Бориспiльська районна територiальна виборча комiсiя затвердила пiдсумки голосування з виборiв депутатiв Бориспiльськоi районноi ради V скликання.
БЮТ - 36,176% - 24 депутати;
<Наша Украiна> - 9,345% - 9 депутатiв;
Соцiалiстична партiя Украiни - 2,354% - 5 депутатiв;
Народний блок Литвина - 1,672% - 4 депутати;
Партiя регiонiв - 1,582% - 3 депутати;
Блок Костенка i Плюща - 1,488% - 3 депутати;
Громадянська партiя <ПОРА> - 1,019% - 2 депутати.

---

---

Згiдно з рiшенням N181 вiд 31 березня 2006 року Бориспiльськоi мiськоi виборчоi комiсii з виборiв депутатiв Бориспiльськоi мiськоi ради, Бориспiльського мiського голови та депутатiв Киiвськоi обласноi ради по виборчому округу N3 26 березня 2006 року <Про встановлення результатiв виборiв депутатiв Бориспiльськоi мiськоi ради у Бориспiльському багатомандатному виборчому окрузi Киiвськоi областi> мiська виборча комiсiя встановила, що подолали тривiдсотковий бар'ер та набули право на участь у розподiлi депутатських мандатiв у Бориспiльськiй мiськiй радi кандидати у депутати, включенi до виборчих спискiв таких партiй:
Блок Юлii Тимошенко - виборчий блок мiських органiзацiй полiтичних партiй Всеукраiнське об'еднання <Батькiвщина> та Украiнська соцiал-демократична партiя - набрав 11335 голосiв виборцiв мiста (37,61%);
Бориспiльська мiська органiзацiя Партii регiонiв - 2290 (7,60%);
Виборчий блок мiських органiзацiй полiтичних партiй <Наша Украiна> - 2140 (7,10%);
Виборчий блок мiських органiзацiй полiтичних партiй <Народний блок Литвина> - 1905 (6,32%);
Бориспiльська мiська органiзацiя Соцiалiстичноi партii Украiни - 1519 (5,04%);
Бориспiльська мiська органiзацiя Громадянськоi партii <ПОРА> - 1257 (4,17%);
Бориспiльська мiська органiзацiя Комунiстичноi партii Украiни - 1139 (3,79%).
Вiдповiдно i розподiлилися мiсця у Бориспiльськiй мiськiй радi.
Блок Юлii Тимошенко отримав двадцять п'ять мандатiв. Iх отримають: В.Ю. Аврамчук (житель мiста Борисполя), В.М. Андреев (м. Бориспiль), Е.В. Берестюк (м. Бориспiль), В.Ф. Бурдейний (м. Киiв), О.I. Буренко (м. Бориспiль), О.А. Денисов (м. Бориспiль), В.В. Зiнченко (м. Бориспiль), В.В. Карпенко (м. Бориспiль), Г.М. Ковач (м. Бориспiль), О.П. Кравцов (м. Бориспiль), Г.В. Кущенко (м. Бориспiль), В.Д. Ломако (м. Бориспiль), П.I. Ляшенко (м. Бориспiль), I.I. Манько (м. Бориспiль), О.П. Медвiдь (м. Бориспiль), В.Й. Мельник (м. Бориспiль), Т.А. Морiна (м. Бориспiль), П.К. Морозов (Киiвська обл., смт. Коцюбинське), О.С. Онищук (м. Бориспiль), П.О. Отопков (м. Бориспiль), I.П. Пилипенко (Бориспiльський р-н, с. Ленiнiвка), П.I. Сиворакша (м. Бориспiль), Д.О. Соляков (м. Бориспiль), I.М. Черкасов (м. Бориспiль), С.Р. Ярмоленко (м. Бориспiль).
П'ять мандатiв отримали члени Партii регiонiв: Л.М. Гордiенко (м. Бориспiль), Б.В.Дармостук (м. Бориспiль), С.В. Логвин (м. Бориспiль), М.В. Савостьянов (м. Бориспiль), Ю.С. Федун (м. Бориспiль).
Так само п'ять депутатiв представлятимуть у мiськiй радi блок <Наша Украiна>: В.I. Крилач (м. Бориспiль), С.Г. Мазур (м. Бориспiль), Ю.I. Пасенченко (м. Бориспiль), О.Г. Станкевич (м. Бориспiль), В.I. Шалiмов (м. Бориспiль).
Чотири мандати у Народного блоку Литвина. Його представлятимуть: В.М. Бистрий (м. Бориспiль), П.К. Жувак (м. Бориспiль), М.П. Костянець (м. Бориспiль), В.О. Ус (м. Бориспiль).
По три представники матимуть у мiськiй радi Соцiалiстична партiя Украiни - В.М. Гордiенко (м. Бориспiль), Г.П. Михайлюк (м. Бориспiль), Ю.М. Сидоренко (м. Киiв); Громадянська партiя <ПОРА> - Я.М. Годунок (м. Бориспiль), С.А. Мартиненко (м. Бориспiль), В.А. Полiщук (м. Бориспiль); Комунiстична партiя Украiни - В.I. Бойко (м. Бориспiль), В.I. Кубов (м. Бориспiль), А.К. Пасiчний (м. Бориспiль).
Пленарне засiдання Бориспiльськоi мiськоi ради, на якому будуть оприлюдненi результати виборiв депутатiв Бориспiльськоi мiськоi ради та мера мiста, призначене на 13 квiтня 2006 року.

---

Вибори 26 березня 2006 року були справдi демократичними. Це визнали i полiтичнi партii, й опозицiя, i мiжнароднi спостерiгачi, i самi виборцi. Такого тиску, який чинився на опозицiю у 2004 роцi пiд час виборiв Президента Украiни, цього разу не було. Бiльше того, опозицiя, а особливо Партiя регiонiв та блок <НЕ ТАК!>, рекламувалися у ЗМI не бiльше, нiж партii провладнi.
I все ж жителi мiста Переяслава-Хмельницьккого та району вiддали перевагу демократичним цiнностям. Саме цiнностям, а не партiям, бо партii, якi називали себе демократичними, не виправдали сподiвань виборцiв.
Коротко аналiзуючи результати виборiв до Верховноi Ради Украiни, можна зробити висновок: виборцi стали досить вимогливими i вже не вибачають невиконаних обiцянок. Саме цим i пояснюеться провал провладного блоку <Наша Украiна> на виборах до Верховноi Ради.
Вибори до мiсцевих рад були, певною мiрою, вiддзеркаленням виборiв до Верховноi Ради Украiни. Багато виборцiв за iнерцiею вiддали своi голоси до мiсцевих рад саме за ту полiтичну силу, що i до Верховноi Ради. Але чимало виборцiв досить ретельно вивчали списки до мiсцевих рад. I якщо кандидатiв, якi балотувалися до Верховноi Ради, люди знають далеко не всiх, то наших мiсцевих знають <як облуплених>. Бо ж у такому невеличкому мiстечку, як Переяслав-Хмельницький, а тим бiльше у селi, всi один одного знають. Саме тому блок Юлii Тимошенко на виборах до мiськоi ради втратив майже 20% порiвняно з виборами до Верховноi Ради.
Новообранi мiська та районна ради помiтно змiнили свiй склад, у порiвняннi з попереднiми. На мiсцеву полiтичну арену вийшли новi полiтичнi сили. А старi сили, зокрема Комунiстична партiя Украiни, до мiсцевих рад на Переяславщинi не потрапили. I ще одна особливiсть - у полiтику прийшли чимало порiвняно молодих людей вiком вiд 30 до 40 рокiв. З одного боку, вони ще не мають досвiду роботи у радi, а з iншого - мають чималi амбiцii та бажання щось змiнити. От тiльки, чи пiдуть цi змiни нам на користь, покаже час.

---

Рiшенням N180 вiд 31 березня 2006 року Бориспiльськоi мiськоi виборчоi комiсii з виборiв депутатiв Бориспiльськоi мiськоi ради, Бориспiльського мiського голови та депутатiв Киiвськоi обласноi ради по виборчому округу N3 26 березня 2006 року встановлено результати виборiв Бориспiльського мiського голови у Бориспiльському одномандатному виборчому окрузi.
<...Мiська виборча комiсiя встановила, що кандидатом на посаду Бориспiльського мiського голови, який одержав бiльшiсть голосiв виборцiв, що взяли участь у голосуваннi, вiдносно iнших кандидатiв, якi балотувалися в цьому окрузi, кiлькiсть поданих голосiв за якого становить 7 136 i перевищуе кiлькiсть голосiв виборцiв, якi не пiдтримали жодного з кандидатiв у цьому окрузi, е Федорчук Анатолiй Соловйович.
Враховуючи викладене та керуючись частиною 5 статтi 73 Закону Украiни <Про вибори депутатiв Верховноi Ради Автономноi республiки Крим, мiсцевих рад та сiльських, селищних, мiських голiв>, Бориспiльська мiська виборча комiсiя ВИРIШИЛА:
<Вважати обраним мiським головою Федорчука Анатолiя Соловйовича, заступника генерального директора ЗАТ <ПентоПак>, позапартiйного, висунутого шляхом самовисування>.

---

На посаду мiського голови Переяслава на цьогорiчний виборах претендували 12 осiб. Для мiстечка, у якому проживають близько 30 тисяч людей, це немала кiлькiсть претендентiв. Проте, реальнi шанси отримати <портфель> мера мали 5-6 кандидатiв, чи й того менше. Головними претендентами були депутат Киiвськоi обласноi ради (на той час), пiдприемець Борис Аврамич та екс-мер Переяслава Григорiй Сокур. Останньому допрацювати на цiй посадi завадила Тетяна Чайка (на той час вона очолювала вiддiлення ОДПI в Переяславi, уже кiлька рокiв судилася з ним за крiсло мiського голови). Зрештою, як визнав суд, Григорiй Сокур незаконно обiймав посаду мiського голови, i переяславським мером стала Тетяна Чайка. Попрацювавши близько пiвроку мiським головою, Тетяна Чайка знову висунула свою кандидатуру.
Серед iнших претендентiв на найвищу керiвну посаду в Переяславi були i пiдприемцi, i державнi службовцi, i навiть редактор газети. Прогнозувати фiнал мiсцевих виборiв брався не кожен, адже найбiльш вiрогiднi кандидати були сильними полiтичними суперниками.
За результатами голосування, мiським головою Переяслава став Iван Якименко - вiдома у мiстi людина. Протягом кiлькох скликань вiн був депутатом мiськоi ради, працював у апаратi мiськради.
За Iвана Якименка проголосували 28,58% виборцiв, за Григорiя Сокура - 20,53%, за Бориса Аврамича - 16,98% i за Тетяну Чайку - 13,22%.

---

Але чому ж так тривожно на душi, коли намагаешся уявити, як завтра буде жити наше пристоличне мiсто? Мабуть тому, що протягом усiеi передвиборчоi кампанii першочергова роль вiдводилася виборам до Верховноi Ради. А для виборiв нижчого рiвня навiть вiдповiдний закон не спромоглися до кiнця опрацювати i продумати.
Саме тому передвиборчий процес i супроводжувався станом невизначеностi, i сьогоднi найближчi перспективи мiсцевого самоврядування е туманними. Але життя тривае i пiсля виборiв. Яким був цей перiод для нашого мiста, чого можна очiкувати вiд новоi влади, <Вiстi> намагалися з'ясувати у розмовi з нинiшньою керуючою справами Бориспiльського мiськвиконкому Людмилою Григорiвною Бистрою.
- Таких складних виборiв практикам переживати не доводилося. Закон по виборах до мiсцевих рад теоретики не встигли опрацювати. Формування дiльничних комiсiй практично було провалене суб'ектами виборчого процесу, якi були не готовi працювати за тим недосконалим законом. Деякi партii зробили подання до дiльничних комiсiй, не попередивши самих представникiв, якi увiйшли до спискiв. Внаслiдок чого вiдбувся масовий вихiд iз складу комiсiй. Таку ситуацiю створили, наприклад, представники <Батькiвщини>, Партii промисловцiв i пiдприемцiв Украiни та партii <Реформи i порядок>. Блок Наталii Вiтренко взагалi не забезпечив подання до складу дiльничних комiсiй мiста. Закон обмежував можливостi замiни людей, якi вiдмовилися працювати. Внаслiдок чого бiльшiсть бориспiльських дiльниць (а вони у мiстi великi або середнi) була укомплектована мiнiмально. А вимоги до якiсноi i швидкоi роботи цих комiсiй висували усi партii.
Бiльша частина тих, хто погодився виконувати цю роботу, прийшла працювати в дiльничнi комiсii вперше. Вони мали бажання, але не мали досвiду. I iх нiхто не навчив. Тому нинiшнi заяви про фальсифiкацiю виборiв - це, насамперед, неповага до людей, якi взяли на себе мужнiсть i вiдповiдальнiсть забезпечити виборчий процес, якi засинали вiд утоми над тими бюлетенями, втрачали свiдомiсть, потрапляли до лiкарнi i вимушенi були знову повертатися до роботи в комiсii.
- Але ж навряд чи можна в такiй ситуацii гарантувати точнiсть i бездоганнiсть усiх пiдрахункiв. Мабуть, це е однiею iз причин, що сьогоднi лунають окремi заклики визнати вибори недiйсними.
- Пiдстав для таких заяв я не бачу. Припускаю, що могли бути неточностi в ходi опрацювання результатiв, але то були технiчнi помилки. Мiсцевi вибори виявилися заручниками виборiв до Верховноi Ради. Це виявлялося не лише у тому, що довелося працювати за недосконалим законом. При пiдрахунку голосiв також прiоритет був за пiдсумками голосування до Верховноi Ради. Чого ж дивуватися, що могли траплятися помилки i при пiдрахунку голосiв, i при оформленнi протоколiв.
Труднощi, якi виникали у ходi пiдготовки до виборiв, складнiсть самого виборчого процесу часом змушували мiську владу не лише тримати руку на пульсi подiй, але й, при необхiдностi, надавати посильну допомогу. Все це робилося строго у рамках закону. Так, наприклад, у день голосування нам довелося в телефонному режимi допомагати окружнiй виборчiй комiсii збирати iнформацiю для ЦВК про кiлькiсть виборцiв, якi проголосували станом на той чи iнший час. Деякi кандидати намагалися представити такi дii, як втручання у виборчий процес. Такi заяви я можу розцiнити як протест заради протесту.
Загалом же, перешкодою для волевиявлення бориспiльцiв могли стати тiльки черги на виборчих дiльницях. Але ця проблема спiльна для всiеi Украiни.
Щодо перебiгу виборчого процесу на територii мiста, можу з усiею вiдповiдальнiстю запевнити бориспiльцiв: фальсифiкацiй не було. Просто у членiв дiльничних комiсiй не вистачало фiзичних сил, щоб швидко i якiсно виконати ту роботу, яку вимагае закон.
- Схоже, органiзатори виборiв на загальнодержавному рiвнi взагалi забули, що влада в Украiнi складаеться не лише з Верховноi Ради.
- Прикро, але народ продовжуе залишатися заручником великоi полiтики. Коли в ходi виборчого процесу на перше мiсце виносились вибори до Верховноi Ради, це була вiдверта зневага i до мiсцевого самоврядування, i до людей, заради яких повинна була б iснувати ця велика полiтика. Такi вибори не можна було зводити воедино. Тож якщо нинi шукати винного у ситуацii, що склалася, то вiн единий: той законотворець, теоретик, який заклав у виборчi закони стiльки парадоксiв i змусив нас за тими законами працювати. До того ж, цей законотворець ще й не захотiв почути звернення з мiсць щодо його помилок, хоча ще вистачало часу, щоб на тi звернення вiдреагувати. I нинi немае гарантii, що цi помилки буде виправлено до наступних виборiв.
- I все ж, вибори забудуться, а нам доведеться жити i працювати iз владою, яку нещодавно обрали. Судячи з попереднiх результатiв голосування, розстановка сил у мiськiй владi мае кардинально змiнитися.
- Так, бориспiльцi зробили свiй вибiр. Не вiзьмуся судити правильний вiн чи нi - це покаже життя. Але якщо стосовно мiського голови вибiр можна було зробити свiдомо, то у виборах до мiськоi ради, думаю, законодавцi зробили велику помилку, позбавивши народ права на мiсцевому рiвнi голосувати за конкретну особистiсть, за характер, за поряднiсть, запропонувавши натомiсть партiйнi списки.
- За нинiшньою iнформацiею, Бориспiль очолюватиме нова людина.
- Дiючому мiському головi Олександру Михайловичу Придатку довелося працювати у непростий перiод. Хочеться звернути увагу, що за останнi роки, незважаючи на всi недолiки i недоробки, вдалося зробити багато хорошого. Це необхiдно вiдмежувати вiд поганого, що теж було, i не тiльки в мiстi, але й у державi. Хотiлося б побажати новообраному мiському головi зберегти всi позитивнi здобутки, враховувати iнтереси i тих бориспiльцiв, якi голосували за iнших кандидатiв. Тiльки за такоi умови вiн матиме активну пiдтримку жителiв мiста.
- При голосуваннi за партiйними списками до складу Бориспiльськоi мiськоi ради могли увiйти не лише жителi нашого мiста.
- Сьогоднi ми можемо говорити лише про кiлькiсну розстановку сил у Бориспiльськiй мiськiй радi. У нiй представленi рiзнi полiтичнi сили. Розмови про бiльшiсть i меншiсть навряд чи можуть принести користь. Усi цi сили, разом iз новим мером, приреченi домовитися, оскiльки i мера, i депутатiв обрали жителi Борисполя. Важливо усвiдомлювати, що i мер, i депутати мають своi ресурси, своi важелi впливу. I перемогти мають не емоцii та ейфорiя. На першому мiсцi повинен бути здоровий глузд, який працюватиме не на користь окремих обранцiв, а в iнтересах громади.
Яким це все буде на практицi, сьогоднi судити важко. Ми голосували навiть не за ту чи iншу партiю, а за бренд. I не завжди уявляли людей, якi стоять за цим брендом. Тож якщо пiд прапорами бренду до мiськоi ради пройшли жителi Киева, Бориспiльського району, важко сподiватися, що проблеми Борисполя i бориспiльцiв будуть для них на першому мiсцi.
Хочеться, щоб люди усвiдомлювали, що пiсля президентських виборiв в Украiнi вiдбувся перший етап Помаранчевоi революцii. Але частина ii учасникiв отримала тiльки розчарування вiд подiй у державi.
Березневi вибори усiх рiвнiв ознаменували другий етап цiеi революцii. За ним знову е неминучим перерозподiл влади, капiталу, власностi. Найболючiше те, що народ знову можуть використати для досягнення амбiтних цiлей великих полiтикiв.
Те, що нинi до влади прийшов великий капiтал, - логiчно. Адже ми з вами будуемо капiталiзм. Та хотiлося б бути впевненими, що народ, який виводить цих полiтикiв на вершину влади i в переважнiй бiльшостi е бiдним, отримае не подачку з панськоi руки, а вагомi плоди вiд перебудови i розбудови нашого суспiльства. Iнакше революцiя не закiнчиться нiколи.

---

28 березня у Броварах вiдбулася прес-конференцiя виборчого штабу Вiктора Антоненка, на якiй його керiвником були озвученi попереднi результати виборiв, що базувалися на даних протоколiв з мокрими печатками з усiх виборчих дiльниць Броварiв (усьго 31 дiльниця). За цими даними, лiдером виборчих перегонiв з перевагою у понад 2,5 тисячi голосiв став Вiктор Антоненко. За нього вiддали голоси 14 881 броварчанин. Друге мiсце iз результатом 12 270 голосiв посiдае Дмитро Ратнiков, за ним iдуть Володимир Руденко - 5563 голоси, Володимир Оксютенко - 5290 голосiв та Евгенiй Гредунов - 3551 голос.
Уже тодi, вiдповiдаючи на питання журналiстiв, Вiктор Антоненко прогнозував можливiсть фальсифiкацii з боку аутсайдерiв полiтичноi гонки, хоча наведенi цифри реальнi та цiлком правдивi.
29 березня у зверненнi до громади Вiктор Антоненко наголосив на тому, що полiтичнi сили, якi зазнали поразки на виборах-2006, прагнуть реваншу. Звертаючись до броварчан, Вiктор Антоненко закликав бути единими у визнаннi правильностi свого вибору та не пiддаватися на провокацii, яких за тиждень, що минув пiсля виборiв, у мiстi було достатньо. Чого вартi лише декiлька мiтингiв, що збирали на схiдцях виконкому кандидати-невдахи. Вони не хочуть визнати, що громада Броварiв залишилася мудрою, чесною i далекоглядною, от i стрибають перед камерами, бризкаючи злiстю та безпораднiстю, не гребуючи навiть святим iм'ям Бога, вiдтанцьовують перед замовниками жалюгiднi грошенята.
30 березня мiська виборча комiсiя приймае рiшення про те, що вибори мiського голови були недiйсними. Виходить, що застереження про намагання фальсифiкацii результатiв, на жаль, були, як нiколи, пророчими. Великi грошi та вiдсутнiсть бодай краплi совiстi дозволяють спiвшукачам найвищоi посади у мiстi творити беззаконня.
Панове, громада зробила свiй вибiр, i перекреслити волевиявлення майже 15 тисяч броварчан - чи ж це не явне нехтування думкою громади?
Крапку мае поставити суд.

---

27 березня 2006 року Украiна набрала повнi груди повiтря, аби iз полегшенням зiтхнути пiсля завершення тривалого передвиборчого марафону. Однак ii подих перехопило, бо й на другому тижнi пiсля його фiнiшу украiнський народ достеменно не знае, яку ж владу вiн обрав. Формальний бiк справи нiби й зрозумiлий: 32,07% набрала Партiя регiонiв, 22,29% - БЮТ, 13,96% - НСНУ, 5,68% - СПУ та 3,66% - КПУ. А от якоi конфiгурацii буде парламентська бiльшiсть, ще й сьогоднi не зрозумiло. Запитаете чому? Вiдомi полiтологи пропонують чимало вiдповiдей. Але усi вони зводяться до одного - йдуть великi полiтичнi торги, тобто переговори. Пiдписати ж меморандум про створення коалiцii збираються 7 квiтня, у свято Благовiщення. Дай то, Боже, аби дiйсно звiстка про укладену угоду була благою для Украiни! Iз приводу цього велика тривога, бо справжня еднiсть у станi <помаранчевих> вiдсутня. Чiтко проглядаеться страх Президента втратити полiтичне лiдерство, коли Прем'ером стане Юлiя Тимошенко. Тому все частiше запускаеться в обiг теза про необхiднiсть об'еднання Сходу й Заходу Украiни шляхом створення коалiцii iз <регiонами>. Але, даруйте, на яких засадничих iдеях? Хiба запровадження другоi державноi мови, фактична iзоляцiя вiд Европи з потраплянням у <братнi> обiйми Росii та подiл Украiни на <удiльнi князiвства> - це та iсторична перспектива, яку народ виборював на Майданi у листопадi-груднi 2004 року? Запитань бiльше, нiж вiдповiдей. Що ж, почекаемо до Благовiщення. Хоча, якщо на вимогу полiтичних аутсайдерiв розпочнеться всезагальний перерахунок голосiв i судова тяганина, то це може тривати, за словами Адама Мартинюка, й цiлий рiк.
Не меншу увагу, нiж подii на полiтичному Олiмпi, привертае ситуацiя i на районному рiвнi. Жителi Бориспiльщини залишилися вiрнi своiм симпатiям, виявленим у ходi президентських виборiв. Вони й на парламентських вiддали перевагу <помаранчевому> сектору полiтичного спектру. Хоча й з дещо iншими акцентами. Так, Блоку Юлii Тимошенко iз п'ятдесяти мiсць у районному <мiнi-парламентi> дiсталося 24, блоку НСНУ - 9, СПУ - 5, Блоку Литвина - 4, Блоку Костенка-Плюща та <регiоналам> по 3 i Громадянськiй партii <Пора> - 2 мiсця. Тимошенкiвцi отримали майже абсолютну перемогу! Але кажуть, що в полiтицi, як i в спортi, <майже> не зараховуеться. Тому на нас чекае все той же пошук партнерiв по коалiцii. Звичайно, що нiхто не буде заперечувати проти права фракцii БЮТ висунути свою кандидатуру на голову ради. I вони ii, безперечно, мають. Це можуть бути Микола Петрович Поминальний, голова районноi органiзацii партii <Батькiвщина> або Вiталiй Миколайович Тищук, заступник голови виборчого штабу Блоку Юлii Тимошенко. Е достойнi цiеi посади i серед депутатiв-нашоукраiнцiв, але iх представництво - 9 осiб - не дае змоги грати першу скрипку.
Постае питання i про посаду заступника голови. На неi буде чимало претендентiв. Виходитимемо iз того, що районнi бютiвцi, вочевидь, будуть об'еднуватися iз представниками <помаранчевих> сил i в першу чергу з тими, якi отримали свое представництво у Верховнiй Радi. Це нашоукраiнцi i соцiалiсти. Районна рада суттево вiдрiзняеться вiд Верховноi за змiстом своеi дiяльностi. Якщо украiнський парламент - це орган законотворчий, то районнi депутати, у першу чергу, повиннi перейматися повсякденними проблемами та турботами мешканцiв району. А для цього iх, принаймнi, потрiбно глибоко знати i розумiти. Така кандидатура, на наш погляд, е серед соцiалiстiв. Це нинiшнiй заступник голови районноi ради Iван Володимирович Недогибченко. Людина вiн у районi знана, користуеться справжнiм авторитетом як серед жителiв району, так i серед багатьох полiтичних сил.
Звичайно, можна брати до уваги й iншi варiанти, i вони безперечно розглядаються рiзними полiтичними силами. Та iх обгрунтованiсть i дiездатнiсть дуже проблематичнi.
То ж хотiлося б побажати всiм новообраним депутатам районноi ради виправдати сподiвання виборцiв, а особливо представникам БЮТ. Адже жителi району чекають вiд них рiшучих крокiв у вирiшеннi назрiлих питань i, в першу чергу, оперативного сформування керiвних органiв районноi ради та налагодження ii конструктивноi роботи.

---

Минулого тижня кримiногенна обстановка в мiстi була не такою вже й напруженою. Не було вбивств, розбоiв, згвалтувань, незаконних заволодiнь транспортом. I все ж зареестровано понад 80 повiдомлень про грабежi, нанесення тiлесних ушкоджень, незаконний обiг наркотикiв, крадiжки, ДТП.
Нерозкритим поки що залишилося пограбування, коли на вулицi Дзержинського (до речi, вже освiтленоi в нiчний час) 30 березня близько 22.00 на 42-рiчну бориспiльку Галину М. напали двое молодикiв, вiдiбрали сумочку, в якiй був мобiльний телефон, ключi та грошi, i втекли.
Серед повiдомлень чи не найбiльше про отримання тiлесних ушкоджень.
Необережно поводячись iз пневматичним пiстолетом, поранення обличчя отримали двое неповнолiтнiх. На щастя, поранення не тяжкi.
Отримують тiлеснi ушкодження i в колi сiм'i. Подружжя бориспiльцiв Т. скаржиться на 24-рiчного зятя, який у нетверезому станi вдарив тещу.
У нетверезому станi 39-рiчний чоловiк Олег О. пiд час сварки поставив синець пiд оком дружинi Валентинi.
Про шахрайство. Вдень у будинок одинокоi пенсiонерки 80-рiчноi Ольги Е. зайшли двое незнайомих жiнок i запропонували поворожити. Коли сеанс закiнчився, за ворожками i слiд пропав, а з ними i 5800 гривень заощаджень, якi старенька збирала на чорний день.
Продовжуеться боротьба з незаконним обiгом наркотикiв. 27 березня правоохоронцi на вулицi Киiвський Шлях затримали Володимира С., 1979 р. н., у якого був шприц, наповнений наркотичною речовиною.
Жоден тиждень не обходиться без випадкiв злочинного заволодiння мобiльними телефонами. З початку року вже надiйшло понад 80 заяв громадян про iх втрату.
Так, 22-рiчний бориспiлець Евген Б., вiдвiдуючи кабiнет стоматолога, залишив у коридорi свою куртку, в кишенi якоi був мобiльний телефон. А коли вийшов iз кабiнету лiкаря, то мобiлку вже не знайшов.
А 48-рiчна Надiя Л. не знайшла свою мобiлку на кухнi пiсля того, як там розпивали спиртне ii чоловiк iз сусiдом. Сусiд категорично заперечуе свою причетнiсть до крадiжки.
Працiвниця ресторану <Олександр> Вiта А., 1987 р. н., тримала мобiльний телефон на барнiй стiйцi, i вiн безслiдно зник.
25-рiчна Тетяна Б. до шостоi ранку вiдпочивала в кафе <Каприз> i не змогла згадати, як зник ii .
Про iншi крадiжки. 30 березня Олександр С., iдучи з дружиною, зупинив свiй <Лексус>, щоб помiняти колесо. Пiд час ремонту вийшла iз салону i турботлива дружина, щоб парасолькою прикрити чоловiка вiд дощу. А коли сiли в авто, то виявили, що зникла барсетка, в якiй були паспорти, посвiдчення водiя, технiчний паспорт та ще й три тисячi гривень.
Позбувся своеi барсетки з документами та грiшми i водiй вантажiвки <Мерседес>, коли, не зачинивши дверцята, на кiлька хвилин вийшов iз машини.
На привокзальнiй площi аеропорту пiд колеса <Опеля> потрапив i отримав травми 52-рiчний пiшохiд.
На перехрестi вулиць Польовоi i Суворова водiй <ДЕУ> виiхав на зустрiчну смугу руху i зiткнувся з мiкроавтобусом, який, у свою чергу, зiткнувся з ВАЗ-2101. Двое пасажирiв <Жигулiв> зi струсом головного мозку та переломами госпiталiзованi.
На вулицi Киiвський Шлях пiд колеса автомобiля <Мерседес-Бенц> потрапив 6-рiчний хлопчик. У нього струс головного мозку.
29 березня з даху дев'ятиповерхiвки, що на вулицi Киiвський Шлях, упав 23-рiчний бориспiлець. Лiкарi не змогли його врятувати. А причиною трагедii став зелений змiй.
Минулого тижня у селах району було вiдносно спокiйно. Зареестровано 39 повiдомлень про злочини i пригоди, що менше середньотижневого показника.
Семеро селян iз тiлесними ушкодженнями звернулися за медичною допомогою.
У с. Вишеньки 40-рiчний Вадим вимагав у 67-рiчноi матерi грошi на горiлку. А коли та вiдмовила, то пустив у хiд кулаки.
На трасi Бориспiль - Золотоноша Юрiй Мартиненко автомобiлем <Фольксваген-Пасат> виiхав на зустрiчну смугу руху, де зiткнувся з автомобiлем М-21412. У результатi обидва авто пошкодженi, а пасажир <Москвича> з переломами госпiталiзований.
На трасi Киiв - Харкiв автомобiлем <Шевроле> смертельно травмовано велосипедиста.
На цiй же трасi Вiталiй Леонович автомобiлем ВАЗ-2107 зiткнувся з <Пежо>, водiй якого травмований.
З початку року на Бориспiльщинi сталося 47 ДТП з тяжкими наслiдками.
У с. Глибоке в туалетi загального користування виявлено труп новонародженого хлопчика, загорнений у полiетиленовий пакет. Пошук матерi-вбивцi тривае.
А в с. Велика Олександрiвка в колодязi, втопився 58-рiчний чоловiк який намагався дiстати вiдро.
Нехай наступний тиждень буде без пригод i злочинiв.

---

Не так давно у ЗМI з'явилася iнформацiя: вперше за сiм рокiв державний орган - Мiнiстерство внутрiшнiх справ в особi мiнiстра Юрiя Луценка - публiчно висловився про те, що причиною загибелi лiдера Руху е не банальна ДТП, а сплановане вбивство. Так вважае i генпрокурор.
Буквально з першого дня пiсля тiеi чорноi ночi розпочав власне розслiдування паралельно з офiцiйним колишнiй голова Киiвського крайового Руху, колишнiй слiдчий i пiдполковник мiлiцii у вiдставцi Микола Степаненко (фото1). Так сталося, що йому допомагав, надавав вiдомостi, брав участь у слiдчих експериментах i кореспондент <Вiстей>. Про хiд слiдства <Бориспiльський дзвiн>, а потiм i <Вiстi> повiдомляли неодноразово. Зазначалося, що цi матерiали значно вiдрiзняються вiд тих, якi з'являлись у справi офiцiйного слiдства. Врештi-решт пробити мiлiцейську стiну не вдалося, i справу закрили з вердиктом <ДТП>. 2001 року на вимогу депутатiв-рухiвцiв Кучма дав наказ поновити слiдство. Але то було так, для ока. Коли почали з'являтися ще й новi, неспростовнi свiдчення й докази, справу знову тихенько прикрили.
Уже пiсля Помаранчевоi революцii Миколу Степаненка було запрошено на роботу до МВС помiчником мiнiстра. З'явилися великi сподiвання на те, що нарештi справа зрушить з мiсця. Так воно й сталося, але, на жаль, лише частково. А втiм, надаемо слово Миколi Степаненку, вже екс-помiчниковi мiнiстра, з яким кореспондент <Вiстей> зустрiвся цими днями на мiсцi загибелi В'ячеслава Максимовича.
<За сiм рокiв багато води збiгло, - каже пан Микола, - але я весь час накопичував усе новi й новi докази того, що це не звичайна ДТП. Десятки разiв побував на Днiпропетровщинi, Волинi, в Кiровоградi, в тих мiсцях, де проживають люди, якi могли бути причетними до подii. Я ще раз переконався, що офiцiйна версiя, яку охоче друкували кучмiвськi газети, була звичайною локшиною, навiшаною на вуха наших громадян. А ще зрозумiв, що деякi тогочаснi керiвники НРУ замiсть того, щоб допомагати в розслiдуваннi, фактично перешкоджали йому. Можливо тому, що в Русi на той час стався розкол. Звичайно, без кучмiстських спецслужб там не обiйшлося. Вони закинули - й це менi достеменно вiдомо - своiх козачкiв до Руху 1996 року. Про попереднi роки не скажу нiчого, бо не володiю такою iнформацiею. Вiдповiдаю тiльки за те, про що маю докази.
Головне, вийти на замовникiв убивства стало ще складнiше, бо зi справи зникло чимало важливих документiв i навiть фото з мiсця подii, якi мають дуже важливе значення в розслiдуваннi. Добре, що тодi надрукував iх <Бориспiльський дзвiн>, а пiзнiше й <Вiстi>, а то зовсiм з кiнцями б: I знiмки, i слiдчi експерименти вiдтворили реальну картину тiеi трагiчноi ночi. В цьому велика заслуга й мiсцевих рухiвцiв Анатолiя Галатенка й Володимира Паденка, якi одними з перших уночi прибули на мiсце катастрофи. Вони намалювали точну схему розташування <КамАЗу> i <Тойоти> вiдразу пiсля зiткнення.
Пiзнiше я точно встановив, що в цiй операцii з лiквiдацii неугiдного полiтика брав участь не один <КамАЗ>, а два чи навiть три аналогiчнi. Один з них завчасно провiв, так би мовити, репетицiю розвороту на трасi.
Вдалося навiть роздобути документальнi факти, що 1999 року проти голови колгоспу з Днiпропетровщини, якому належав <КамАЗ>, було порушено кримiнальну справу. Готувалась i друга: щодо розкрадання 225 тонн зерна. Ми не лише знайшли цi матерiали, а й переконалися, що згодом пiсля трагедii кримiнальна справа проти голови була безпiдставно закрита. Тодi ж не дали ходу й справi про крадiжку зерна. Це дае пiдстави висунути серйозну версiю, що колгоспний керiвник мiг зробити що завгодно, аби не бути покараним.
Ми знайшли матерiали - вони е у нас на руках - про те, що в Кiровоградi, звiдки виiхав у свою останню путь на Киiв пiсля проведених зустрiчей В'ячеслав Чорновiл, за ним слiдкували спецслужби.
Як вiдомо, в кабiнi <КамАЗа> було ще двое пасажирiв. Один iз них сказав, що нiчого не бачив, бо спав, добряче випивши горiлки. Щодо iншого, на прiзвище Шолом, то його через деякий час просто, як кажуть, прибрали, бо багато бачив i знав. Це сталося пiсля того, як Шолом, який проживав у селi Маневицького району на Волинi, почав розповiдати знайомим, як усе було. В нас е свiдки цього, ми iх допитали.
Офiцiйно було заявлено, що Шолом помер вiд серцевого нападу. Але iсторiя хвороби зникла. Насправдi ж смерть свiдка настала вiд отруення. Через п'ять рокiв було зроблено ексгумацiю тiла, i в його волоссi, внутрiшнiх органах було виявлено велику кiлькiсть важких металiв.
Маемо ще чимало матерiалiв, з яких випливае, що Чорновола таки було зумисне вбито. Якщо ви думаете, що з приходом новоi влади у мене не було жодних перешкод у розслiдуваннi - не боюся сказати - цього злочину, то ви помиляетеся. На жаль, усi вищi мiлiцейськi чини, якi тодi займалися справою Чорновола, залишилися у своiх керiвних крiслах i за новоi влади, зокрема, заступник мiнiстра Коляда. Саме вони створили такi умови, за яких я не мiг нормально працювати, й тому вже подав заяву про звiльнення з посади помiчника мiнiстра. Цi люди нiколи не скажуть, що вони тодi помилялися. Та хоч якiй би владi вони служили, я вважаю, що справу про вбивство В'ячеслава Чорновола буде доведено до кiнця й названо прiзвища справжнiх замовникiв, серед яких мiг бути екс-президент Кучма. Я припускаю, що вiн мiг доручити екс-мiнiстровi Кравченку розiбратися з небажаним полiтиком, але той перестарався. З юридичноi точки зору, звинувачувати у скоеннi злочину може лише суд. Тим не менше, сам факт визнання на офiцiйному рiвнi державними органами МВС i Генпрокуратурою полiтичного вбивства е значущим.>
У багатьох може виникнути питання: а чому це Кучмi треба було лiквiдовувати Чорновола, адже вiн не мiг бути йому конкурентом на президентських виборах 1999 року. Та ситуацiя склалася така, що якраз сили, котрi пiдтримували Рух, могли не допустити другого сходження Леонiда Кучми на президентський престол. Згадаймо: кучмiстський режим тодi довiв Украiну до ручки i годi було йому сподiватися на легку перемогу, хоча в другий тур Кучма виходив гарантовано. I тут головне - хто буде на цьому етапi його суперником. Найбiльше пiдходящим варiантом iз трiйки Симоненко-Мороз-Вiтренко був би Симоненко, електорат якого знаходиться точнiсiнько там, де зараз володарюють Регiони, котрi нинi прибрали до своiх рук майже всiх тих, хто колись постачав у Верховну Раду комунiстiв (Донбас i Пiвдень). Мороз був небезпечний тим, що вiн не був ультралiвим, як Симоненко й Вiтренко, i за нього могли проголосувати люди в Центрi й на Заходi як за помiркованого полiтика-лiвоцентриста. А от за Симоненка Захiд не проголосуе нiзащо, настiльки там людям ненависний комунiстичний режим. I якби вийшов до фiналу Мороз, то Чорновiл мiг пiдняти людей голосувати за Сан Санича. Врештi-решт план кучмiстiв здiйснився. Мороза не допустили до другого туру, Кучму витяг нагору виключно Захiд (Схiд - за Симоненка), котрий вибрав iз двох менше зло. Чорновола лiквiдували, Рух розкололи, до керма його двох частин стали не дуже популярнi полiтики Костенко й Удовенко, котрi разом на тих виборах набрали аж два вiдсотки.
Отож зрозумiло, чому так заважав В'ячеслав Максимович Чорновiл кучмiстському режиму.