Iснуе справедлива думка про те, що святковою для людини якась подiя стае в силу внутрiшнього переконання, а не нав'язуваного уявлення про неi. Свято - це, передусiм, стан душi.
Виходячи з цього, важко сказати, що 24 серпня для багатьох украiнцiв е великим святом. Причина зрозумiла: навiть через 12 рокiв пiсля ухвалення Акта проголошення незалежностi Украiна все ще далека вiд поставленоi тодi мети. Аналiзуючи процеси, що вiдбуваються в економiчнiй, соцiальнiй, iдеологiчнiй i духовнiй сферах, доходиш висновку: украiнське суспiльство не наближаеться, а навпаки, вiддаляеться вiд проголошеного iдеалу. Це добре усвiдомлюе простий народ. Та, схоже, влада мае щодо цього iншу думку. Як завжди, протилежну до народноi.
Пiдстав для таких висновкiв е вдосталь. Остання з них - виступ Президента Л.Кучми з нагоди 12 рiчницi Незалежностi Украiни. Як i рiк тому, Президент багато уваги придiлив так званiй конституцiйнiй реформi. Але якщо тодi вiн тiльки задекларував свiй намiр змiнити Конституцiю Украiни в частинi, що стосуеться порядку формування й обсягу повноважень органiв державноi влади, то цього разу намагався запевнити нас у тому, що буцiмто вiдбулося всенародне обговорення запропонованого ним проекту змiн до Основного Закону i народ начебто одностайно пiдтримав усi тi пропозицii. Тому Л.Кучма й надалi буде вперто наполягати на внесеннi змiн до Конституцii. Хоча, можливо, вже iнших, про якi народ нiчого не чув. Далi Президент осiдлав свого коника - почав критикувати опозицiю. шаблею" у бiк опозицii. Визнавши, що в демократичнiй державi опозицiя е найсуттевiшим засобом проти тоталiтаризму й диктатури, Кучма почав пояснювати, що вiн нiбито й не проти опозицii, але волiв би бачити ii iншою. Якою? Очевидно, прирученою, слухняною i керованою. Вiн чомусь промовчав, що опозицiя, яка перемогла на останнiх парламентських виборах, i наш народ хочуть бачити зовсiм iншою Украiну. Не такою обдертою, обкраденою i сплюндрованою, якою вона стала за роки правлiння Кравчука i Кучми. Не сказав глава держави i про те, що так зване рекордне зростання украiнськоi економiки не призвело до реального полiпшення життя народу. Вироблений нацiональний продукт розподiляеться у несправедливiй пропорцii. Декiлька осiб iз президентського оточення щорiчно збiльшують своi статки на 100-200 млн. доларiв, кiлька десяткiв - на 100-400 тис. доларiв. Прирiст зарплати 93% украiнцiв поглинаеться iнфляцiею i зростанням цiн на товари першоi необхiдностi.
Оскiльки суспiльство уже знае iмена украiнських мiльярдерiв i мультимiльйонерiв, президент замiсть дати пояснення фактам такого неприродного майнового розшарування i тiй загрозi, якою вони е для полiтичноi стабiльностi i соцiального миру, лише погрозив пальчиком у бiк олiгархiв. Вiн натякнув на потребу запровадження прогресивного оподаткування, на можливiсть накладення податкiв на предмети розкошi тощо.
Щоб продемонструвати народовi свою обiзнанiсть зi станом законностi у державi, Л.Кучма торкнувся питання корупцii у правоохоронних органах i iхнього зв'язку з кримiналiтетом, а також порушення прав людини, якi виявляються у застосуваннi тортур i катувань щодо затриманих та заарештованих. Але про це вже давно говорять уповноважений Верховноi Ради з прав людини та правозахисна органiзацiя "Мiжнародна амнiстiя". На жаль, практика застосування енкаведистсько-сталiнських методiв у дiяльностi правоохоронцiв мае мiсце. I однiею констатацiею фактiв цю проблему нiхто не розв'яже.
Л.Кучма вкотре заявив про свою вiдданiсть iдеям iнтеграцii Украiни в европейськi полiтичнi та економiчнi структури. Але як цього можна досягти, якщо у шаленому темпi тривае пiдготовка до пiдписання угоди про створення спiльного економiчного простору з Росiею, Бiлоруссю й Казахстаном, в якому Украiнi з ii зруйнованою за останнi роки економiкою буде вiдведено роль сировинного придатку Росii.
Незрозумiло, з якого дива глава держави згадав про терористичнi акти в Росii, якi, i це всiм зрозумiло, триватимуть доти, поки в тiй краiнi не буде цивiлiзованим шляхом розв'язане нацiональне питання.