Iнформацiю надано газетою "ВIСТI"










Олександр Придатко: радiти нема чому
Iрина Костенко

 Пiдходячи до чергового рубежу, завжди необхiдно зупинитися, оглянутися, замислитися над завтрашнiм днем. Сьогоднi iсторiя вiдлiчуе останнi днi дванадцятого року незалежностi нашоi держави. Яким був цей перiод для Борисполя? Чого ми досягли сьогоднi? На що можемо сподiватися завтра? Про все це кореспондент <Вiстей> розмовляла з Бориспiльським мiським головою Олександром Михайловичем Придатком.
- Олександре Михайловичу, ваша громадська дiяльнiсть пов'язана з рiдним мiстом. Протягом усiх рокiв незалежностi Украiни Ви обiймали найвищу посаду в мiстi. I, звiсно, на Вашi плечi лягав увесь тягар вiдповiдальностi за його виживання i розвиток. Що iз задуманого вдалося здiйснити, а що залишилося невтiленим?
- Задумiв дуже багато, втiлити, на жаль, вдалося дуже мало. Але найголовнiшим досягненням вважаю те, що ми зберегли економiку. Принаймнi протягом останнiх семи рокiв вона у нас розвиваеться стабiльно. Та розвиток економiки люди вiдчувають менше, нiж проблеми соцiального характеру: освiтлення вулиць, стан дорiг, робота комунальноi сфери. Едине, чого вдалося досягти в цьому планi, - ми не дозволили розвалитися мiському господарству. Але радiти, на жаль, нiчому, ейфорii немае.
- За цi роки кожен iз нас по-новому поглянув на iсторiю Украiни. Вiдбулася переоцiнка ролi iсторичних осiб. Проте на картi Борисполя мало що змiнилося. Бiльшiсть вулиць названi iменами людей, зовсiм не пов'язаних нi з iсторiею нашоi держави, нi з iсторiею нашого мiста. Коли нарештi буде зроблено рiшучий крок у цьому напрямку?
- Цей процес повинен бути еволюцiйним, а не революцiйним. Коли надаемо назви новим вулицям, цiеi прблеми не iснуе. А що стосуеться перейменування вже iснуючих, то тут iнiцiатива повинна йти вiд жителiв вулицi, депутата того округу, де знаходиться вулиця. У жодному разi цього не можна робити примусово, особливо в перiод, коли iснуе стiльки невирiшених бiльш болючих питань. Але проблема е, тож над нею потрiбно працювати. I тут велике значення мае роз'яснювальна робота засобiв масовоi iнформацii.
- Ми вiдзначатимемо дванадцяту рiчницю незалежностi. Але перiоду становлення нашоi держави, здаеться, не видно кiнця. Бориспiль чи не найболючiше вiдчувае усi його труднощi. Чи бачите ви свiтло в кiнцi тунелю?
- На жаль, на сьогоднi Украiна як держава ще повнiстю не вiдбулася. Поняття <мiсцеве самоврядування> iснуе тiльки на паперi. Про яке самоврядування можна говорити, якщо навiть сесiя не мае права розпоряджатися коштами бюджету, тому що iх розписали зверху. Як розумна людина може сприймати ситуацiю, коли маемо на рахунку 2 млн. грн., а не можемо видiлити 22 тис. грн. на ремонт школи? У цьому випадку вдалося обхiдними шляхами вирiшити питання, але ж це не нормально! На щастя, недолiки формульного формування бюджету усвiдомили вже й на найвищому рiвнi, i сьогоднi говориться про те, що до <Бюджетного кодексу> буде внесено близько 100 змiн. У тому числi провiдною в процесi формування бюджету мае стати роль регiонiв.
У вирiшеннi деяких питань держава перекладае повноваження на регiони, не пiдкрiплюючи iх економiчно. Одним iз прикладiв е останне розпорядження керiвництва держави про те, що на мiсцях повиннi заготовити зерно, щоб забезпечити регiони хлiбом. А за якi кошти? У бюджетi нi видаткiв таких не передбачено, нi можливостi надавати кредити пiдприемцям на закупiвлю зерна.
Не готова наша держава сьогоднi забезпечити нормальне життя людей. Особливо гостро ми вiдчули цю неспроможнiсть у ситуацii з недавнiм стрибком цiн на продукти, який легко можна було спрогнозувати.
- Здаеться, що життя У Борисполi досягло якогось мiнiмально необхiдного рiвня, i всi зусилля мiськоi влади спрямовуються на те, щоб воно не ставало гiршим. Про щось краще доводиться тiльки мрiяти. Чи мае шанс наше мiсто вирватися iз цього вимушеного застою?
- У такiй ситуацii знаходиться не лише наше мiсто. Сьогоднi ми отримуемо бюджет, де у графi <Бюджет розвитку> для всiх стоiть великий нуль. За задумом авторiв <Бюджетного кодексу> ця стаття витрат повинна наповнюватися за рахунок продажу об'ектiв комунальноi власностi та землi. Це ж нонсенс! Якщо я сьогоднi все продам, за рахунок чого розвиватиме мiсто людина, яка прийде господарювати пiсля мене? Вважаю, що бюджет розвитку повинен формуватися за рахунок вiдрахувань певного проценту вiд кожного виду податкiв. Тодi благополуччя i розвиток регiону прямо залежатиме вiд того, який вклад вiн вносить у наповнення державного бюджету. А доки на розвиток видiлятиметься той великий нуль, ми i будемо з горем пополам утримувати господарство, але не розвиватимемось. I жодне мiсто чи регiон не зможе самотужки, без вiдповiдноi законодавчоi бази вирватися з цього замкненого кола.
Найгiрше, що сьогоднi ми поставленi в такi умови, коли нам не вигiдно працювати над наповненням бюджету. Сьогоднi iз наших 80 млн. грн. нам залишають 20 млн. грн., буде 120 млн. грн., також залишать 20 млн. грн. А зберемо ми менше, дадуть дотацiю, i все одно матимемо ту ж суму. Питаеться, навiщо напружуватись?
- Незважаючи на всi труднощi й проблеми, хочеться дивитися у майбутне з оптимiзмом. Якi найближчi перспективи нашого мiста? Що нового з'явиться у Борисполi в наступнi 2-3 роки?
- Насамперед, ми продовжуватимемо розвивати економiку. Вже сьогоднi тривають роботи над чотирма новими пiдприемствами, а це - близько тисячi робочих мiсць. Думаю, що в найближчий перiод у нас розпочнуться роботи по будiвництву Будинку культури. Буде вiн називатися <Молодiжним центром> чи якось iнакше, але проблема зрушить iз мертвоi точки. Ну i, звичайно, триватимуть роботи з реконструкцii стадiону <Колос>. Ми повиннi довести його до рiвня, якого вимагае рiвень нашоi команди <Борисфен>, рiвня вищоi лiги. А ще сподiваюся, що в наступному роцi буде нарештi вирiшено проблему освiтлення. Тим бiльше, що в цьому обiцяв допомогти голова Киiвськоi облдержадмiнiстрацii Анатолiй Засуха. А взагалi, дай Бог нам вирiшити питання бюджету, щоб ми нi вiд кого не залежали, а самi вирiшували нашi проблеми.
Користуючись нагодою, хочу привiтати своiх землякiв, усiх жителiв Украiни з наступаючим святом - Днем Незалежностi. Хочу побажати, щоб ми таки стали ДЕРЖАВОЮ, яка iснуе для людей i турбуеться про людей. А кожному з вас бажаю, щоб знайшли свое мiсце в життi, щоб кожен мав можливiсть здобувати освiту незалежно вiд його матерiального становища. I щоб кожен день приносив вам радiсть. Та, насамперед, здоров'я всiм, благополуччя, високих зарплат та достойних пенсiй.

Зi святом вас усiх!