Щойно наша краiна урочисто вiдзначила одне з державних свят - 10 рiчницю прийняття Конституцii Украiни. Але в багатовiковiй iсторii украiнських земель це вже п'ята Конституцiя.
Автором першоi став ще у далекому 1710 роцi сподвижник борця за незалежнiсть Украiни гетьмана Iвана Мазепи генеральний писар Пилип Орлик, котрий пiсля смертi Мазепи став сам гетьманом. Це була одна з перших державних конституцiй у Европi. Вона й сьогоднi вражае своею актуальнiстю й високим правовим рiвнем. До речi, конституцii США, Францii та Польщi схвалили i прийняли на 80 рокiв пiзнiше.
Кожна iз 16 статей Конституцii Пилипа Орлика формувала конституцiйнi норми в усiх галузях державного i суспiльного життя за головноi умови - незалежностi майбутньоi Украiнськоi держави вiд московсько-крiпацькоi iмперii. Пилип Орлик не мав можливостей для запровадження Конституцii в життя повною мiрою. Украiну на довгi роки окупували московити й ляхи, i вона залишилася лише пам'яткою суспiльно-полiтичноi думки Украiни тих часiв.
Через майже три столiття схожа доля чекала i на Конституцiю Украiнськоi Народноi Республiки 1918 року, яка проголосила незалежнiсть Украiни вiд бiльшовицько-ленiнськоi Росii. У вiдповiдь кремлiвський творець комуно-фашистськоi iдеологii кинув на Украiну незлiченну кiлькiсть бiльшовицького червоного вiйська, на шляху якого трапився й Бориспiль, майже до тла випалений за збройний спротив.
Ось так <добровiльно> приеднувалися до майбутньоi комунiстичноi iмперii пiд назвою СРСР майже всi етнiчнi територii колишньоi царськоi Росii.
Ця <добровiльнiсть> стала одним зi стрижнiв першоi Конституцii СРСР, прийнятоi 1924 року на другому з'iздi рад. Через пiвроку верхiвка КП(б)У (Комунiстичноi партii бiльшовикiв Украiни) майже дослiвно змавпувала постулати своiх московських вождiв i назвала свiй блуд <Конституцiею УРСР>. Пiд час ii чинностi на нашiй Батькiвщинi у результатi репресiй i голодоморiв було знищено не менше 10 мiльйонiв украiнцiв.
Пiд пильним наглядом сталiнiстiв, пiсля <обговорення>, у якому, за радянськими джерелами, взяли участь 50 мiльйонiв рядових громадян, 5 грудня 1936 року VIII з'iзд рад затвердив нову Конституцiю СРСР. Вона особливо запам'яталася гаслом <Хто не працюе, той не iсть> i закрiпила вiдомий основний принцип соцiалiзму: <Вiд кожного - по його здiбностях, кожному - по його працi>. Пiдлим цинiзмом були <гарантii> надання свободи слова, друку, зборiв i мiтингiв, вуличних походiв i демонстрацiй. Комунiстична партiя оголошувалася передовим загоном i керiвним ядром трудящих i законодавчо закрiплювалася ii спрямовуюча роль у будiвництвi комунiзму.
Якщо вважати ii керiвну i спрямовуючу силу у будiвництвi концтаборiв, у яких було знищено десятки мiльйонiв безневинних спiввiтчизникiв, то можна уявити, який комунiзм вона мала на увазi.
Киiвськi холуi кремлiвцiв взяли <пiд козирок> i пiд <копирку> швиденько видрукували й свою другу Конституцiю УРСР.
Ну що то за вождь, який не заплямуе свою бiографiю власною Конституцiею. У 1977-у настала черга дорогого Леонiда Iллiча i його киiвських намiсникiв. Брежневська Конституцiя оголосила соцiалiзм у краiнi побудованим i встромила у пiдфарбований текст сталiнськоi конституцii шосту статтю, у якiй КПРС знову оголошено керiвною й спрямовуючою: З нею i прийшли ми до Чорнобиля пiд народним гаслом <Хай живе КПРС на Чорнобильськiй АЕС> i до початку розвалу комунiстичноi iмперii, коли украiнцi вийшли на вулицi й майдани з подякою ленiнцям <Так скажем партii спасибi за те, що <хороше> нам жить>.
У единому поривi всi колишнi радянськi соцiалiстичнi республiки повиходили з Союзу та оголосили про свiй суверенiтет i незабаром узаконили свiй статус на рiвнi власних конституцiй.
З якими настроями людей, якою державною i полiтичною елiтою переступила порiг незалежностi Украiна? Компартiйна номенклатура, твердолобi ленiнцi-ортодокси з числа пересiчних обивателiв i партсекретарiв середньоi та нижньоi ланки, вiдвертi антиукраiнськi, проросiйськi прихильники <здохлого> СРСР i десь близько третини населення - <рухiвцi>. Саме тому, що нацiонал-демократи були в меншостi, процес прийняття Конституцii незалежноi Украiни затягнувся на 5 рокiв. За цей час через беззаконня колишнiми комсомольськими й комунiстичними секретарями i було розграбовано бiльшiсть добра, створеного руками всього украiнського народу. Далi без Основного Закону - Конституцii держави - жити вже було неможливо.
I ось протягом ночi з 27 на 28 червня 1996 року, незважаючи на вiдчайдушний спротив прокомунiстичноi бiльшостi, вiдбулося iсторичне засiдання Верховноi Ради, й о 9.30 ранку було проголошено, що в третьому читаннi 315 голосами Основний Закон прийнято. Особисто бачив, як пiсля цiеi хвилюючоi митi частина комунiстiв навiть не пiднялася з мiсця, щоб разом з усiма привiтати украiнський народ з iсторичною подiею. Та свою чорну справу вони все-таки встигли зробити. При обговореннi i голосуваннi в якостi компромiсу довелося поступитися багатьом iхнiм вимогам. Тому й з'явилася Конституцiя у якомусь <недоробленому>, <недоношеному> виглядi, де словесна риторика домiнувала над реалiями життя, i з вiдсутнiстю чiтких положень щодо практичноi реалiзацii багатьох законiв. Та все ж, позитиву було бiльше, нiж негативу. Нарештi стало можливим вiдповiдно до вимог Конституцii розробити рiзнi нормативнi акти у юриспруденцii, галузi охорони природи, медицини, освiти i т.iн.
Iз урахуванням поправок до Конституцii 1996 року минулорiчним складом парламенту розглянемо деякi роздiли i статтi ii оновленого варiанту i ступiнь iх виконання.
Ст. 2. Украiна е унiтарною державою. Територiя Украiни в межах iснуючого кордону е цiлiсною i недоторканою.
За фiнансовоi i полiтичноi пiдтримки Москви комуно-шовiнiстичнi сили в Украiнi, яких називають п'ятою колоною Кремля, вiд слiв щодо вiд'еднання вiд Украiни Криму та iнших територiй за останнi роки перейшли до практичних дiй. Всi ми пам'ятаемо, як москвини збиралися форсувати Керченську протоку i захопити стратегiчно важливий украiнський острiв Тузлу. Нiхто з громадян Украiни, якi пропагували й пiдтримували цю потенцiйну агресiю Росii, не вiдповiв перед законом. Не будемо чiплятися до того, що говорять росiйськi нацiонал-шовiнiсти у себе вдома у Москвi. Там вони можуть ляпати будь-що. Але якщо оцi лужкови, затулiни, зюганови, жириновськi та iншi дозволяють собi заявляти, що Крим, Севастополь - це Росiя, перебуваючи на украiнськiй територii, а кримська шпана пiд командуванням своiх <пiонервожатих> демонстративно копае рiв на Чонгарському перешийку, щоб <вiддiлити> пiвострiв вiд Украiни, то куди дивляться СБУ i Генпрокуратура?
Про тi збiговиська янучарiв, комунiстiв та iнших всiх мастей сепаратистiв у Харковi i Северодонецьку, якi горлянки надривали, щоб вiддiлити вiд Киева Схiд i Пiвдень Украiни, ми вже багато чули. I що ж - порушники закону, як iще iх називають, <федерасти>, замiсть сидiти на тюремних нарах спокiйно i безпечно почувають себе у депутатських крiслах Верховноi Ради.
Висновок: стаття 2 Конституцii не дiе належним чином.
Ст. 4. В Украiнi iснуе едине громадянство.
Скандали з подвiйним, з потрiйним, а то i бiльше громадянством багатьох елiтних осiб вже стали неактуальною темою для багатьох ЗМI. Паспорти з тризубом, двоголовим орлом, зiркою Давида тримають у своiх сейфах i кишенях немало крутих спiввiтчизникiв. I чхати вони хотiли на цю статтю Конституцii.
Висновок: ст. 4 дiе не належним чином.
Ст. 10. Державною мовою в Украiнi е украiнська мова: В Украiнi гарантуеться вiльний розвиток, використання i захист росiйськоi, iнших мов нацiональних меншин Украiни.
Всупереч Конституцii Украiни останнiм часом знахабнiлi украiноненависники з деяких схiдних i пiвнiчних регiонiв шляхом голосування депутатiв мiсцевих рад заявили про офiцiйний статус росiйськоi мови у iхнiй мiсцевостi. Прокуратура, суди, з iхнiх слiв, начебто збираються оцiнити дii провокаторiв з позицii закону, але роблять це зi швидкiстю сонних весняних мух, бо ж i самi нехтують державною мовою. Кiлькiсть <руськоязичноi> газетноi, радiо- i телевiзiйноi продукцii у 10 разiв перевищуе украiномовну. Отже, вiльному розвитку, використанню росiйськоi мови вкупi з ii матюччям в Украiнi нiщо не загрожуе. I взагалi, чому в Конституцii Украiни росiйську мову видiлено окремим рядком? У нас живуть сотнi тисяч грекiв, бiлорусiв, молдован, евреiв, кримських татар: Чим вони гiршi за <руських>? I нiхто за порушення закону про мови, зокрема й у Борисполi, не був притягнутий до вiдповiдальностi.
Висновок: ст. 10 Конституцii просто недiездатна.
Ст. 17. :На територii Украiни не допускаеться розташування iноземних вiйськових баз.
А хiба росiйське вiйсько не е iноземним? Воно зi своiм Чорноморським флотом, здаеться, навiки <заякорилось> у Севастополi та iнших точках пiвдня Украiни. I поводиться на нашiй територii, як у себе вдома, та платить Украiнськiй державi за свое квартирування на ii територii у 10 разiв менше, нiж заведено у свiтовiй практицi. Коли минулого року пiд Феодосiею висадився несанкцiонований агресивний росiйський десант, то наш Президент, уряд, парламент, як кролики перед удавом, щось <пропищали> щодо порушення украiнських законiв i пiд смiх кремлiвських високопосадовцiв i iхнiх служак в Украiнi пробачили окупантам цей iнцидент. Ганебно й принизливо для держави, яка у власнiй Конституцii проголосила про недопущення подiбних випадкiв. Коли ж мiсяць тому до тiеi ж Феодосii прибули пiвтори сотнi американських воякiв, щоб за тиждень-пiвтора безкоштовно збудувати вiйськовi об'екти для украiнськоi армii, то кримськi промосковськi шовiнiсти i всiлякий оплачений комуно-вiтренкiвський набрiд, росiйська козачня влаштували <акцii протесту> проти окупацii НАТО Украiни. Все це мерзотне дiйство вiдбувалося пiд державними прапорами Росiйськоi Федерацii. А де в цей час були наш Президент, Мiнiстр оборони, керiвництво СБУ? Коротше кажучи, осоромилась <незалежна> на весь свiт.
Висновок: до чужоземного росiйського вiйська стаття 17 Конституцii Украiни не мае нiякого вiдношення. То навiщо вона взагалi потрiбна?
Ст. 25. : Украiна гарантуе пiклування та захист своiх громадян, якi перебувають за ii межами.
З iнформацii ЗМI добре знаемо, як познущався над украiнцями лукашистський режим у Бiлорусi перед i пiсля тамошнiх президентських виборiв. Для iх визволення iз лукашистських буцегарень нi МЗС, нi посольство в Мiнську практично нiчого не зробили. Зате в пресi з'являеться чимало повiдомлень щодо <украiнських> повiй, котрi потрапили в халепу на панельному промислi багатьох держав, ледь не пiвсвiту, i клопотання украiнськоi амбасади щодо iх визволення та повернення до своiх домiвок в Украiнi.
Висновок: шкутильгае i ця стаття Конституцii Украiни.
Ст. 27. :Нiхто не може бути пiдданий катуванню:
Про те, як катують людей у мiлiцейських вiддiленнях, слiдчих iзоляторах, в'язницях, спираючись на конкретнi факти, ЗМI розповiдають постiйно. I нiхто з вищого керiвництва повiдомлення про випадки нелюдських знущань з боку людей <при погонах> ще остаточно не спростував. Якими були методи <дiзнання> при Берii, такими вони й залишилися при <незалежнiй> владi.
Висновок: вiд нелюдських катувань, приниження людськоi гiдностi стаття 27 нас навряд чи захистить.
Ст. 34. Кожному гарантуеться право на свободу думки i слова, на вiльне вираження своiх поглядiв i переконань:
У багатьох мiстах, селах, районах начальство по-своему трактуе таку свободу: Якщо думки i слова залежних вiд влади журналiстiв, полiтикiв, пересiчних громадян не спiвпадають з думкою мiсцевих князькiв, то вигнання з роботи неугiдних розглядаеться як найпоблажливiше покарання. Прикладiв переслiдування журналiстiв з боку можновладцiв досить. Ось i у сусiднiй Баришiвцi нинi тривае такий процес: Щоправда, журналiсти - едина категорiя громадян (окрiм осiб, причетних до правоохоронних органiв), яка згiдно iз законом мае право мати при собi вогнепальну зброю для захисту.
Свободою думки i слова зловживають чимало комунiстiв, прогресистiв та iнших украiно ненависникiв, i нiхто з них не вiдповiв перед законом.
Висновок: думайте мовчки, висловлюйтеся обережнiше, бо ст. 34 не гарантуе, що за правду вас, не дай Боже, не вб'ють, не дадуть тупим предметом по головi чи не зателефонують додому з погрозами:
Ст. 35. Кожен мае право на свободу вiросповiдання:
Вiдтодi, як атеiстично-комуняцька влада в Украiнi розпочала пристосовуватися до нових, бiльш демократичних правил спiвжиття з народом, ситуацiя з релiгiйними <богами> врегулювалася. Кожен громадянин Украiни дiйсно вiрить у того Бога, якого вважае своiм. Навiть колишнi активiсти-атеiсти з числа комсомольських i партiйних секретарiв, не вибачившися, не замоливши своi грiхи перед Богом, натовпами ринули до церковних вiвтарiв зi свiчками. Особливо, коли iх ще й на телекамеру знiмуть. Вони прекрасно розумiють, що над Богом, як це ранiше було, знущатися бiльше не можна. Адже кожен вiруючий - це ще й виборець. Тому на церкву вiдповiдноi мастi й грошенят власних чи державних не шкодують.
Пiд час останньоi президентсько-виборчоi кампанii такими пiльгами сповна скористалася Росiйська православна церква, котра всупереч релiгiйним канонам i законам Конституцii взялась активно пiдтримувати кандидатуру Януковича. Мiльйонними тиражами друкувалися календарi, де Сабодан iз Януковичем стоять мало не обнiмаючись. Московськi попи збезчещували себе i Бога й на Бориспiльщинi, перетворивши Храми Божi на агiтпункти Януковича. Тривае з боку промосковських релiгiйних бандитiв цькування прихожан церкви Святого Миколая Киiвського Патрiархату у Борисполi.
Висновок: закон щодо релiгii все-таки дiе. У Борисполi, районi вже з'явилося близько десяти культових споруд i релiгiйних об'еднань. Але не забуватимемо, що згiдно з Конституцiею церква вiддiлена вiд держави.
Ст. 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброi, проводити мiтинги, походи i демонстрацii, про проведення яких завчасно сповiщаються органи влади:
У Борисполi, наприклад, ця стаття Конституцii не порушуеться. Комунiсти навiть можуть у днi своiх компартiйних свят пiд оркестр ходити колоною проiжджою частиною Киiвського Шляху.
Проте менi, як журналiсту, доводилося фiзично i морально потерпати вiд <демонстрантiв> у столицi Украiни, коли комуно-вiтренкiвцi кидалися на полiтичних супротивникiв з гострими наконечниками своiх прапорiв. I перш нiж писати текст Конституцii, потрiбно було визначитися, що може слугувати <зброею> - автомат Калашникова, звичайний кухонний нiж або дитяча рогатка?
Висновок: Конституцiйним законом зловживають полiтичнi i бандитськi сили в Украiнi.
Ст. 59. Кожен мае право на правову допомогу - у випадках, передбачених законом, ця допомога надаеться безоплатно.
Шановнi друзi, нашi читачi, якщо вам вiдомо, що простого сiльського дядька безоплатно захистив перед його кривдником адвокат, то, будь ласка, повiдомте, що сталася така сенсацiйна подiя:
Е ще багато статей Конституцii Украiни, про якi варто було б згадати, але газетна площа обмежена. При нагодi, згiдно з вашими зауваженнями, уточненнями, запереченнями, ми продовжимо <штудiювання> Конституцii краiни, в якiй живемо.
Наш девiз: закон повинен бути законом.

---

25 червня у мiстi Борисполi пройшов День молодi. На спортивнi майданчики вийшли любителi футболу, стрiтболу, iнших iгор та розваг. Четвертий рiк поспiль ХМО <Труба>, вiддiл у справах сiм'i та молодi проводять спартакiаду <Борисове поле> з метою популяризацii здорового способу життя. Цього року кiлькiсть команд-учасниць у вуличному футболi була обмежена до 16, три (вже запiзно) виявили бажання зарееструватися, але не були допущенi. За олiмпiйською системою команди з рiзних куточкiв мiста боролися, щоб показати свое вмiння. Команди, якi дiйшли до пiвфiналу та зiграли фiнальнi iгри у таку спеку, можна назвати героями. Безперечно, бориспiльцi люблять футбол. Пiсля першого вiдбiркового кола 8 команд вибули з боротьби (<Голiвуд>, <Ефiопiя>, <Максимум>, <Промiнь-2>, <МАУП>, <Тотал - 90>, <Тризубцi>, <Бермут>), а 8 команд залишилися продовжувати боротьбу (серед них ще 4 вибули з боротьби, , <Фанат>, <Активiя>, <Форматiкс>) i лише 4 команди продовжили змагання. Отже, трете мiсце виборола команда (фото 3), змагаючись iз командою <Прорив>, друге - команда <Промiнь> (фото 3), перше - команда <Артом> (фото 1) пiд керiвництвом Олега Сингаiвського. Кращим бомбардиром визнано Михайла Волинюка.
Запекла боротьба розгорнулася на стрiтболi: майданчик облаштували на п'ятачку футбольного поля <Колос>, придбали кiльце, зробили розмiтку. Участь взяли 10 команд. Двi пiдгрупи зiграли по колу, з кожноi вийшло по 3 команди, i цi 6 команд (за олiмпiйською системою) продовжили боротьбу. Головний суддя Н.Г. Сосiмович ледве вгамовувала пристрастi у боротьбi за звання бути кращим. Перше мiсце у змаганнях зi стрiтболу виборола команда <Невгамовнi> у такому складi: I. Столяров, М. Ярмак, I. Спанчак. Друге мiсце - команда <3С>, звання кращого снайпера присвоено Святославу Дiгтяренку.
У вiдзначились: 1 мiсце у команди <Ратоборець>, 2 - команда <Форум>, 3 - <Монолiт>. Цi команди виявилися кращими.
Мiський голова А.С. Федорчук привiтав учасникiв змагань та нагородив переможцiв. Наш мер iз молоддю, i ми вiдчуваемо його пiдтримку та увагу.
На святi вiдбувся концерт мiських рок-гуртiв.
Органiзатори свята: ХМО <Труба>, вiддiл у справах сiм'i та молодi, Парк культури i вiдпочинку, студенти Бориспiльських фiлiй КСУ та МАУП. ВПК <Ягуар> забезпечував охорону та правопорядок, ВПК <Ратоборець> показово виступив на футболi, а також влаштував тир у <карманi>.
Органiзатори вдячнi директорам стадiонiв М.П. Костянцю, В.Г. Щеглю, всiм, хто матерiально пiдтримав захiд.

---

Нещодавно в усiх школах мiста Броварiв вiдбулася урочиста радiсна, але й водночас сумна подiя - випускний вечiр. 24 червня мiсто виряджало своiх дiтей у доросле життя. Школа позаду, i перед очима лише неосяжний простiр. Хтось уже визначився, а хтось ще перед вибором.
Цього радiсного лiтнього дня стадiон <Спартак> був заповнений батьками, друзями, родичами i просто глядачами. Всi хотiли побачити випускникiв, оцiнити сукнi дiвчат, iхнi зачiски. Кожна школа випускала у свiт своiх вiдмiнникiв, генiiв, любителiв гарного гумору, веселунiв, нових творцiв майбутнього.
Почеснi мiсця зайняли медалiсти. За особливi успiхи у навчаннi, за наполегливiсть iхню працю гiдно оцiнено. Школи представляли до нагородження вiсьмох, десятьох, дванадцятьох учнiв. Про iхнi успiхи було оголошено присутнiм на стадiонi <Спартак>. Адже ми маемо знати своiх героiв. Привiтав випускникiв мiський голова Вiктор Олександрович Антоненко, який i вручив медалi. На святi були присутнi гостi з обласних рад.
Сотнi повiтряних кульок пiднялися у небо. На мить воно стало схожим на веселку, адже юнь вiдкривае свiтовi радiсть, мрii та надii.

---

Медалiстiв вiтали у мерii
Уже зранку 23 червня мiсто жило очiкуванням свята. Першими маячками були яскравi букети квiтiв у руках схвильованих батькiв та винуватцiв подii. А опiвднi, неначе метелики, затрiпотiли барвистими сукнями чарiвнi випускницi. Урочисто й тривожно почувалися iхнi ровесники юнаки. Адже юнь запросили на урочистий прийом до Бориспiльського мiського голови з нагоди вручення нагород, якi вони заслужили протягом рокiв навчання. Вперше в iсторii проведення загальномiського свята випускникiв нагороди медалiстам вручалися не на стадiонi <Колос>, а на урочистому зiбраннi в мерii.
Можливiсть проводити святкування саме за таким сценарiем обговорювалася i в попереднi роки, але стримувала вiдсутнiсть зали, яка могла б умiстити медалiстiв та iхнiх батькiв. I хоча конференцзала мiськвиконкому також не мае достатньоi кiлькостi мiсць, було прийнято рiшення, що батькiв до мерii не запрошуватимуть. Адже зала дiйсно замала, а пускати бiльше сотнi людей на балкон (вiн знаходиться в аварiйному станi) небезпечно. Щоправда, деякi батьки все ж таки потрапили на прийом, зайнявши вiльнi стiльцi в кiнцi зали. Iншi ж побачать церемонiю на вiдео чи на фото.
Можна зрозумiти розчарування тих, хто хотiв побачити цю подiю, але змушений був залишитися поза залою, проте навряд чи тi знiмки та вiдео, якi iхнi попередники робили на стадiонi, коли всi дружно заважали один одному, вiдзначаються достатньою якiстю. Тим бiльше, не бачили нагородження гостi та випускники, якi сидiли на трибунах стадiону. Вони або нудьгували на своiх мiсцях, або блукали стадiоном i поза його межами, очiкуючи, коли нарештi все закiнчиться.
Тож проведення церемонii в мерii, думаю, було виправданим. У такiй атмосферi нагороджуванi вiдчували себе не просто героями дня. Вони наче вмить подорослiшали, i вже почувалися не школярами, а шанованими громадянами рiдного мiста.
Нагороди медалiстам вручав Бориспiльський мiський голова Анатолiй Федорчук. Iз 695 випускникiв 11 класiв 2006 року 75 учнiв закiнчили школу iз золотими медалями i 21 -iз срiбними. Золоту нагороду доповнювала премiя 150 грн., а срiбну - 100 грн.
Прощання у родинному колi
Потiм знову було повернення до школи, свято прощання iз друзями i вчителями, i багатьом так хотiлося ще трiшки побути учнями, не поспiшати прощатися зi своею другою домiвкою.
Скориставшись запрошенням колективу школи N7 та ii директора Ганни Павлiвни Михайлюк, кореспондент <Вiстей> побувала на ii <сiмейному> торжествi. Ця школа невелика, всього 465 учнiв, i одна з найстарiших у Борисполi. Вона не мае своеi актовоi зали, тож колектив скористався люб'язною пропозицiею Валерiя Гордiенка зiбратися для прощання у залi кiнотеатру. Цю залу перетворили на затишну домашню вiтальню.
У виступi директора, насамперед, iшлося про здобутки у навчаннi (iз 50 випускникiв-одинадцятикласникiв дев'ять отримали золотi медалi, а двое - срiбнi), та вiдчувалося, що об'еднуе цю дружну родину не лише навчання. Талановитi танцюристи, дзвiнкоголосi спiваки, неперевершенi вигадники i фантазери - учнi та вчителi доповнюють один одного, створюючи команду, якiй пiд силу багато звершень.
Тепер у цю команду ввiллеться нова змiна, можливо, ще бiльш талановита. Але колектив уже нiколи не буде таким, як сьогоднi. А останнiй акорд свята, коли випускники iз живими вогниками у руках проходили попiд аркою iз вишитих рушникiв, i був тим порогом iз дитинства у юнiсть, який вони переступили назавжди.
Мiстом крокувала юнiсть
Жодне загальномiське свято не збирае разом такоi кiлькостi учасникiв i гостей, як парад випускникiв. I, як завжди, занадто палке бажання роздивитися винуватцiв свята створюе проблеми для проходження колони випускникiв. Не можуть бориспiльцi побороти свое прагнення бути пiд час святкування у перших рядах. I байдуже, що цi першi ряди майже сходяться на серединi вулицi... Тiльки мiлiцейський ескорт i змiг трохи звiльнити дорогу. Коли ж колони вийшли на стадiон, випускникам знову довелося пропускати глядачiв, якi iшли навпроти колони, i очiкувати доки iхнi ж батьки звiльнять визначенi для них мiсця на трибунах...
Але всi дружно аплодували вчорашнiм учням, якi сьогоднi е кращими представниками молодi Борисполя. Випускник лiцею <Дизайн-освiта> Сергiй Дьяков (на фото внизу) став лауреатом премii iменi Павла Чубинського. I хоча передбачена бюджетом сума цiеi премii складае всього 300 грн., мiський голова Анатолiй Федорчук знайшов спонсорiв, якi збiльшили ii до 800 грн. Також Сергiй Дьяков разом iз Артемом Наумовим, Артемом Лук'яновим та Артемом Артюхом у складi лiцейноi команди зайняли трете мiсце на першому Всеукраiнському турнiрi юних економiстiв. За цю перемогу вони отримали по 150 грн. премii.
Прикро, що для винуватцiв свята виявилося забагато навiть тiеi невеликоi концертноi програми, яку пiдготували для них i випускники, i молодшi школярi, для яких власний випускний бал ще попереду. Як завжди, дехто бродив дорiжками стадiону, дехто фотографувався на зеленiй травi, а дехто пiшов взагалi... Та коли вечiрне небо засвiтилося спалахами салюту, все iнше вiдступило. Бориспiль проводжав своiх випускникiв у самостiйне життя яскраво i тепло. Нехай вони пронесуть це тепло крiзь роки i повернуть рiдному мiсту своею любов'ю.

Нелегко сьогоднi утриматися на високiй посадi. Говорять навiть про недовiру Президенту. Хтось <летить> iз посади губернатора (а планував <вiдсидiти> цiлих п'ять рокiв!). Ми були свiдками головування в Украiнi двох прокурорiв, двох голiв Киiвськоi ОДА, двох сiльських голiв у Козинi.
Непросто у наш час бути сiльським головою. Мешканцi сiл уже не тi, що були рiк-два тому. Вони прагнуть знати, кому землi роздають, який бюджет сiльськоi ради i на що витрачаеться. Чому одним землю гектарами видiляють, а iншим город не дають приватизувати?.. От i управляй такими непокiрними! I змушенi сiльськi голови думати, як усiм догодити i себе не обдiлити.
Е, звичайно, керiвники сiл, про яких односельцi добре слово кажуть. Та особливо важко нинi новоспеченим головам. По-перше, подавай результати роботи за два мiсяцi, а по-друге, всi грiхи приписують, навiть попереднiх керiвникiв.
Конфлiктна ситуацiя назрiвае у с. Ревне Бориспiльського району. Тож кореспондент <Вiстей> вiдправилася до народу, щоб дiзнатися про те, чому ж простий люд iз сiльським головою не завжди знаходить спiльну мову.
Працювати сьогоднi сiльським головою Наталii Скиренко непросто. Бо перемога всього у шiсть голосiв - це далеко не повна пiдтримка односельцiв. До того ж, розповiдають вчителi i батьки учнiв Ревненськоi школи, що багато хто з них голосував за Наталiю Олександрiвну лише тому, аби та пiшла з посади директора школи. За iхнiми словами, Скиренко конфлiктувала з багатьма педагогами, вiдсторонювалась вiд колективу, тож працювати iй там було несолодко.
Пересiвши iз одного керiвного крiсла в iнше, Наталiя Олександрiвна намагаеться виконати багато роботи, все встигнути. Так, у селi пройшли чудовi концерти на Великдень, на День Перемоги. Значна заслуга в цьому також директора Будинку культури Миколи Гиренка, який е ще й керiвником художньоi самодiяльностi у Ревному. Микола Григорович створюе у селi контроль громадського порядку, який стежить за правопорядком у вечiрнiй час, у вихiднi.
Проте, як скаржаться ревненцi, смiтники i бур'яни, як були по селу, так i залишилися.
Люди не йдуть зi своiми проблемами до керiвника села, бо уже зневiрились.
23 червня у Ревному вiдбулася розширена сесiя сiльськоi ради. Вона почалася iз конфлiкту мiж сiльським головою та Валентиною Безпалою, головою партiйноi органiзацii БЮТ. Конфлiкт може мати продовження у судi.
Головними на сесii були земельнi питання. Всупереч тому, що ранiше, на однiй iз попереднiх сесiй сiльськоi ради, було призупинено видiлення землi до проведення повноi iнвентаризацii, цього разу все-таки видiлялись земельнi дiлянки.
Депутати скаржаться, що не мають доступу до iнформацii про землю: скiльки видiлено земельних дiлянок пiд забудову, пiд городи, що е у резервi сiльськоi ради тощо. Тож вони вирiшили надiслати лист до районноi ради з проханням направити до них комiсiю для проведення iнвентаризацii земель.