залишаються на контролi у депутата.
Завiтала на прийом до Володимира Йосиповича i делегацiя iз Щасливого зi зверненням вiд iменi бiльше 300 осiб стосовно паiв для соцiальних працiвникiв, а також вiд iменi членiв споживчого товариства <Бортницьке>, яке колись об'еднувало половину району та налiчувало близько двох тисяч осiб. Сьогоднi це СТ вже сьомий рiк перебувае у стадii лiквiдацii, люди намагаються врятувати свое товариство. Допомогти з такими проблемами - нелегке завдання навiть для депутата обласноi ради, але якщо врахувати, що присутня на зустрiчi група пiдтримки - то лише частина великоi злагодженоi команди - на успiх можна упевнено сподiватися.
Володимир Йосипович плануе продовжувати практику таких зустрiчей. Про час i мiсце iх проведення повiдомлятиметься на сторiнках <Вiстей>. Проводитимуться також прийоми на територii сiльських рад, з яких надходитиме найбiльше звернень. Першою на таку зустрiч претендуе сiльська рада Щасливого.
Деякi звернення можуть стати темами окремих матерiалiв у газетi.
Лариса Мацюк
26 травня 2006 року у Палацi культури <Украiна> партiею <Батькiвщина> були пiдбитi пiдсумки роботи на виборах. Юлiя Володимирiвна зробила детальний аналiз роботи партii по всiх регiонах. <Ви мусите вiдчути серцем, що народу Украiни немае на кого покладатися, крiм як на вас, тому ми повиннi працювати впевнено, з великою вiрою у перемогу демократичних сил>, - пiдкреслила лiдер БЮТ.
Партiя зробила великий прорив за 4 роки. На виборах-2002 вона отримала 7% голосiв виборцiв, а на нинiшнiх - 22,3% та перемогу у 14 областях Украiни. Майже в усiх iнших регiонах - друге мiсце. За цими результатами БЮТ став об'еднуючою силою Украiни. За цю полiтичну силу у 2002 роцi проголосували 1 млн. 882 тис. виборцiв, а на виборах 2006 року Блок отримав пiдтримку i довiру 5 млн. 652 тис. осiб, що втричi бiльше.
У 2002 роцi фракцiя БЮТ у Верховнiй Радi налiчувала 22 депутати. Сьогоднi ж у парламентi - справжня армiя - 129 депутатiв, що у 6 разiв бiльше. Партiя Юлii Тимошенко протоптала дорiжки до кожноi мiськоi i сiльськоi ради. По всiй Украiнi створенi партiйнi осередки.
До обласних рад на всю Украiну було 57 депутатiв, яких Юлiя Тимошенко назвала <камiкадзе>. Адже вони зумiли прорватися у нелегкий для них час. Сьогоднi ж в обласних радах 776 депутатiв, що в 13,5 разiв бiльше. До селищних i мiських рад у 2002 роцi обрано вiд ВО <Батькiвщина> 2,5 тис. депутатiв, а нинi майже 36 тис., що у 14 разiв бiльше. На них лягае i найбiльша вiдповiдальнiсть, бо саме вони е найближчими до своiх виборцiв. Саме по роботi мiсцевих депутатiв будуть визначати: достойна це команда чи нi.
Юлiя Тимошенко наголошуе, що полiтична партiя на кожному рiвнi влади мусить стати осередком формування полiтики. Конституцiйна реформа вiдбулася. I сьогоднi вся вiдповiдальнiсть лежить на радах рiзних рiвнiв. I рано чи пiзно вони повиннi отримати виконавчi функцii. Ради перетворюються на справжню владу.
По всiх адмiнiстративних одиницях е потужнi команди. Сформована влада на рiвнi керiвникiв обласних рад у десяти областях, де головами е члени БЮТ.
Найбiльший рiст впливу БЮТ за динамiкою - у селах краiни. Це та влада, яка найближча до землi. У 2002 роцi було лише 42 сiльських голiв членiв партii iз 15 тис. сiл по всiй Украiнi. Сьогоднi ж цей показник збiльшився у 30 разiв: 1250 сiльських голiв.
Члени БЮТ стали надiйними партнерами нашого народу. Люди все глибше переймаються iдеями партii, стають прихильниками i помiчниками у полiтичнiй боротьбi. У 2002 роцi було 129 тис. членiв ВО <Батькiвщина>. Нинi ж - 510 тис., тобто у 4 рази бiльше.
У недiлю, 18 червня, результати своеi дiяльностi обговорювали i члени БЮТ Бориспiльськоi районноi органiзацii. Ця органiзацiя у серпнi 2005 року налiчувала 68 осiб, а на кiнець виборчоi кампанii - 662 особи. 24 члени БЮТ прийшли до райради, що складае 48% вiд загальноi кiлькостi депутатiв. Трое голiв сiльських рад: Микола Сергiйович Горленко (Велика Олександрiвка), Микола Миколайович Дженджебiр (Кiрово), Олександр Iванович Голiяд (Сошникiв) та 70 депутатiв сiльських рад вiд БЮТ. Найчисельнiшими е: Ревне (9 осiб), Старе (8 осiб), Iванкiв i Головурiв (по 6 осiб), Велика Олександрiвка i Любарцi (по 5 осiб).
Тепер лише конкретними справами можна або зберегти довiру людей до партii, або втратити через бездiяльнiсть. Хочеться вiрити, що ця полiтична сила, на яку сьогоднi в Украiнi покладають найбiльше надii, виправдае довiру народу.
Партiя зробила великий прорив за 4 роки. На виборах-2002 вона отримала 7% голосiв виборцiв, а на нинiшнiх - 22,3% та перемогу у 14 областях Украiни. Майже в усiх iнших регiонах - друге мiсце. За цими результатами БЮТ став об'еднуючою силою Украiни. За цю полiтичну силу у 2002 роцi проголосували 1 млн. 882 тис. виборцiв, а на виборах 2006 року Блок отримав пiдтримку i довiру 5 млн. 652 тис. осiб, що втричi бiльше.
У 2002 роцi фракцiя БЮТ у Верховнiй Радi налiчувала 22 депутати. Сьогоднi ж у парламентi - справжня армiя - 129 депутатiв, що у 6 разiв бiльше. Партiя Юлii Тимошенко протоптала дорiжки до кожноi мiськоi i сiльськоi ради. По всiй Украiнi створенi партiйнi осередки.
До обласних рад на всю Украiну було 57 депутатiв, яких Юлiя Тимошенко назвала <камiкадзе>. Адже вони зумiли прорватися у нелегкий для них час. Сьогоднi ж в обласних радах 776 депутатiв, що в 13,5 разiв бiльше. До селищних i мiських рад у 2002 роцi обрано вiд ВО <Батькiвщина> 2,5 тис. депутатiв, а нинi майже 36 тис., що у 14 разiв бiльше. На них лягае i найбiльша вiдповiдальнiсть, бо саме вони е найближчими до своiх виборцiв. Саме по роботi мiсцевих депутатiв будуть визначати: достойна це команда чи нi.
Юлiя Тимошенко наголошуе, що полiтична партiя на кожному рiвнi влади мусить стати осередком формування полiтики. Конституцiйна реформа вiдбулася. I сьогоднi вся вiдповiдальнiсть лежить на радах рiзних рiвнiв. I рано чи пiзно вони повиннi отримати виконавчi функцii. Ради перетворюються на справжню владу.
По всiх адмiнiстративних одиницях е потужнi команди. Сформована влада на рiвнi керiвникiв обласних рад у десяти областях, де головами е члени БЮТ.
Найбiльший рiст впливу БЮТ за динамiкою - у селах краiни. Це та влада, яка найближча до землi. У 2002 роцi було лише 42 сiльських голiв членiв партii iз 15 тис. сiл по всiй Украiнi. Сьогоднi ж цей показник збiльшився у 30 разiв: 1250 сiльських голiв.
Члени БЮТ стали надiйними партнерами нашого народу. Люди все глибше переймаються iдеями партii, стають прихильниками i помiчниками у полiтичнiй боротьбi. У 2002 роцi було 129 тис. членiв ВО <Батькiвщина>. Нинi ж - 510 тис., тобто у 4 рази бiльше.
У недiлю, 18 червня, результати своеi дiяльностi обговорювали i члени БЮТ Бориспiльськоi районноi органiзацii. Ця органiзацiя у серпнi 2005 року налiчувала 68 осiб, а на кiнець виборчоi кампанii - 662 особи. 24 члени БЮТ прийшли до райради, що складае 48% вiд загальноi кiлькостi депутатiв. Трое голiв сiльських рад: Микола Сергiйович Горленко (Велика Олександрiвка), Микола Миколайович Дженджебiр (Кiрово), Олександр Iванович Голiяд (Сошникiв) та 70 депутатiв сiльських рад вiд БЮТ. Найчисельнiшими е: Ревне (9 осiб), Старе (8 осiб), Iванкiв i Головурiв (по 6 осiб), Велика Олександрiвка i Любарцi (по 5 осiб).
Тепер лише конкретними справами можна або зберегти довiру людей до партii, або втратити через бездiяльнiсть. Хочеться вiрити, що ця полiтична сила, на яку сьогоднi в Украiнi покладають найбiльше надii, виправдае довiру народу.
Запрошуемо до участi у щорiчному конкурсi кращих творiв молодих украiнських лiтераторiв <Гранослов>.
До участi запрошуються молодi лiтератори вiком вiд 16 до 35 рокiв. Конкурс проводиться у трьох номiнацiях: поезiя; проза i драматургiя; есеiстика (критика).
Обсяг кожноi роботи повинен мiстити не менше двох i не бiльше чотирьох друкованих аркушiв. Роботи мають бути надрукованi на стандартних листах украiнською мовою, аркушi пронумерованi. До рукопису окремим аркушем додаються вiдомостi про автора (дата народження, адреса, телефон, мiсце навчання, роботи), коротка творча довiдка.
Твори, поданi на конкурс, авторам не повертаються.
Заявки на участь та конкурснi роботи подавати не пiзнiше 1 вересня 2006 року за адресою: м. Бориспiль, вул. Киiвський Шлях, 74, кiм. 47. Тел.: 6-64-31.
Вiддiл у справах сiм'i та молодi Бориспiльськоi райдержадмiнiстрацii (з 8.00 до 17.00, крiм суботи i недiлi)
До участi запрошуються молодi лiтератори вiком вiд 16 до 35 рокiв. Конкурс проводиться у трьох номiнацiях: поезiя; проза i драматургiя; есеiстика (критика).
Обсяг кожноi роботи повинен мiстити не менше двох i не бiльше чотирьох друкованих аркушiв. Роботи мають бути надрукованi на стандартних листах украiнською мовою, аркушi пронумерованi. До рукопису окремим аркушем додаються вiдомостi про автора (дата народження, адреса, телефон, мiсце навчання, роботи), коротка творча довiдка.
Твори, поданi на конкурс, авторам не повертаються.
Заявки на участь та конкурснi роботи подавати не пiзнiше 1 вересня 2006 року за адресою: м. Бориспiль, вул. Киiвський Шлях, 74, кiм. 47. Тел.: 6-64-31.
Вiддiл у справах сiм'i та молодi Бориспiльськоi райдержадмiнiстрацii (з 8.00 до 17.00, крiм суботи i недiлi)
27 квiтня уряд Юрiя Еханурова внiс подання Президентовi про звiльнення Евгена Жовтяка з посади голови Киiвськоi облдержадмiнiстрацii за "погiршення окремих показникiв соцiально-економiчного розвитку областi". Жовтяк категорично не згоден з цим, наполягаючи на тому, що погiршення немае, бiльше того, очолювана ним Киiвська область динамiчно розвиваеться, зокрема, за пiдсумками першого кварталу року, за сукупнiстю економiчних та соцiальних показникiв вона вийшла на перше мiсце серед областей Украiни.
24 травня 2006 року Президент Вiктор Ющенко своiм Указом звiльнив Евгена Жовтяка з посади голови Киiвськоi обласноi державноi адмiнiстрацii. Причини звiльнення в указi названi не були. Крiм того, на той час Евген Жовтяк перебував на стацiонарному лiкуваннi пiсля операцii.
Е.Жовтяк, вважаючи свое звiльнення незаконним, подав позов до суду.
15 червня Кабiнет Мiнiстрiв рекомендував Президенту Украiни Вiктору Ющенку призначити позаштатного радника глави держави Вiру Ульянчеко головою Киiвськоi облдержадмiнiстрацii.
16 червня, Киево-Святошинський районний суд задовольнив позов Евгена Жовтяка до глави держави i скасував Указ Президента Украiни вiд 24 травня 2006 року про звiльнення його з посади голови Киiвськоi обласноi державноi адмiнiстрацii.
Через деякий час на сайтi глави держави з'явився Указ Президента про призначення Вiру Ульянченко головою Киiвськоi обласноi державноi адмiнiстрацii, датований 16 червня 2006 року.
За iнформацiею сайту
www.unian.net
24 травня 2006 року Президент Вiктор Ющенко своiм Указом звiльнив Евгена Жовтяка з посади голови Киiвськоi обласноi державноi адмiнiстрацii. Причини звiльнення в указi названi не були. Крiм того, на той час Евген Жовтяк перебував на стацiонарному лiкуваннi пiсля операцii.
Е.Жовтяк, вважаючи свое звiльнення незаконним, подав позов до суду.
15 червня Кабiнет Мiнiстрiв рекомендував Президенту Украiни Вiктору Ющенку призначити позаштатного радника глави держави Вiру Ульянчеко головою Киiвськоi облдержадмiнiстрацii.
16 червня, Киево-Святошинський районний суд задовольнив позов Евгена Жовтяка до глави держави i скасував Указ Президента Украiни вiд 24 травня 2006 року про звiльнення його з посади голови Киiвськоi обласноi державноi адмiнiстрацii.
Через деякий час на сайтi глави держави з'явився Указ Президента про призначення Вiру Ульянченко головою Киiвськоi обласноi державноi адмiнiстрацii, датований 16 червня 2006 року.
За iнформацiею сайту
www.unian.net
Лариса Мацюк
Поезiя Наталii Левчук вистраждана, виношена у серцi i народжена у любовi. Вона не залишить нiкого байдужим, зачепить кожну, навiть найчерствiшу, душу, закарбуеться рядками у пам'ятi. Кожен може знайти у ii творах свiй вiрш, який торкнеться саме його душi.
Поезiя Наталii - це душевний крик, це невиплаканi сльози за тим, хто був поруч:
Нелегкий хрест змушена нести вона у своему життi. Можливо, саме тому i вилились ii думки прекрасними поетичними рядками.
Народилася поетеса у м. Ржищiв, що на правому березi Днiпра. (До речi, звiдти родом i класик украiнськоi лiтератури Лiна Костенко). Здобувши педагогiчну освiту, Наталя приiхала працювати у село Сенькiвка Бориспiльського району. Тут вона зустрiла свое Кохання - чоловiка, який подарував iй двох синiв, справжне щастя i залишився спогадом на все життя. Анатолiя Левчука пам'ятають як талановиту людину, здiбного вчителя i органiзатора. Пригадую, як на семiнарах педагогiчних працiвникiв пронизував душу чарiвний голос Анатолiя; вiн всiм бажав <Многая лiта>, нiби роздавав своi лiта (так говорить дружина). Спiвав у ансамблi <Барви Украiни>, яким керуе подружжя Бурчакiв. Встигав усе, неначе поспiшав жити: Анатолiй був вищим за всi проблеми, завжди знаходив спiльну мову з учнями, вмiв пожартувати, всiм прагнув допомогти. Робив будь-яку справу так, щоб виходило вiдмiнно, по-особливому. I зробив вiн справдi багато за свiй недовгий вiк. Головне: залишив у багатьох серцях гарний слiд, дарував любов дружинi i двом синам: Та доля немилосердна. Трагiчна смерть залишила сиротами маленьких дiтей. У 1999 роцi Антону було два з половиною роки, а Назару - п'ять з половиною. Крiзь роки вони пам'ятають батьковi колисковi, його лагiднi руки. Сини стали його продовженням: молодший дуже схожий на батька, а старший успадкував вiд нього гарний голос. Дiти i дали можливiсть Наталii народитися знову пiсля страшноi раптовоi втрати чоловiка-порадника, помiчника, коханоi людини. <Я втратила з тобою цiлий свiт>, - пише вона про чоловiка.
А як нелегко було знайти вiдповiдь малому Назаровi на запитання: <Де тато?> I вона знайшла. Тато став зiрочкою на небi серед мiльйонiв iнших зiрок i дивиться на них:
I Наталiя вирiшила жити. Не просто жити - горiти, лiкувати душу роботою, спiлкуванням iз дiтьми, цiкавими людьми, щоб не втратити сенс життя, щоб виховати Його синiв, щоб пережити втрату.
<Поезiя - це моi думки, якi б я хотiла зберегти для своiх дiтей. Адже вони ще малi, а думки губляться, тому я iх записую: Я пишу про те, що мене хвилюе, з чим я живу>, - розповiдае поетеса.
Пiсля сороковин загибелi чоловiка вона, за пропозицiею директора Сенькiвськоi школи Анатолiя Петровича Бiлоножка, йде працювати заступником з виховноi роботи на мiсце Анатолiя. Згодом спiвае у <Барвах Украiни>. Наталiя, за ii словами, хоче прожити життя за двох.
У 2001 роцi виходить перша збiрка вiршiв Наталii Левчук <Мое життя, мiй бiль>. А допомогли iй у цьому небайдужi до ii долi люди - Юрiй Васильович Бурчак i Вiктор Григорович Сайко.
Близько десятка поезiй Наталii стали пiснями i увiйшли до репертуару районних художнiх колективiв. Музику до них написали Юрiй Бурчак i Анатолiй Чайка.
У 2006 роцi побачила свiт друга книжка Наталii Миколаiвни, яка мае назву <Мiж небом i землею>. Презентацiя збiрки вiдбулася у лiтературнiй свiтлицi Воронькiвськоi школи, де вже традицiйно проходять зустрiчi з поетами, семiнари фiлологiв, екскурсii учнiв з iнших шкiл. У цiй святковiй вiтальнi своерiдна аура, що спонукае говорити про духовне, вiчне.
На затишний острiв лiтератури рiдного краю, який створила вчитель украiнськоi мови i лiтератури Надiя Iванiвна Гриценко, 14 червня прибули педагоги iз Любарець, Мирного, Iванкова, Сенькiвки i Рогозова. Iшов дощ, але творчий вечiр був настiльки зворушливий, що на душi було затишно i тепло. Лунала чудова музика.
Головним гостем на презентацii був член Спiлки письменникiв Украiни Микола Карпенко. Вiн високо оцiнив поезii Наталii Левчук i пророкуе поетесi велике майбутне. Твори зi збiрки зачепили струни душi цього 80-рiчного чоловiка, змусили зронити сльози. <Е багато письменникiв, якi мають не одну премiю, стали популярними, видають багато книжок. Але читач вершить власний суд: приймае або не приймае. Книжку <Мiж небом i землею> не можна не прийняти>, - сказав Микола Iванович. Вiн зазначив, що вдячний долi, адже йому пощастило зустрiтися з такою обдарованою поетесою. Наталина поезiя народжена в обiймах думки й почуття.
Микола Карпенко звернув увагу всiх на те, що у творах Наталii Левчук е багато найщирiших поетичних засобiв, вдалих рядкiв, якi е новими в украiнськiй лiтературi: <Я та сльоза, що ти не встиг зiтерти>, <Я та струна, що пам'яттю зоветься>, <Тобою ранок мiй свiтае, тобою вечiр мiй болить>. Цi рядки справедливо знайдуть мiсце у духовнiй, естетичнiй скарбницi багатьох людей. <Поезiя - тодi поезiя, коли десь пiд серцем народиться щемка сльоза, яка зiгрiе тобi душу. Таких вiршiв у збiрцi <Мiж небом i землею> справдi багато. В особi Наталii ми маемо поета, який мислить високо. Вiдчуваеться багатство мови, багатство образiв, лiрична струна, яка так бринить, що ти не зможеш не схвилюватися. Багата тематика ii творiв. Поезii вiдображають глибокi почуття. Наталiя вмiе малювати словом. Вiршi написанi щирим, правдивим, люблячим серцем, чистi, як джерельна вода. I справдi, така збiрка могла народитися мiж небом i землею: Ми любимо поезiю тодi, коли вiдчуваемо себе i своi почуття в нiй. Спасибi Вам, Наталю, за те, що Ви пiдслухали мову наших сердець i знайшли слова, щоб про це сказати>, - так тепло зворушливо сказав вiдомий поет.
Багато щирих слiв пролунало на адресу авторки новоi збiрки. Та були слова, якi найглибше розкривали уявлення про Наталiю Левчук i ii твори. Заслужений учитель Украiни Ольга Iнокентiiвна Грибок, яка була головним критиком поетичноi збiрки, сказала, що назва <Мiж небом i землею> символiчна, бо Наталiя вища за земну буденщину, вона сягае головою небес, краси простору, чистоти. Знаходячись у цьому просторi, вона i зумiла створити такi надзвичайнi твори.
Нова збiрка - це ще одне свiдчення того, що Бориспiльщина багата талантами. I сприяе народженню нових поетiв конкурс iменi Павла Чубинського, який уже багато рокiв органiзовуе методист районного вiддiлу освiти Тетяна Агаркова. Вона привiтала Наталiю Миколаiвну i зазначила, що починала вона саме з лiтературного конкурсу, була неодноразово його переможцем. А ще Наталiя Левчук була лауреатом конкурсу <Вчитель року>. Тетяна Михайлiвна наголосила, що Наталiя не тiльки талановитий поет, вона вiдбулась як учитель. Вiршi ii звучать на багатьох загальнорайонних заходах.
Тож побажаймо Наталii Левчук, щоб вона сягнула ще бiльших висот поетичного олiмпу, а душа ii нехай залишаеться такою ж молодою i щирою.
Пошли менi, Господи, сили, надii i волi
Прийняти, як дар, стежки невблаганноi долi.
Iз втратою жити навчи i умiть посмiхатися,
Землi пiд ногами у мене не дай захитатися,
I вiру в людей, я прошу, не згаси в менi,
Боже,
У тих, хто пiдтримуе й каже про мене
негоже.
Душi занiмiти не дай вiд колючого слова,
Навчи розбиратись, де щирiсть, де злостi полова.
Не дай менi, Господи, втратити вiру у себе,
Щоб ясним лишалося сонце й
за обрiем небо.
Не бракло щоб хлiба у мене у домi i солi:
Пошли менi, Господи, сили, надii i волi.
Поезiя Наталii - це душевний крик, це невиплаканi сльози за тим, хто був поруч:
Нелегкий хрест змушена нести вона у своему життi. Можливо, саме тому i вилились ii думки прекрасними поетичними рядками.
Народилася поетеса у м. Ржищiв, що на правому березi Днiпра. (До речi, звiдти родом i класик украiнськоi лiтератури Лiна Костенко). Здобувши педагогiчну освiту, Наталя приiхала працювати у село Сенькiвка Бориспiльського району. Тут вона зустрiла свое Кохання - чоловiка, який подарував iй двох синiв, справжне щастя i залишився спогадом на все життя. Анатолiя Левчука пам'ятають як талановиту людину, здiбного вчителя i органiзатора. Пригадую, як на семiнарах педагогiчних працiвникiв пронизував душу чарiвний голос Анатолiя; вiн всiм бажав <Многая лiта>, нiби роздавав своi лiта (так говорить дружина). Спiвав у ансамблi <Барви Украiни>, яким керуе подружжя Бурчакiв. Встигав усе, неначе поспiшав жити: Анатолiй був вищим за всi проблеми, завжди знаходив спiльну мову з учнями, вмiв пожартувати, всiм прагнув допомогти. Робив будь-яку справу так, щоб виходило вiдмiнно, по-особливому. I зробив вiн справдi багато за свiй недовгий вiк. Головне: залишив у багатьох серцях гарний слiд, дарував любов дружинi i двом синам: Та доля немилосердна. Трагiчна смерть залишила сиротами маленьких дiтей. У 1999 роцi Антону було два з половиною роки, а Назару - п'ять з половиною. Крiзь роки вони пам'ятають батьковi колисковi, його лагiднi руки. Сини стали його продовженням: молодший дуже схожий на батька, а старший успадкував вiд нього гарний голос. Дiти i дали можливiсть Наталii народитися знову пiсля страшноi раптовоi втрати чоловiка-порадника, помiчника, коханоi людини. <Я втратила з тобою цiлий свiт>, - пише вона про чоловiка.
А як нелегко було знайти вiдповiдь малому Назаровi на запитання: <Де тато?> I вона знайшла. Тато став зiрочкою на небi серед мiльйонiв iнших зiрок i дивиться на них:
I Наталiя вирiшила жити. Не просто жити - горiти, лiкувати душу роботою, спiлкуванням iз дiтьми, цiкавими людьми, щоб не втратити сенс життя, щоб виховати Його синiв, щоб пережити втрату.
<Поезiя - це моi думки, якi б я хотiла зберегти для своiх дiтей. Адже вони ще малi, а думки губляться, тому я iх записую: Я пишу про те, що мене хвилюе, з чим я живу>, - розповiдае поетеса.
Пiсля сороковин загибелi чоловiка вона, за пропозицiею директора Сенькiвськоi школи Анатолiя Петровича Бiлоножка, йде працювати заступником з виховноi роботи на мiсце Анатолiя. Згодом спiвае у <Барвах Украiни>. Наталiя, за ii словами, хоче прожити життя за двох.
У 2001 роцi виходить перша збiрка вiршiв Наталii Левчук <Мое життя, мiй бiль>. А допомогли iй у цьому небайдужi до ii долi люди - Юрiй Васильович Бурчак i Вiктор Григорович Сайко.
Близько десятка поезiй Наталii стали пiснями i увiйшли до репертуару районних художнiх колективiв. Музику до них написали Юрiй Бурчак i Анатолiй Чайка.
У 2006 роцi побачила свiт друга книжка Наталii Миколаiвни, яка мае назву <Мiж небом i землею>. Презентацiя збiрки вiдбулася у лiтературнiй свiтлицi Воронькiвськоi школи, де вже традицiйно проходять зустрiчi з поетами, семiнари фiлологiв, екскурсii учнiв з iнших шкiл. У цiй святковiй вiтальнi своерiдна аура, що спонукае говорити про духовне, вiчне.
На затишний острiв лiтератури рiдного краю, який створила вчитель украiнськоi мови i лiтератури Надiя Iванiвна Гриценко, 14 червня прибули педагоги iз Любарець, Мирного, Iванкова, Сенькiвки i Рогозова. Iшов дощ, але творчий вечiр був настiльки зворушливий, що на душi було затишно i тепло. Лунала чудова музика.
Головним гостем на презентацii був член Спiлки письменникiв Украiни Микола Карпенко. Вiн високо оцiнив поезii Наталii Левчук i пророкуе поетесi велике майбутне. Твори зi збiрки зачепили струни душi цього 80-рiчного чоловiка, змусили зронити сльози. <Е багато письменникiв, якi мають не одну премiю, стали популярними, видають багато книжок. Але читач вершить власний суд: приймае або не приймае. Книжку <Мiж небом i землею> не можна не прийняти>, - сказав Микола Iванович. Вiн зазначив, що вдячний долi, адже йому пощастило зустрiтися з такою обдарованою поетесою. Наталина поезiя народжена в обiймах думки й почуття.
Микола Карпенко звернув увагу всiх на те, що у творах Наталii Левчук е багато найщирiших поетичних засобiв, вдалих рядкiв, якi е новими в украiнськiй лiтературi: <Я та сльоза, що ти не встиг зiтерти>, <Я та струна, що пам'яттю зоветься>, <Тобою ранок мiй свiтае, тобою вечiр мiй болить>. Цi рядки справедливо знайдуть мiсце у духовнiй, естетичнiй скарбницi багатьох людей. <Поезiя - тодi поезiя, коли десь пiд серцем народиться щемка сльоза, яка зiгрiе тобi душу. Таких вiршiв у збiрцi <Мiж небом i землею> справдi багато. В особi Наталii ми маемо поета, який мислить високо. Вiдчуваеться багатство мови, багатство образiв, лiрична струна, яка так бринить, що ти не зможеш не схвилюватися. Багата тематика ii творiв. Поезii вiдображають глибокi почуття. Наталiя вмiе малювати словом. Вiршi написанi щирим, правдивим, люблячим серцем, чистi, як джерельна вода. I справдi, така збiрка могла народитися мiж небом i землею: Ми любимо поезiю тодi, коли вiдчуваемо себе i своi почуття в нiй. Спасибi Вам, Наталю, за те, що Ви пiдслухали мову наших сердець i знайшли слова, щоб про це сказати>, - так тепло зворушливо сказав вiдомий поет.
Багато щирих слiв пролунало на адресу авторки новоi збiрки. Та були слова, якi найглибше розкривали уявлення про Наталiю Левчук i ii твори. Заслужений учитель Украiни Ольга Iнокентiiвна Грибок, яка була головним критиком поетичноi збiрки, сказала, що назва <Мiж небом i землею> символiчна, бо Наталiя вища за земну буденщину, вона сягае головою небес, краси простору, чистоти. Знаходячись у цьому просторi, вона i зумiла створити такi надзвичайнi твори.
Нова збiрка - це ще одне свiдчення того, що Бориспiльщина багата талантами. I сприяе народженню нових поетiв конкурс iменi Павла Чубинського, який уже багато рокiв органiзовуе методист районного вiддiлу освiти Тетяна Агаркова. Вона привiтала Наталiю Миколаiвну i зазначила, що починала вона саме з лiтературного конкурсу, була неодноразово його переможцем. А ще Наталiя Левчук була лауреатом конкурсу <Вчитель року>. Тетяна Михайлiвна наголосила, що Наталiя не тiльки талановитий поет, вона вiдбулась як учитель. Вiршi ii звучать на багатьох загальнорайонних заходах.
Тож побажаймо Наталii Левчук, щоб вона сягнула ще бiльших висот поетичного олiмпу, а душа ii нехай залишаеться такою ж молодою i щирою.
Пошли менi, Господи, сили, надii i волi
Прийняти, як дар, стежки невблаганноi долi.
Iз втратою жити навчи i умiть посмiхатися,
Землi пiд ногами у мене не дай захитатися,
I вiру в людей, я прошу, не згаси в менi,
Боже,
У тих, хто пiдтримуе й каже про мене
негоже.
Душi занiмiти не дай вiд колючого слова,
Навчи розбиратись, де щирiсть, де злостi полова.
Не дай менi, Господи, втратити вiру у себе,
Щоб ясним лишалося сонце й
за обрiем небо.
Не бракло щоб хлiба у мене у домi i солi:
Пошли менi, Господи, сили, надii i волi.
Наталiя Гузь
Ось i прийшло ще одне звичайне лiто: таке, як завжди. А серце прагне чогось нового, небаченого, нечуваного, невiдчутого: Хочеться змiн (але, можливо, це в мене такий вiк, такий <перiод>, як кажуть дорослi) в усьому: природi, мiстi, телебаченнi, радiо, життi: Хочеться чогось такого, до чого б линула душа - хочеться справжностi, чистоти: Набридло дебiльство i <крутiсть> сучасних хлопцiв, iхня байдужiсть до всього, остогидли ще бiльш вкороченi <мiнi> дiвчат, пиво, цигарки, обрид знак <дорiвнюе> мiж словами <кохання> i <секс>, поставлений молодими людьми, остогидли <мати>, якi стали другою <державною> мовою. Вiд цього всього нудить: Хочеться чогось простого, невимушеного, живого! Але ж де його взяти, коли воно приховане пiд товстим шаром <брудноi бiлизни> наших душ? Як до нього дiстатися? Однi шукають вiдповiдь на телебаченнi, у книжках, iншi, бiльш <продвинутi> - в Iнтернетi, але це все даремно, бо iстина ховаеться глибоко в серцi.
Деякi люди прагнуть допомогти молодi розкрити очi на свiт. Для цього вони влаштовують концерти, свята, аби показати справжне, а не <зацяцьковане> наркотиками та алкоголем життя.
Якщо ти молодий (не обов'язково за вiком), то приходь або приiжджай до м. Бориспiль 25 червня, де вiдбудеться свято з приводу Дня молодi. Ти зможеш тут пограти у футбол, баскетбол, проявити свою любов до Батькiвщини в, потанцювати i <вiдiрватися> по повнiй програмi. Адже ти молодий i за тобою майбутне нашоi краiни, ти ii гордiсть i надiя. I саме тому ти повинен щосили прагнути чогось кращого, завжди пам'ятати, що видиратися на гору важко, але це багато чого приносить.
Деякi люди прагнуть допомогти молодi розкрити очi на свiт. Для цього вони влаштовують концерти, свята, аби показати справжне, а не <зацяцьковане> наркотиками та алкоголем життя.
Якщо ти молодий (не обов'язково за вiком), то приходь або приiжджай до м. Бориспiль 25 червня, де вiдбудеться свято з приводу Дня молодi. Ти зможеш тут пограти у футбол, баскетбол, проявити свою любов до Батькiвщини в
Володимир Бiлкей
Одним iз найгарячiших вогнищ напруги, яке нинi палае, е так зване, мовне питання, що полягае у наданнi росiйськiй мовi в Украiнi державного статусу, i розпалене воно за фiнансовоi пiдтримки Москви антиукраiнськими силами при пiдтримцi доморощених манкуртiв i космополiтiв з числа владних чиновникiв i рядових обивателiв.
На жаль, немало наших спiввiтчизникiв байдужi до захисту рiдноi мови вiд гуманiтарноi агресii <язикатих>, окупантiв-украiноненависникiв. Та все ж потроху нашi люди, схоже, почали ворушитись. Зокрема, про це свiдчили оголошення i запрошення до рiзних установ взяти участь у проведеннi на мiському рiвнi круглого столу за участю керiвникiв, активiстiв громадських i партiйних органiзацiй, закладiв освiти, громадян Борисполя на тему: <Народ без мови - без зерна полова>.
Iнiцiатори цього зiбрання - активiсти громадськоi органiзацii <Товариство <Мое мiсто> - сподiвалися обговорити мовну ситуацiю у Борисполi i державi та запропонувати план конкретних дiй щодо захисту украiнськоi мови у рiдному мiстi зокрема.
Наскiльки вдалася ця акцiя, можна судити з кiлькостi <застiльникiв> у залi засiдань мiськради - не бiльше двох десяткiв осiб. Щоправда, ваги <столу> надавала присутнiсть перших владних осiб мiста - мера Анатолiя Федорчука i його заступника, начальника управлiння освiти Миколи Боровка.
Про що говорилося за круглим столом? Звичайно, про мову. Люди освiченi, добре обiзнанi з iсторiею розповiдали один одному про те, що кожен iз них i так чудово знае. Одним словом, говорили про все, окрiм головного, заради чого й зiбралися: про конкретний стан справ у конкретно взятому мiстi Борисполi. Нiхто так i не запитав, хто винен i чому (про це писали <Вiстi> у позаминулому номерi) нашим дiтям i дорослим нав'язують чужий <язик> силами заiжджих артистiв-заробiтчан i своiх <руськоязичних> вихiдцiв з Коломичiвки чи Соплякiвки. Чому 1 червня блазень iз розцяцькованою фiзiономiею бiля кiнопалацу <Дружба> <хохотал> до малих бориспiльцiв нерiдною iм мовою? Чому у <бункерi>, що в Центральному парку культури i вiдпочинку та й в iнших мiсцях, на новорiчнi свята Дiди Морози, Снiгуроньки та iншi <масовики-затейнiки> <штокали> до дiтвори? Чому пiд час спортивних змагань на стадiонi <Колос> майже виключно <бемкае> росiйська попса? У нас що немае власноi украiнськоi естради i народноi пiснi? Чи думали коли-небудь вiдповiдальнi за культуру чиновники, коли за грошi бориспiльцiв (до речi, згiдно з останнiм переписом близько 90% iз них визнали украiнську мову рiдною) iм же нав'язують чужинство?
А чи зробили якесь зауваження депутати, чиновники тим власникам, котрi чiпляють на своiх конторах i магазинах вивiски недержавною мовою, чим порушують закон. А чи заiкнувся хто-небудь, що за вiдсутностi його головного хранителя, колишнього мера Олександра Придатка, врештi-решт пора вiдправити на свое законне мiсце статую Ленiна, що <бовдурiе> перед мiськрадою, до iсторичного музею, або коли дiвчатка з довiдковоi служби <09> почнуть вiдповiдати на телефоннi дзвiнки по-украiнськи?
Ось iз чого потрiбно починати наводити порядок у мiстi: з рiдноi хати, власного двору, а не лiтати десь у захмарних висотах i лаяти когось, щось далеке i недосяжне.
На закiнчення зустрiчi боязко прозвучала пропозицiя виступити на сесii мiськради i звернутись до депутатiв. Про те, щоб висловили категоричну вимогу, прийняти голосуванням постанову, яка б мала силу документа, i спрямувати ii до вищих керiвних кiл держави, мова не йшла. А шкода!
На прохання Бориспiльськоi мiськоi громадськоi органiзацii <Товариство> друкуемо текст вiдозви до громади мiста Борисполя.
<Останнiм часом в Украiнi набирае силу загрозливий рух за надання росiйськiй мовi статусу державноi. У рядi мiст i областей краiни депутати новообраних рад приймають рiшення про надання мовi сусiдньоi держави статусу регiональноi, що е не лише прямим порушенням Конституцii нашоi держави, а i черговою спробою знищення украiнськоi мови на украiнських теренах.
Як свiдомi громадяни своеi держави, ми не можемо залишитися осторонь подiй, що вiдбуваються. Окрiм того, вважаемо, що мовне питання досить гостро стоiть i в нашому мiстi: вимагаемо вирiшення проблеми вивчення, розповсюдження, вживання украiнськоi мови, заохочення до спiлкування украiнською мовою у повсякденному життi, пропаганди ii у молодiжному середовищi.
У зв'язку з цим ми звертаемося до громади мiста iз закликом:
З повагою ставлячись до всiх мов, якi е захищеними Конституцiею Украiни,
- неухильно виконувати ст. 10 Конституцii як Основного Закону Украiни, щоб зняти будь-якi спекуляцii навколо мовного питання у м. Бориспiль;
- утверджувати державотворчу роль украiнськоi мови як мови нацii, яка iсторично проживае на територii Украiни, складае абсолютну бiльшiсть ii населення i дала офiцiйну назву державi;
- вивчати, поширювати, захищати украiнську мову як мову корiнного етносу Украiни;
- пiд час виконання службових обов'язкiв посадовими та службовими особами в усiх публiчних сферах суспiльного життя застосовувати державну украiнську мову:>
На жаль, немало наших спiввiтчизникiв байдужi до захисту рiдноi мови вiд гуманiтарноi агресii <язикатих>, окупантiв-украiноненависникiв. Та все ж потроху нашi люди, схоже, почали ворушитись. Зокрема, про це свiдчили оголошення i запрошення до рiзних установ взяти участь у проведеннi на мiському рiвнi круглого столу за участю керiвникiв, активiстiв громадських i партiйних органiзацiй, закладiв освiти, громадян Борисполя на тему: <Народ без мови - без зерна полова>.
Iнiцiатори цього зiбрання - активiсти громадськоi органiзацii <Товариство <Мое мiсто> - сподiвалися обговорити мовну ситуацiю у Борисполi i державi та запропонувати план конкретних дiй щодо захисту украiнськоi мови у рiдному мiстi зокрема.
Наскiльки вдалася ця акцiя, можна судити з кiлькостi <застiльникiв> у залi засiдань мiськради - не бiльше двох десяткiв осiб. Щоправда, ваги <столу> надавала присутнiсть перших владних осiб мiста - мера Анатолiя Федорчука i його заступника, начальника управлiння освiти Миколи Боровка.
Про що говорилося за круглим столом? Звичайно, про мову. Люди освiченi, добре обiзнанi з iсторiею розповiдали один одному про те, що кожен iз них i так чудово знае. Одним словом, говорили про все, окрiм головного, заради чого й зiбралися: про конкретний стан справ у конкретно взятому мiстi Борисполi. Нiхто так i не запитав, хто винен i чому (про це писали <Вiстi> у позаминулому номерi) нашим дiтям i дорослим нав'язують чужий <язик> силами заiжджих артистiв-заробiтчан i своiх <руськоязичних> вихiдцiв з Коломичiвки чи Соплякiвки. Чому 1 червня блазень iз розцяцькованою фiзiономiею бiля кiнопалацу <Дружба> <хохотал> до малих бориспiльцiв нерiдною iм мовою? Чому у <бункерi>, що в Центральному парку культури i вiдпочинку та й в iнших мiсцях, на новорiчнi свята Дiди Морози, Снiгуроньки та iншi <масовики-затейнiки> <штокали> до дiтвори? Чому пiд час спортивних змагань на стадiонi <Колос> майже виключно <бемкае> росiйська попса? У нас що немае власноi украiнськоi естради i народноi пiснi? Чи думали коли-небудь вiдповiдальнi за культуру чиновники, коли за грошi бориспiльцiв (до речi, згiдно з останнiм переписом близько 90% iз них визнали украiнську мову рiдною) iм же нав'язують чужинство?
А чи зробили якесь зауваження депутати, чиновники тим власникам, котрi чiпляють на своiх конторах i магазинах вивiски недержавною мовою, чим порушують закон. А чи заiкнувся хто-небудь, що за вiдсутностi його головного хранителя, колишнього мера Олександра Придатка, врештi-решт пора вiдправити на свое законне мiсце статую Ленiна, що <бовдурiе> перед мiськрадою, до iсторичного музею, або коли дiвчатка з довiдковоi служби <09> почнуть вiдповiдати на телефоннi дзвiнки по-украiнськи?
Ось iз чого потрiбно починати наводити порядок у мiстi: з рiдноi хати, власного двору, а не лiтати десь у захмарних висотах i лаяти когось, щось далеке i недосяжне.
На закiнчення зустрiчi боязко прозвучала пропозицiя виступити на сесii мiськради i звернутись до депутатiв. Про те, щоб висловили категоричну вимогу, прийняти голосуванням постанову, яка б мала силу документа, i спрямувати ii до вищих керiвних кiл держави, мова не йшла. А шкода!
На прохання Бориспiльськоi мiськоi громадськоi органiзацii <Товариство> друкуемо текст вiдозви до громади мiста Борисполя.
<Останнiм часом в Украiнi набирае силу загрозливий рух за надання росiйськiй мовi статусу державноi. У рядi мiст i областей краiни депутати новообраних рад приймають рiшення про надання мовi сусiдньоi держави статусу регiональноi, що е не лише прямим порушенням Конституцii нашоi держави, а i черговою спробою знищення украiнськоi мови на украiнських теренах.
Як свiдомi громадяни своеi держави, ми не можемо залишитися осторонь подiй, що вiдбуваються. Окрiм того, вважаемо, що мовне питання досить гостро стоiть i в нашому мiстi: вимагаемо вирiшення проблеми вивчення, розповсюдження, вживання украiнськоi мови, заохочення до спiлкування украiнською мовою у повсякденному життi, пропаганди ii у молодiжному середовищi.
У зв'язку з цим ми звертаемося до громади мiста iз закликом:
З повагою ставлячись до всiх мов, якi е захищеними Конституцiею Украiни,
- неухильно виконувати ст. 10 Конституцii як Основного Закону Украiни, щоб зняти будь-якi спекуляцii навколо мовного питання у м. Бориспiль;
- утверджувати державотворчу роль украiнськоi мови як мови нацii, яка iсторично проживае на територii Украiни, складае абсолютну бiльшiсть ii населення i дала офiцiйну назву державi;
- вивчати, поширювати, захищати украiнську мову як мову корiнного етносу Украiни;
- пiд час виконання службових обов'язкiв посадовими та службовими особами в усiх публiчних сферах суспiльного життя застосовувати державну украiнську мову:>
