Чому ми погано живемо? Тому що любимо робити все з перспективою на перероблювання або вiдкладаемо в довгий ящик. Саме така вiдповiдь напрошуеться, коли спостерiгаеш, як у Борисполi виконуються рiшення i розпорядження мiськоi влади та дуже багато iнших робiт. За прикладами далеко ходити не доводиться.
З початку цього року, чи й ранiше, ведеться мова про реконструкцiю вулички, яка виходить на Киiвський Шлях бiля банку "Аваль", за участю пiдприемств, розташованих уздовж неi. I з пiдприемцями робота проводилась, i наради скликались, а вуличка як була страховиськом, так i залишаеться.
Наприкiнцi липня перший заступник мiського голови Вiктор Бурмiстров попередив усiх вiдповiдальних осiб, що востанне нагадуе про необхiднiсть навести порядок на зупинцi бiля парку культури i вiдпочинку, вiдокремити зупинки рейсових автобусiв i маршруток. Мiкроавтобуси як ставали, очiкуючи свого часу виiзду, на тротуарi навпроти кiнотеатру, так i нинi стають. Автобуси як зупинялися для висадки i посадки пасажирiв ледь не серед дороги, так i нинi зупиняються. I, пiдозрюю, так буде ще довго. А якщо, не доведи Господи, трагедiя трапиться?
На провулку Першотравневому дiлянка метрiв двадцять завдовжки давно просить хоча б ямкового ремонту. На початку лiта поряд iз цiею проблемною дiлянкою провулок перекопали, щоб полагодити газопровiд. Коли вляглася земля, перекопане закидали камiнням розмiром з кулак i заляпали як-небудь асфальтом. Жодноi лопати асфальту в ями, якi знаходяться поряд, нiхто не кинув. А була ж, напевне, i технiка тут, i обладнання якесь. А на свiжозаасфальтованому мiсцi вже новi ями з'явилися. Чому ж одразу не зробити на совiсть? Дивись, якусь копiйчину i зекономили б.
По декiлька разiв на рiк доводиться бачити, як працiвницi мiськкомунгоспу спецiальними сапками видовбують траву мiж тротуарними плитами, а вона все пробиваеться до сонця. Та достатньо хоча б раз на два роки попирскати такi проблемнi мiсця гербiцидом зi звичайного побутового обприскувача, щоб через мiсяць уже можна було прибрати суху траву й надовго забути про неi. Для сiльськогосподарського Борисполя такий спосiб полегшення боротьби з бур'янами давно не секрет, i коштуе вiн набагато дешевше, нiж оплата непотрiбноi працi.
Болючою проблемою нашого мiста е розмiтка. Хто бачить, як вона наноситься, розумiе: те задоволення ненадовго. Нехай нас скiльки завгодно переконують, що роботи проводяться якiсною фарбою, якою нас виручае аеропорт, очевидного не приховаеш. Навiть якiсну не можна безкiнечно розбавляти. Крiзь неi ж асфальт просвiчуеться! Колись подавала iдею людям, якi вiдповiдають за цi роботи, вивчити можливiсть спiвпрацi з Iнститутом хiмii високомолекулярних сполук, щоб допомогли зробити фарбу довговiчнiшою. Виграли б морально, фiнансово i зберегли б людськi життя. А вiдповiдь одна: немае коштiв. Водii ж скаржаться:
- Погано, коли "зебри" не видно. Знак "Пiшохiдного переходу" важче помiтити.
Схоже, в цьому роцi розмiтку не зроблять i напередоднi 1 Вересня. Так що мамам i татам доведеться водити до школи за руку не тiльки першокласникiв.