 |
 |
 |
Андрiй Смалько
Зрiст: 182 см
Вага: 73 кг
Дата народження: 22.01.1981
Мiсце народження: м. Чорнобиль
Попереднi клуби: юнацький клуб "Борисфен"
Улюблений гравець: Батистута, Рекоба
Улюблене мiсто: м. Киiв
Улюблений колiр: темно-синiй
Улюблена музика: залежить вiд настрою
Улюблений актор (акторка): Роберт Де Нiро, Вайнона Райдер
Улюблена страва: спагеттi, украiнський борщ
Хоббi: музика, книжки
А починалося все так...
- Як надiя украiнського футболу Андрiй Смалько потрапив до великого
футболу?
- Я народився у Чорнобилi, але коли менi було 5 рокiв, моя родина переiхала
до Щасливого. Вiдразу хотiв пiти до футбольноi секцii, але мене не прийняли
через вiк. I лише у першому класi почав вiдвiдувати секцiю вже постiйно.
- I вiдразу вiдправили тебе борознити лiвий фланг?
- Нi, спочатку я був нападником. Забивав чимало, але згодом переквалiфiкувався
в центрального пiвзахисника. На цiй позицii грав у юнацьких командах.
А вже будучи в "Борисфенi" Сергiй Морозов перевiв мене на
лiвий фланг захисту.
- А своi першi перемоги пам'ятаеш?
- Звiсно, таке не забудеш. Це була першiсть Украiни серед юнакiв. Я
виступав тодi за команду Киiвськоi областi "Юнiсть". Я вже
не пам'ятаю, в якому роцi це трапилося. Нам навiть медалi тодi дали.
Саме з того моменту почали викликати моiх партнерiв по "Юностi"
до юнацькоi команди Украiни. Мене тодi ще не помiчали.
- А хто з тiеi команди зараз у професiйному футболi?
- Андрiй Онiкiенко, брати Стояни, Руслан Бiдненко, Олександр Гончар,
Роман Литовчак, Петро Кондратюк iз "Ворскли", Сергiй Карпенко
з харкiвського "Арсеналу", Вiктор Кожушко виступае в Днiпродзержинську,
Роман Науменко з бiлоцеркiвськоi "Ригонди".
- Ти пам'ятаеш свiй найкрасивiший гол?
- Це було у другiй лiзi, коли "Борисфен" грав проти "Зiрки-2"
у Кiровоградi. Я замкнув головою подачу з фланга Руслана Миклашевича.
Ми той матч виграли 2:1, i мiй гол виявився переможним. А взагалi-то
за кар'еру я не так вже й багато забив - 9 чи 10 м'ячiв.
Про родичiв у Аргентинi
- Iснуе легенда, що перебуваючи на першостi свiту-2001 в Аргентинi,
ти зустрiвся зi своiми далекими родичами, якi там живуть?
- Так, було таке. Сидiли ми з хлопцями в холi готелю. Пiдiйшов до мене
наш перекладач i сказав, що до мене прийшли родичi. Я спочатку дуже
здивувався. Цi люди теж були Смальками, але вони виявилися не родичами,
а лише однофамiльцями. Колись мiй прадiд iз Черкащини емiгрував у Польщу.
Можливо, згодом доля його закинула до Аргентини.
- Як тобi тамтешнi фанати?
- Там люблять футбол до фанатизму. Хлопчаки пiдбiгали до нас iз проханнями
дати iм кепку, футболку чи ще щось. Доводилось iм вiдмовляти, адже нам
видають лише один комплект, але i той потiм забирають.
- У молодiжнiй збiрнiй Украiни зимою змiнився тренер - замiсть Анатолiя
Крощенка прийшов Павло Яковенко. Якi склалися стосунки з новим головним?
- Нормальнi, робочi. Яковенко прагне знайти психологiчний пiдхiд до
кожного футболiста. Вiн, перш за все, налаштовуе нас на результат.
- Пiдтримуеш зв'язки з партнерами по збiрнiй?
- Звичайно, як же без цього. Дзвонимо один одному доволi часто.
- Якщо порiвнювати молодiжну збiрну команду Украiни, яка грала в Аргентинi,
i ту, яка е зараз, гра якоi, на твою думку, сильнiша?
- Порiвнювати цi двi команди не можна, адже з приходом нових гравцiв
збiрна грае у зовсiм iнший футбол, нiж три роки тому. Я не думаю, що
зараз команда сильнiша. Адже i тодi у збiрнiй були яскравi виконавцi,
своi лiдери, такi як Валеев, Герасименко, Пасiчнiченко.
- Якi складаються стосунки з легiонерами, коли тi приiздять на збiр
молодiжноi команди Украiни? Носи не задирають?
- У них немае нiякоi зiрковостi перед нами. Вони знають, якi у нас проблеми.
Примiром, iз Русланом Валеевим я жив в одному номерi в Аргентинi. Зараз
Воронiн у нацiональнiй командi, можна до нього пiдiйти, поспiлкуватися.
- Коли летите на мiжнароднi матчi разом iз нацiональною командою, то
спiлкуетеся з гравцями?
- Кого знаю особисто, з тим перекинуся кiлькома словами. Грали в молодiжнiй
збiрнiй з Анатолiем Тимощуком, В'ячеславом Шевчуком, Максимом Калiнiченком,
Андрiем Воронiним.
Iз "Борисфена" до "Валенсii"
- Чому ти не залишив "Борисфен" пiсля першостi свiту в Аргентинi,
адже пропозицii, мабуть, були?
- Так, звiсно, але я хочу спочатку пограти у складi "Борисфена"
у Вищiй лiзi, а вже потiм думати про подальшу кар'еру. Принаймнi наш
президент Iгор Ковалевич хоче, щоб кожен гравець "Борисфена"
продовжив свою кар'еру в елiтних клубах.
- Пам'ятаю, що кiлька рокiв тому ти iздив на оглядини до киiвського
"Динамо". Чому не склалося там?
- Так, було дiло. Мiсяць тренувався у станi чемпiона. Можна було пiдписати
контракт, але нiхто не давав менi гарантiй, що я буду грати за основну
команду. Контракт планувався на п'ять рокiв, а менi вже 21, i провести
всю свою футбольну молодiсть у "Динамо-2" менi не хотiлося.
- А перспективи перебратися до стану киiвського "Арсеналу"
не було?
- Тижнiв зо два ми тренувалися у станi канонiрiв, але, мабуть, В'ячеслав
Вiкторович Грозний не побачив перспективи у нашiй грi.
- В якому европейському чемпiонатi ти хочеш пограти?
- Хочу спочатку спробувати себе у Вищiй лiзi Украiни. А вже потiм хотiлося
б пограти в iспанському Прiмеро, примiром, у "Валенсii".
- Дiйсно, там зараз лiвий фланг пустуе. А хто твiй кумир серед гравцiв?
- Однозначно це - Габрiель Батiстута. Його гра найбiльше менi iмпонуе.
З перегаром на тренування краще не йти
- Президент донецького "Шахтаря" Ринат Ахметов запровадив
сувору дисциплiну серед своiх гравцiв, навiть коли вони проводять свiй
вiльний час. Як ти ставишся до такоi практики контролювання футболiстiв?
- Я вважаю, що кожен може проводити свiй вiльний час, як хоче, але з
розумом. Щоб наступного дня гравець виходив на поле i вiдпрацьовував
своi грошi. Звичайно, я не пiдтримую того, щоб хтось приходив на тренування
з перегаром. У Европi нiхто ж нi за ким не слiдкуе. Гравець мае залишатися
професiоналом. Все мае бути цивiлiзовано, а у нас до цього трохи iнше
ставлення.
- Як ти ставишся до забобонiв?
- У кожного спортсмена вони звичайно е. Футболiсти - народ доволi забобонний.
Якщо вийшов iз дому перед грою i побачив жiнку, то гра мае бути надзвичайно
важкою. А якщо першим тобi зустрiвся чоловiк, то виграемо обов'язково.
На чорного кота ми, звичайно, зла не тримаемо. Виходячи на поле, я хрещуся
зi словами "Благослови, Господи, на гру".
- Здаеться, тебе травми обминають, ти граеш постiйно. Чи, можливо, це
помилкове враження?
- Дiйсно, було лише пару ушкоджень коли виступали ще в другiй лiзi.
Мiкротравми постiйно е. Без них спорт неможливий.
- Залишаючи першу лiгу, як ти можеш охарактеризувати те, що вiдбуваеться
там?
- У першiй лiзi грае або необстрiляна молодь, або гравцi, якi вже на
заходi своеi футбольноi кар'ери. "Борисфен" же команда доволi
рiвна.
- Хотiлося б дiзнатися думку Андрiя Смалька стосовно краху Сергiя Морозова
на посту головного тренера "Борисфена". Чого ж так i не вистачило
заслуженому тренеру, щоб знайти пiдхiд до гравцiв, яких знав уже кiлька
рокiв?
- Вiн залишив нас iще доволi юними 17-18-рiчними хлопчаками i повернувся
через пару рокiв, коли ми вже стали вже зрiлими гравцями. Вiн знову
почав пiдстроювати нас пiд себе. Не всiм це було до душi, до того ж
у Сергiя Юрiйовича були розбiжностi з нашим президентом i вiн був змушений
залишити нас.
- Бажаю тобi успiхiв та побiльше голiв у ворота суперникiв.
