 |
 |
 |
Наталка ДЕСНЯНСЬКА
Володимир БЕЖИВСЬКИЙ
Володимир БЕЖИВСЬКИЙ
Соцiальне обслуговування - болюче питання i для тих, хто потребуе опiки, i для тих, хто ii здiйснюе. Щойно воно стало темою розмови наших кореспондентiв iз директором територiального центру соцiального обслуговування пенсiонерiв та одиноких непрацездатних громадян Свiтланою Вiкторiвною Турло та заступником завiдуючоi вiддiленням соцiального обслуговування одиноких на дому (цього ж центру) Галиною Вiкторiвною Радченко
- Протягом багатьох рокiв нашi люди звикли
ходити "в совбез". Ще й тепер, збираючись у справах до пенсiйного
фонду, хваляться: "Пiду в совбез". Насправдi ж соцiальним забезпеченням
займаються i управлiння працi та соцiального захисту населення - мiське
i районне, i пенсiйний фонд - теж мiський i районний, е ось територiальний
центр обслуговування... Мабуть, цi служби створюються для полiпшення чи
хоча б полегшення життя пенсiонерiв, малозабезпечених, непрацездатних
одиноких громадян...
- В Украiнi, хоча й поступово, здiйснюеться пенсiйна реформа. Розглянуто, опрацьовано досвiд впровадження реформ, що вiдбулися в Европi, США, Канадi, i запозичено кращi набутки. Вiд управлiнь соцiального захисту вiдокремлено пенсiйнi фонди - саме вони тепер займаються нарахуванням та призначенням пенсiй. Управлiння соцзахисту, мiж iншим, е i в США. Вони вiдiграють важливу роль у суспiльствi, а за значимiстю посiдають друге мiсце пiсля полiцii. У нас робота управлiнь - це надання матерiальноi допомоги, забезпечення iнвалiдiв засобами пересування, органiзацiя медичноi допомоги, санаторно-курортного лiкування, протезування. При управлiннi створено i наш територiальний центр соцiального обслуговування пенсiонерiв та одиноких непрацездатних громадян.
- Уже сама назва говорить про те, чим ви займаетеся.
- Наша соцiальна служба - це група людей, якi допомагають морально, фiзично i трiшки матерiально. Морально - це означае допомогти лiтнiй чи тяжко хворiй людинi повiрити в тi сили, що ще залишилися, зумiти iх зекономити. Матерiально - щось десь "вибити" i вручити нашим пiдопiчним, наприклад, скромнi подаруночки чи пакети з цукром або крупами до якогось свята, знаменноi дати. Ось, наприклад, зараз пiдготували листи до органiзацiй, банкiв, комерцiйних структур iз проханням зробити такi подаруночки до 1 жовтня - Дня людей похилого вiку.
Та найбiльше ми допомагаемо пенсiонерам i одиноким непрацездатним фiзично. Нашi 33 соцпрацiвники - всi жiнки. I дарма, що в них е своi клопоти. Може, не завжди встигають iз ними справлятися, та, перш за все, прагнуть обслужити немiчних i догодити iм. Роблять усе: прибирають в оселях, перуть, фарбують, бiлять, клеють шпалери, трусять сажу в хатах, обробляють городи, "вибивають" субсидii, остарбайтерськi грошi, пайовi, клопочуть про те, як привезти паливо, якщо це дрова - самi беруться iх пиляти, рубати...
- Та хiба ж усе це пiд силу, тим бiльше, жiнкам?
- Робота дуже важка. Кожна соцпрацiвниця обслуговуе 10-12 чоловiк. Таку норму встановлено для мiста. Для села - 5-6 чоловiк. Бориспiль, як усiм нам добре вiдомо, - це мiсто, ще й обласного пiдпорядкування.
- Але вiдiйди на 300 метрiв вiд центру - село селом! Та навiть у центрi е хати, двори...
- Так. Нiхто не бере до уваги, що в цьому мiстi величезний "сiльський" сектор iз городами, садами, навiть пiчним опаленням. Те ж саме, наприклад, i в Броварах. Уявiть, одна соцпрацiвниця обслуговуе вiсiм або й десять таких "городян".
- I кожному город обробляе? А якщо вiн великий?
- Нашi дiвчата повиннi не обробляти, а допомагати. Кажемо Валi чи Катi: "Скопай бабусi одну сотку..." Скопае вона, а бабуся розпачливо: "Доню! А решта?! Невже ото на моiй землi бур'яни ростимуть?!" Тодi Валя чи Катя знову бере до рук лопату i не розгинаеться. I засадить той город, i споле, i врожай збере. Виросла в садочку якась вишня, слива чи iнша ягода - поклади ii, Валю, в банку i закрути, щоб узимку бабусi було з чим чай пити. Коли переробиш те все, тодi бабуся заспокоiться, i нашiй Валi чи Катi стае спокiйнiше на душi.
- Мабуть, е такi, що й дошкульнiше вередують, i не тiльки з приводу бур'янiв?
- Нi в якому разi не хочемо образити стареньких, але скажемо чесно - вередують.
Бувае, перед святом усi десятеро чи дванадцятеро забажають, щоб одного й того дня, в один i той же час усiм прибрала оселi. I кожен переконаний, що саме вiн найавторитетнiший серед iнших, найзаслуженiший. Або просто "улюблена дитина".
Якщо в соцпрацiвницi вдома е телефон - спокою не буде цiлодобово. Опiвночi дзвонить пiдопiчна: "Ти ж сходи завтра в аптеку..." "Сходжу, бабуню, але ж не зараз, не серед ночi, а завтра вдень, ми ж так iз вами домовилися". "Так. Але я оце лежу, не сплю i думаю: а раптом ти забудеш..."
Е серед пенсiонерiв такi, що накажуть принести з базару чи з магазину, наприклад, три трилiтровi банки молока або повнi валiзи iнших продуктiв. Принесеш - а тут тобi цiлий потiк претензiй: "Чому пiшла на цей базар, а не на той? Там на п'ять копiйок дешевше!"
Ще було. "Вибила" соцпрацiвниця для пенсiонерки "остарбайтерськi" грошi. Повезла ii до Киева, одержали. Наша дiвчина i радiе, i водночас хвилюеться, щоб у бабусi нiхто не витяг тi 8 тисяч гривень, i, щоб швидше дiстатися домiвки, пропонуе iхати маршруткою. А бабуся проти, бо це дорожче на 50 копiйок.
- Що ж мають вашi люди за такi поневiряння?
- Посадовий оклад 165 гривень. Утiм, у нас навiть трохи краща ситуацiя, нiж у багатьох iнших мiстах. У нас мiськрада сприяе, щоб соцпрацiвникам оплачували проiзд, щоб могли вони отримати вiд деяких пiдприемств халати (треба ж у чомусь трусити сажу, мити пiдлогу, фарбувати вiкна), дещо з одягу (треба йти на обслуговування, незважаючи на те, що на вулицi дощ або снiг).
- Хто до вас iде на роботу? Чи довго витримують?
- Часто до нас направляе дiвчат служба зайнятостi. Однi звикають i залишаються тут на багато рокiв, iншi не витримують, залишають цю роботу. А чим ми можемо заохотити? Нiчим. Ще однi йдуть вiд нас, бо знайшли краще оплачувану роботу. Якщо говорити про плиннiсть кадрiв, то вона досить велика. За останнi два роки склад соцпрацiвникiв змiнився на 50%. Проте всi, довго чи нi, працюють у нас добросовiсно, спасибi дiвчатам.
- Iнодi доводиться чути, мовляв, у соцпрацiвники йдуть тi, хто хоче швидко i задарма прихопити квартиру.
- Такi чутки - то суцiльна брехня. Щоразу, коли ми обстежуемо умови проживання одинокоi непрацездатноi людини i хочемо взяти ii на облiк, щоб обслуговувати, насамперед та людина збентежено запитуе: "А моя хата (чи квартира) не пiде в державу, якщо ви будете мене обслуговувати?" "Нi, - кажемо, - ось зараз про це з вами й договiр пiдпишемо". "Добре, тодi я ваша". Завжди, коли тiльки-но померла людина, ще не встигли й поховати, з'являються так званi "родичi", "близькi", одним словом, претенденти на майно i помешкання покiйного, хоча ранiше ми iх нiколи не бачили. Здаеться, про це вже знають усi, хто йде до нас на роботу.
Iнколи отут замислюемося: чому в нас такi занадто гуманнi закони? Можна, примiром, iз новоявленого власника тiеi квартири чи хати вирахувати хоча б якийсь мiзерний вiдсоток вартостi житла у соцiальний фонд. Не на користь соцпрацiвникiв - на користь тих, кого ми обслуговуемо. Ми ж доглядаемо iх безкоштовно, тiльки у випадку, якщо пенсiя нашого пiдопiчного бiльша за номiнальну, тобто перевищуе 86 гривень, та пенсiонер ще й мае дiтей, якi з вагомих причин не можуть його доглядати, тодi з тiеi суми вираховуеться п'ять вiдсоткiв. Якщо абсолютно одинокий, то розмiр пенсii навiть не береться до уваги, обслуговуемо безкоштовно. Але в абсолютноi бiльшостi наших пiдопiчних пенсiя не перевищуе мiнiмальну.
- Який же контингент берете на облiк?
- Передусiм, одиноких непрацездатних громадян (пенсiонерiв), зокрема, одинокi (бездiтнi) подружнi пари, а також iнвалiдiв I та II груп незалежно вiд вiку, якi частково або повнiстю втратили здатнiсть себе обслуговувати i, за висновками медичного закладу, потребують соцiально-побутового обслуговування та догляду в домашнiх умовах.
В окремих випадках наше вiддiлення соцобслуговування може брати на облiк непрацездатних громадян, якi мають непрацездатних дiтей або родичiв, якi згiдно з чинним законодавством зобов'язанi iх утримувати, але з поважних причин не можуть iх доглядати. Наприклад, знаходяться у довготривалому вiдрядженнi, на лiкуваннi, проживають в iншому населеному пунктi, отже, не можуть надавати допомогу батькам за станом свого здоров'я або через територiальну вiддаленiсть.
- А чи трапляеться таке, що дiти живуть у Борисполi, а батькiв доглядае ваша служба?
- Ось нещодавно подружжя стареньких хотiли, щоб ми взяли iх на облiк i обслуговували. Пiшли обстежувати iхнi умови. В оселi чистенько, прибрано, самi вони, видно, доглянутi. Запитуемо: "Мабуть, дiти до вас не приходять чи ображають, i тому ви звернулися до нас?" "Нi, - кажуть, - на дiтей ми не скаржимося. Постiйно приходять до нас, iсточки приносять, прибирають..." "Тодi в чому справа?" "А ми хочемо, щоб до нас було ще бiльше уваги". Ось так. Цих людей ми не взяли на облiк, не будемо обслуговувати, але е пiдстави проаналiзувати подiбнi випадки. Очевидно, цi люди, як i всi ми в розквiтi сил, у молодi роки, не сидiли, склавши руки, забiгали на роботу, з роботи, водили дiтей у садочок, iз садочка, проводжали до школи, клопоталися по господарству. I все бiгом, бiгом... Прийшла старiсть. Бiганина скiнчилася, уже не треба кудись поспiшати щодня, i постала перед старенькими проблема: як заповнити оцей вакуум? А iхнi дiти зараз щодня кудись квапляться так, як колись батьки, i не можуть багато уваги придiляти стареньким. Треба, щоб вони це якось зрозумiли.
Окрiм цього, взяли на облiк групу дiтей - 127 чоловiк.
- Але ж ви - центр обслуговування пенсiонерiв та одиноких непрацездатних. До чого тут дiти? Хто i яким чином вам iх "пiдкинув"?
- Нiхто, самi добровiльно взяли на облiк дiток, батьки яких е - iнвалiдами, дiтей-сирiт, дiтей iз малозабезпечених, багатодiтних сiмей. I хоч трохи, по можливостi, допомагаемо iм. Дещо дали до Дня захисту дiтей, може, ще щось органiзуемо для них, десь щось "випросимо".
- Кiлька слiв про умови вашоi працi у цих кабiнетах. Чи не мерзли торiк? Уже знову зима наближаеться...
(Розсмiялися.)
- На цементнiй пiдлозi навiть лiтньоi пори хоч валянки взувай. А зимою... Просимо мiськвиконком, щоб допомiг нам знайти шефiв. Але мiська влада нiкого не може примусити взяти шефство, може тiльки попросити. Плекаемо надiю, що хтось погодиться. А самi тим часом обстежуемо оселi наших стареньких: у кого котел такий, що треба конче вiдремонтувати, в кого дах протiкае, то, може, знайдемо можливiсть замiнити якийсь лист чи два.
- Тобто, шефiв шукаете, щоб допомогли стареньким зiгрiтися взимку, а не для того, щоб вас отут потiшили затишком?
- Нам - як уже буде. Але дуже потрiбен хоча б якийсь комп'ютер, щоб "повкидати" до нього всi данi i цифри, розкиданi по паперах. Сьогоднi в такий допотопний спосiб уже нiде не ведеться документацiя. В усiх "конторах" - комп'ютери.
А щодо затишку... Як бачите, кiмнати в нас дуже скромнi, хотiлося б мати можливiсть хоч трохи iх причепурити i, якщо прийде до нас старенька чи хвора людина, посадити ii не на твердий стiлець, а на м'якенький. Може, й чаем пригостити. Приходили б, може, старенькi одинокi люди в цю оселю, щоб поспiлкуватися одне з одним, вiдвести душу.
- Як, примiром, письменники збираються в письменницькiй книгарнi, любителi поезii - у магазинах "Поезiя", шанувальники класичноi пiснi - в магазинах "Ноти"... Прекрасний задум. Дай, Боже, втiлити його. А ще - здоров'я i терпiння усiм вам i вашим пiдопiчним.
- В Украiнi, хоча й поступово, здiйснюеться пенсiйна реформа. Розглянуто, опрацьовано досвiд впровадження реформ, що вiдбулися в Европi, США, Канадi, i запозичено кращi набутки. Вiд управлiнь соцiального захисту вiдокремлено пенсiйнi фонди - саме вони тепер займаються нарахуванням та призначенням пенсiй. Управлiння соцзахисту, мiж iншим, е i в США. Вони вiдiграють важливу роль у суспiльствi, а за значимiстю посiдають друге мiсце пiсля полiцii. У нас робота управлiнь - це надання матерiальноi допомоги, забезпечення iнвалiдiв засобами пересування, органiзацiя медичноi допомоги, санаторно-курортного лiкування, протезування. При управлiннi створено i наш територiальний центр соцiального обслуговування пенсiонерiв та одиноких непрацездатних громадян.
- Уже сама назва говорить про те, чим ви займаетеся.
- Наша соцiальна служба - це група людей, якi допомагають морально, фiзично i трiшки матерiально. Морально - це означае допомогти лiтнiй чи тяжко хворiй людинi повiрити в тi сили, що ще залишилися, зумiти iх зекономити. Матерiально - щось десь "вибити" i вручити нашим пiдопiчним, наприклад, скромнi подаруночки чи пакети з цукром або крупами до якогось свята, знаменноi дати. Ось, наприклад, зараз пiдготували листи до органiзацiй, банкiв, комерцiйних структур iз проханням зробити такi подаруночки до 1 жовтня - Дня людей похилого вiку.
Та найбiльше ми допомагаемо пенсiонерам i одиноким непрацездатним фiзично. Нашi 33 соцпрацiвники - всi жiнки. I дарма, що в них е своi клопоти. Може, не завжди встигають iз ними справлятися, та, перш за все, прагнуть обслужити немiчних i догодити iм. Роблять усе: прибирають в оселях, перуть, фарбують, бiлять, клеють шпалери, трусять сажу в хатах, обробляють городи, "вибивають" субсидii, остарбайтерськi грошi, пайовi, клопочуть про те, як привезти паливо, якщо це дрова - самi беруться iх пиляти, рубати...
- Та хiба ж усе це пiд силу, тим бiльше, жiнкам?
- Робота дуже важка. Кожна соцпрацiвниця обслуговуе 10-12 чоловiк. Таку норму встановлено для мiста. Для села - 5-6 чоловiк. Бориспiль, як усiм нам добре вiдомо, - це мiсто, ще й обласного пiдпорядкування.
- Але вiдiйди на 300 метрiв вiд центру - село селом! Та навiть у центрi е хати, двори...
- Так. Нiхто не бере до уваги, що в цьому мiстi величезний "сiльський" сектор iз городами, садами, навiть пiчним опаленням. Те ж саме, наприклад, i в Броварах. Уявiть, одна соцпрацiвниця обслуговуе вiсiм або й десять таких "городян".
- I кожному город обробляе? А якщо вiн великий?
- Нашi дiвчата повиннi не обробляти, а допомагати. Кажемо Валi чи Катi: "Скопай бабусi одну сотку..." Скопае вона, а бабуся розпачливо: "Доню! А решта?! Невже ото на моiй землi бур'яни ростимуть?!" Тодi Валя чи Катя знову бере до рук лопату i не розгинаеться. I засадить той город, i споле, i врожай збере. Виросла в садочку якась вишня, слива чи iнша ягода - поклади ii, Валю, в банку i закрути, щоб узимку бабусi було з чим чай пити. Коли переробиш те все, тодi бабуся заспокоiться, i нашiй Валi чи Катi стае спокiйнiше на душi.
- Мабуть, е такi, що й дошкульнiше вередують, i не тiльки з приводу бур'янiв?
- Нi в якому разi не хочемо образити стареньких, але скажемо чесно - вередують.
Бувае, перед святом усi десятеро чи дванадцятеро забажають, щоб одного й того дня, в один i той же час усiм прибрала оселi. I кожен переконаний, що саме вiн найавторитетнiший серед iнших, найзаслуженiший. Або просто "улюблена дитина".
Якщо в соцпрацiвницi вдома е телефон - спокою не буде цiлодобово. Опiвночi дзвонить пiдопiчна: "Ти ж сходи завтра в аптеку..." "Сходжу, бабуню, але ж не зараз, не серед ночi, а завтра вдень, ми ж так iз вами домовилися". "Так. Але я оце лежу, не сплю i думаю: а раптом ти забудеш..."
Е серед пенсiонерiв такi, що накажуть принести з базару чи з магазину, наприклад, три трилiтровi банки молока або повнi валiзи iнших продуктiв. Принесеш - а тут тобi цiлий потiк претензiй: "Чому пiшла на цей базар, а не на той? Там на п'ять копiйок дешевше!"
Ще було. "Вибила" соцпрацiвниця для пенсiонерки "остарбайтерськi" грошi. Повезла ii до Киева, одержали. Наша дiвчина i радiе, i водночас хвилюеться, щоб у бабусi нiхто не витяг тi 8 тисяч гривень, i, щоб швидше дiстатися домiвки, пропонуе iхати маршруткою. А бабуся проти, бо це дорожче на 50 копiйок.
- Що ж мають вашi люди за такi поневiряння?
- Посадовий оклад 165 гривень. Утiм, у нас навiть трохи краща ситуацiя, нiж у багатьох iнших мiстах. У нас мiськрада сприяе, щоб соцпрацiвникам оплачували проiзд, щоб могли вони отримати вiд деяких пiдприемств халати (треба ж у чомусь трусити сажу, мити пiдлогу, фарбувати вiкна), дещо з одягу (треба йти на обслуговування, незважаючи на те, що на вулицi дощ або снiг).
- Хто до вас iде на роботу? Чи довго витримують?
- Часто до нас направляе дiвчат служба зайнятостi. Однi звикають i залишаються тут на багато рокiв, iншi не витримують, залишають цю роботу. А чим ми можемо заохотити? Нiчим. Ще однi йдуть вiд нас, бо знайшли краще оплачувану роботу. Якщо говорити про плиннiсть кадрiв, то вона досить велика. За останнi два роки склад соцпрацiвникiв змiнився на 50%. Проте всi, довго чи нi, працюють у нас добросовiсно, спасибi дiвчатам.
- Iнодi доводиться чути, мовляв, у соцпрацiвники йдуть тi, хто хоче швидко i задарма прихопити квартиру.
- Такi чутки - то суцiльна брехня. Щоразу, коли ми обстежуемо умови проживання одинокоi непрацездатноi людини i хочемо взяти ii на облiк, щоб обслуговувати, насамперед та людина збентежено запитуе: "А моя хата (чи квартира) не пiде в державу, якщо ви будете мене обслуговувати?" "Нi, - кажемо, - ось зараз про це з вами й договiр пiдпишемо". "Добре, тодi я ваша". Завжди, коли тiльки-но померла людина, ще не встигли й поховати, з'являються так званi "родичi", "близькi", одним словом, претенденти на майно i помешкання покiйного, хоча ранiше ми iх нiколи не бачили. Здаеться, про це вже знають усi, хто йде до нас на роботу.
Iнколи отут замислюемося: чому в нас такi занадто гуманнi закони? Можна, примiром, iз новоявленого власника тiеi квартири чи хати вирахувати хоча б якийсь мiзерний вiдсоток вартостi житла у соцiальний фонд. Не на користь соцпрацiвникiв - на користь тих, кого ми обслуговуемо. Ми ж доглядаемо iх безкоштовно, тiльки у випадку, якщо пенсiя нашого пiдопiчного бiльша за номiнальну, тобто перевищуе 86 гривень, та пенсiонер ще й мае дiтей, якi з вагомих причин не можуть його доглядати, тодi з тiеi суми вираховуеться п'ять вiдсоткiв. Якщо абсолютно одинокий, то розмiр пенсii навiть не береться до уваги, обслуговуемо безкоштовно. Але в абсолютноi бiльшостi наших пiдопiчних пенсiя не перевищуе мiнiмальну.
- Який же контингент берете на облiк?
- Передусiм, одиноких непрацездатних громадян (пенсiонерiв), зокрема, одинокi (бездiтнi) подружнi пари, а також iнвалiдiв I та II груп незалежно вiд вiку, якi частково або повнiстю втратили здатнiсть себе обслуговувати i, за висновками медичного закладу, потребують соцiально-побутового обслуговування та догляду в домашнiх умовах.
В окремих випадках наше вiддiлення соцобслуговування може брати на облiк непрацездатних громадян, якi мають непрацездатних дiтей або родичiв, якi згiдно з чинним законодавством зобов'язанi iх утримувати, але з поважних причин не можуть iх доглядати. Наприклад, знаходяться у довготривалому вiдрядженнi, на лiкуваннi, проживають в iншому населеному пунктi, отже, не можуть надавати допомогу батькам за станом свого здоров'я або через територiальну вiддаленiсть.
- А чи трапляеться таке, що дiти живуть у Борисполi, а батькiв доглядае ваша служба?
- Ось нещодавно подружжя стареньких хотiли, щоб ми взяли iх на облiк i обслуговували. Пiшли обстежувати iхнi умови. В оселi чистенько, прибрано, самi вони, видно, доглянутi. Запитуемо: "Мабуть, дiти до вас не приходять чи ображають, i тому ви звернулися до нас?" "Нi, - кажуть, - на дiтей ми не скаржимося. Постiйно приходять до нас, iсточки приносять, прибирають..." "Тодi в чому справа?" "А ми хочемо, щоб до нас було ще бiльше уваги". Ось так. Цих людей ми не взяли на облiк, не будемо обслуговувати, але е пiдстави проаналiзувати подiбнi випадки. Очевидно, цi люди, як i всi ми в розквiтi сил, у молодi роки, не сидiли, склавши руки, забiгали на роботу, з роботи, водили дiтей у садочок, iз садочка, проводжали до школи, клопоталися по господарству. I все бiгом, бiгом... Прийшла старiсть. Бiганина скiнчилася, уже не треба кудись поспiшати щодня, i постала перед старенькими проблема: як заповнити оцей вакуум? А iхнi дiти зараз щодня кудись квапляться так, як колись батьки, i не можуть багато уваги придiляти стареньким. Треба, щоб вони це якось зрозумiли.
Окрiм цього, взяли на облiк групу дiтей - 127 чоловiк.
- Але ж ви - центр обслуговування пенсiонерiв та одиноких непрацездатних. До чого тут дiти? Хто i яким чином вам iх "пiдкинув"?
- Нiхто, самi добровiльно взяли на облiк дiток, батьки яких е - iнвалiдами, дiтей-сирiт, дiтей iз малозабезпечених, багатодiтних сiмей. I хоч трохи, по можливостi, допомагаемо iм. Дещо дали до Дня захисту дiтей, може, ще щось органiзуемо для них, десь щось "випросимо".
- Кiлька слiв про умови вашоi працi у цих кабiнетах. Чи не мерзли торiк? Уже знову зима наближаеться...
(Розсмiялися.)
- На цементнiй пiдлозi навiть лiтньоi пори хоч валянки взувай. А зимою... Просимо мiськвиконком, щоб допомiг нам знайти шефiв. Але мiська влада нiкого не може примусити взяти шефство, може тiльки попросити. Плекаемо надiю, що хтось погодиться. А самi тим часом обстежуемо оселi наших стареньких: у кого котел такий, що треба конче вiдремонтувати, в кого дах протiкае, то, може, знайдемо можливiсть замiнити якийсь лист чи два.
- Тобто, шефiв шукаете, щоб допомогли стареньким зiгрiтися взимку, а не для того, щоб вас отут потiшили затишком?
- Нам - як уже буде. Але дуже потрiбен хоча б якийсь комп'ютер, щоб "повкидати" до нього всi данi i цифри, розкиданi по паперах. Сьогоднi в такий допотопний спосiб уже нiде не ведеться документацiя. В усiх "конторах" - комп'ютери.
А щодо затишку... Як бачите, кiмнати в нас дуже скромнi, хотiлося б мати можливiсть хоч трохи iх причепурити i, якщо прийде до нас старенька чи хвора людина, посадити ii не на твердий стiлець, а на м'якенький. Може, й чаем пригостити. Приходили б, може, старенькi одинокi люди в цю оселю, щоб поспiлкуватися одне з одним, вiдвести душу.
- Як, примiром, письменники збираються в письменницькiй книгарнi, любителi поезii - у магазинах "Поезiя", шанувальники класичноi пiснi - в магазинах "Ноти"... Прекрасний задум. Дай, Боже, втiлити його. А ще - здоров'я i терпiння усiм вам i вашим пiдопiчним.
