 |
 |
 |
Оксана Лисенко
 |
Щоранку сюди поспiшають десятки маленьких
мешканцiв Борисполя. Тут нiхто не сумуе за домом, адже в цих стiнах
завжди весело i затишно. Тут маленьких не лякае те невiдоме, що
чекае на них у Краiнi знань, а старшi легше звикають до шкiльного
життя, поеднуючи уроки з iграми. Це школа-дитячий садок "Веселка".
Три роки тому садочок був реорганiзований у школу-дитячий садок I ступеня. Тодi бориспiльськi педагоги та вихователi, перейнявши досвiд киiвськоi школи "Всесвiт", вирiшили створити зручнi умови для дiтей i батькiв, поеднати дитячий садок iз початковою школою. |
Зараз у "Веселцi" 6 груп
дитячого садка. З них 1 група для дiтей з вадами зору, створена 5 рокiв
тому. Таких груп у Киiвськiй областi лише 2 - у Бiлiй Церквi i у нас.
А також тут три початкових класи. У наступному роцi буде 5 груп та чотири
класи, i так залишиться й надалi.
Хоча 3 роки i не малий термiн, а назва "школа-садок" i досi звучить незвично. У чому ж особливiсть цього навчального закладу? Чому вiн е мрiею багатьох батькiв? Ми зустрiлися з його директором Панченко Людмилою Евгенiвною i почули переконливу вiдповiдь.
- Умови школи-садка не зрiвняти з умовами в початковiй школi. По-перше, примiщення. У школярiв залишаеться таким же, як i в дошкiльнят. Якщо у 1 класi шестирiчки сплять удень, то у 2 класi зi спальнi виносяться лiжка i залишаеться кiмната для iгор, якi змiнюються вiдповiдно до вiку та набування навичок. По-друге, дiти мають змогу безкоштовно вiдвiдувати гуртки: логiки, малювання i танцiв. У другiй половинi дня музичний керiвник займаеться з дiтьми, часто готуе ранки, дiти спiвають, розiгрують сценки. Це дозволяе провести красиве свято, чого немае в школi. Ми не роздiляемо класи, а намагаемося, щоб дiти усi свята проводили разом. I не безрезультатно. Батьки завжди приходять, щоб помилуватися досягненнями своiх малюнкiв. У нас немае проблеми наступностi. Молодшi ходять на уроки до старших, дивляться, як проходять заняття у школi, спiлкуються з учнями. Пiд час урокiв, на перервах та у групi продовженого дня з дiтьми проводять заняття та iгри досвiдченi педагоги та вихователi. Серед них слiд вiдзначити Гришман Н.I., Тригуб Л.Д., Кузнецову Н.В. та багатьох iнших, а також вчителiв Собко Л.М., Руденко Л.Б., Федорову I.А., Цiлик Л.А.
- Усi нашi педагоги - це люди, якi працюють з повною самовiддачею, - продовжуе розповiдь Людмила Евгенiвна. - Сьогоднi знайти таких людей важко, адже молодi педагоги або зовсiм не хочуть працювати у школi, або працюють недобросовiсно, аргументуючи це малою зарплатою. Дiти ж, як дошкiльнята, так i молодшi школярi, вимагають великоi уваги. Батькам, якi приводять iх до нас, немае чого хвилюватися. Вони впевненi у тому, що дитина завжди доглянута, у неi вивченi уроки. Кожен вихованець для нас - це неповторна особистiсть. З ними займаеться психолог, логопед. Ми знаемо, у якiй сiм'i i як виховуеться дитина, а це дуже важливо.
Сьогоднi i батьки, i вчителi з сумом згадують тi часи, коли за кожним навчальним закладом було закрiплено пiдприемство, яке надавало шефську допомогу. Тепер директор змушений ходити з простягнутою рукою, аби вибити якусь копiйку для ремонту, обладнання. Сьогоднi освiта у дуже скрутному становищi, не е винятком i матерiальна база навчальних закладiв, яку потрiбно щороку поновлювати. I скiльки б про це не говорили, вихiд з такого становища доводиться шукати самим освiтянам та батькам.
Людмила Евгенiвна висловлюе велику подяку батькам, якi допомогли зробити ремонт, а також Гордiенку Валерiю Миколайовичу за надання спонсорськоi допомоги. Завдяки йому дiти харчуються у прекрасно вiдремонтованiй iдальнi, граються новими iграшками, зроблено багато для того, щоб "Веселка" сяяла усiма барвами, а малята зростали в нiй веселими та бадьорими.
Хоча 3 роки i не малий термiн, а назва "школа-садок" i досi звучить незвично. У чому ж особливiсть цього навчального закладу? Чому вiн е мрiею багатьох батькiв? Ми зустрiлися з його директором Панченко Людмилою Евгенiвною i почули переконливу вiдповiдь.
- Умови школи-садка не зрiвняти з умовами в початковiй школi. По-перше, примiщення. У школярiв залишаеться таким же, як i в дошкiльнят. Якщо у 1 класi шестирiчки сплять удень, то у 2 класi зi спальнi виносяться лiжка i залишаеться кiмната для iгор, якi змiнюються вiдповiдно до вiку та набування навичок. По-друге, дiти мають змогу безкоштовно вiдвiдувати гуртки: логiки, малювання i танцiв. У другiй половинi дня музичний керiвник займаеться з дiтьми, часто готуе ранки, дiти спiвають, розiгрують сценки. Це дозволяе провести красиве свято, чого немае в школi. Ми не роздiляемо класи, а намагаемося, щоб дiти усi свята проводили разом. I не безрезультатно. Батьки завжди приходять, щоб помилуватися досягненнями своiх малюнкiв. У нас немае проблеми наступностi. Молодшi ходять на уроки до старших, дивляться, як проходять заняття у школi, спiлкуються з учнями. Пiд час урокiв, на перервах та у групi продовженого дня з дiтьми проводять заняття та iгри досвiдченi педагоги та вихователi. Серед них слiд вiдзначити Гришман Н.I., Тригуб Л.Д., Кузнецову Н.В. та багатьох iнших, а також вчителiв Собко Л.М., Руденко Л.Б., Федорову I.А., Цiлик Л.А.
- Усi нашi педагоги - це люди, якi працюють з повною самовiддачею, - продовжуе розповiдь Людмила Евгенiвна. - Сьогоднi знайти таких людей важко, адже молодi педагоги або зовсiм не хочуть працювати у школi, або працюють недобросовiсно, аргументуючи це малою зарплатою. Дiти ж, як дошкiльнята, так i молодшi школярi, вимагають великоi уваги. Батькам, якi приводять iх до нас, немае чого хвилюватися. Вони впевненi у тому, що дитина завжди доглянута, у неi вивченi уроки. Кожен вихованець для нас - це неповторна особистiсть. З ними займаеться психолог, логопед. Ми знаемо, у якiй сiм'i i як виховуеться дитина, а це дуже важливо.
Сьогоднi i батьки, i вчителi з сумом згадують тi часи, коли за кожним навчальним закладом було закрiплено пiдприемство, яке надавало шефську допомогу. Тепер директор змушений ходити з простягнутою рукою, аби вибити якусь копiйку для ремонту, обладнання. Сьогоднi освiта у дуже скрутному становищi, не е винятком i матерiальна база навчальних закладiв, яку потрiбно щороку поновлювати. I скiльки б про це не говорили, вихiд з такого становища доводиться шукати самим освiтянам та батькам.
Людмила Евгенiвна висловлюе велику подяку батькам, якi допомогли зробити ремонт, а також Гордiенку Валерiю Миколайовичу за надання спонсорськоi допомоги. Завдяки йому дiти харчуються у прекрасно вiдремонтованiй iдальнi, граються новими iграшками, зроблено багато для того, щоб "Веселка" сяяла усiма барвами, а малята зростали в нiй веселими та бадьорими.
