На особливу увагу заслуговуе iм'я поета i проповiдника II пол. XVIII ст. I.Г.Некрашевича з села Вишеньки (нинi Бориспiльського р-ну). Вiн закiнчив Киево-Могилянську Академiю, був священником у рiдному селi. Поетична спадщина невелика - нинi вiдомо всього дев'ять його творiв. На тлi поезii того часу твори I. Некрашевича видiляються чистотою народноi мови, гумором, легкiстю стилю, простотою змiсту.
У першiй половинi XIX ст. в Украiнi дiяло Малоросiйське товариство - таемна органiзацiя, в яку входив уродженець Борисполя В.Л.Лукашевич (1783-1866). Вiн входив також до масонськоi ложi "3'еднаних слов'ян". Одне з засiдань ложi на поч. 1824 року проходило в Борисполi у його маетку. У 1826 роцi В.Л. Лукашевича заарештували i ув'язнили до Петропавлiвськоi фортецi, а потiм вiдправили до Борисполя пiд нагляд малоросiйського генерал-губернатора.
У 1802 роцi Бориспiль став волосним центром Переяславського повiту Полтавськоi губернii. У мiстi дiяли три парафiяльнi школи, а в 1642 роцi вiдкрито початкове народне училище для державних селян.
Бориспiль кiнця XIX ст. - велике торгове мiстечко (5 тис. жителiв), яке мало обладнанi ряди лавок, щотижневi багатолюднi базари i три ярмарки: Сиропусну, Петропавлiвську, Евстафiевську. Особливо великий торг вiвся селянським взуттям, виробництвом якого займалися жителi Борисполя.

Удругiй половинi XIX ст. багато сил i енергii поширенню культури i освiти серед народних мас вiддав уродженець Борисполя П.П.Чубинський(1639-1884). Вiн займався вивченням етнографii, проводив статистичнi дослiдження Пiвденно-Захiдного краю. Його науковi працi були вiдзначенi золотою медаллю Росiйського географiчного товариства i премiею Академii наук, а в 1875 роцi - золотою медаллю на Мiжнародному конгресi в Парижi. П.П. Чубинський - автор слiв гiмну нашоi держави "Ще не вмерла Украiна" (1862).

Пов'язав свою долю з Борисполем i видатний украiнський композитор М.В.Лисенко. Зимовi канiкули 1861 року вiн провiв у товариша по унiверситету П.П. Чубинського. В Борисполi композитор вiдкрив для себе справжню скарбницю фольклору, записавши тут чи не найбiльшу кiлькiсть фольклорних творiв. Прекрасна соковита мова, незвичайна для Украiни тих часiв, освiдченiсть бориспiльцiв надовго привернула до себе серце композитора. В Борисполi вiн познайомився з Антоном Калитою, який став вiрним помiчником М.В. Лисенка. А.Калита був надзвичайно музично обдарованою людиною, знав чимало пiсень, сам зафiксовував тексти пiсень, передаючи iх композиторовi.
А.Калита проводив велику культурно-освiтню роботу. Вiн органiзував на поч. XX ст. освiтнiй гурток. Украiнська письменниця О.Пчiлка писала у своiх спогадах: "В Борисполi утворився "вивчений хор" iз хлопцiв i дiвчат, керiвничим його був одного часу Калита. Пiзнiше той хор приiздив до Киева i давав концерти з своiх бориспiльських пiсень перед киiвським громадянством.
У Вороньковi пройшли дитячi та юнацькi роки класика еврейськоi лiтератури Шолом-Алейхема (справжне прiзвище Робiнович Шолом Наумович, 1859-1916 рр.). Рiдне село письменник згадуе з особливою теплотою в автобiографiчнiй повiстi "3 ярмарку".
На поч. XX ст. Бориспiль - мiстечко Полтавськоi губернii Переяславського повiту, в якому було понад 10 тис. жителiв, 5 православних храмiв, 2 синагоги, школа, богодiльня, великий базар (64 лавки), 4 ярмарки, 50 крамниць. 3а даними на 1910 рiк, бориспiльцi займались: теслярством, кравецтвом, шевством, ковальством, бондарством, i iн. ремеслами. 3 промислових пiдприемств було понад 40 вiтрякiв, 18 кузень, слюсарень, маслобойня, невелика цегельня, паровий млин. Тут дiяла волосна лiкарня на 12 лiжок, функцiонували також аптека i аптекарський магазин.

1 2 3 4