Вербна недiля
Шоста i остання недiля семитижневого Великого посту називаеться Вербною, а тиждень перед цiею недiлею - Вербним. У цей день жiнки святять вербовi галузки. Свяченiй вербi приписуеться магiчна сила. Коли вперше навеснi виганяють худобу на пасовисько, то обов'язково поганяють свяченою вербою, щоб нечисть не чiплялася до тварин. Прийшовши з церкви, матерi освячували своiх дiтей вербовими рiзочками, щоб були слухняними й чемними, приказуючи: "Не я б'ю - верба б'е, недалечко красне яечко! За тиждень уже й Великдень". На Закарпаттi Вербну недiлю ще називали Цвiтною. Освяченi галузки верби затикали пiд образи, а чоловiки прикрашали ними своi капелюхи. У вербний тиждень, за народним вiруванням, не можна сiяти конопель i ставити огорожi, бо буде ликувате, як верба. Не сiяли цього тижня i бурякiв, бо будуть гiркими.

Страсний тиждень
Тиждень перед Великоднем називаеться чорним або страсним. Вiн пов'язаний iз розп'яттям Iсуса Христа i ним закiнчуеться Великий пiст. Кожен день тижня мае свою назву: чорна середа, чистий або живий четвер, великодня чи страсна п'ятниця, великодня чи страсна субота. На особливу увагу заслуговуе чистий четвер. За християнським ученням, у цей день пiзно ввечерi один iз 12 учнiв - Iуда - за 30 срiбних продав свого вчителя Iсуса Христа, якого опiвночi розiп'яли. Тому вважаеться, що в четвер оживають усi зловiснi гади i плазуни. Вiдтак люди намагалися в цей день обов'язково вмитись або скупатись, щоб очиститися вiд грiхiв, як це вчинив Пiлат. Перед тим, як засудити Iсуса, вiн вимив руки i сказав: "Я не беру на себе вини, бо не бачу провини в ньому". Увечерi, пiсля вiдправи у церквi, люди запалювали свiчки i намагалися принести живий вогонь до хати, щоб зробити на сволоцi чорний хрестик. Страсну свiчку використовували як оберiг вiд злих сил, а також i для лiкування. У страсну п'ятницю вiруючi люди нiчого не iдять до виносу плащаницi з вiвтаря на середину церкви (близько другоi години дня). Повернувшись iз церкви, родина звичайно сiдае за стiл обiдати. Обiд пiсний, навiть риби iсти не можна. Здебiльшого обходяться городиною: картоплею, капустою, огiрками. Нi шити, нi прясти в страсну п'ятницю не можна. Великий грiх рубати дрова або що-небудь тесати сокирою. Колись нашi господинi в селах робили цього дня двi роботи: пекли паски та садили капусту. Вважалося, що це не грiх. У великодню суботу роблять крашанки. За народним вiруванням, яйця, пофарбованi в п'ятницю, швидко псуються, а зробленi в суботу, зберiгаються протягом усiх свят. Найчастiше фарбують у червоний, жовтий, синiй та золотистий кольори. Шкаралупу зi свячених яець зберiгають для пiдкурювання людей i худоби проти пропасницi. Вважаеться, що в свяченому яйцi е сорок милостень i що в ньому перебувае Дух Святий. У деяких регiонах Украiни, особливо на Гуцульщинi й на Закарпаттi, яйця не просто фарбують, а роблять писанки. Це справжнi витвори мистецтва. На Полтавщинi е легенда, що писанки писала Мати Божа ще тодi, як Iсус був маленьким. Дитина дуже тiшилась тими цяцьками.