заступник директора з виховноi роботи
Гнiдинськоi ЗОШ I-III ступенiв Нiна КУДЬКО,

<Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту вiд зорi i мiсяця народжена>, - так розпочинае свою <Молитву до мови> украiнська письменниця Катерина Мотрич. Хочеться вiрити, що таки настануть благодатнi часи, коли рiдноi мови не будуть цуратися украiнцi, а влада не вирiшуватиме проблем двомовностi в незалежнiй державi. Хочеться вiрити... А поки що <пильно i неустанно> полемо бур'яни, плекаемо, ростимо, бережемо ii, украiнську мову, у своiй Гнiдинськiй школi. 10 листопада стартував I етап IV Мiжнародного конкурсу з украiнськоi мови iменi Петра Яцика. Всi учнi школи, вiд другокласника до одинадцятикласника, стали його учасниками. Про значимiсть подii говорило все: святковий одяг школярiв, тематична газета у вестибюлi, двi години роботи над нелегкими завданнями, свято <Мово моя украiнська>, яке пiдготували учнi 8-Б класу разом iз класним керiвником Кисюк Г.I., вчителькою украiнськоi мови та лiтератури. До речi, учениця Галини Iванiвни Тетяна Лазаренко стала переможницею II Мiжнародного конкурсу з украiнськоi мови в 2001 роцi. Сьогоднi вона - студентка II курсу Iнституту украiнськоi фiлологii Нацiонального унiверситету iменi Т.Г.Шевченка, куди вступила без екзаменiв.

Свято нагадало гнiдинським школярам, що 9 листопада народився славнозвiсний Нестор-лiтописець, тому це День украiнськоi писемностi i мови. Сам же <Нестор> i проводив дiйство. Були тут дощечки <Велесовоi книги> i Iван Котляревський з героями <Енеiди>, Олександр Довженко з малим Сашком iз <Зачарованоi Десни>. Болем озивались роки <чорного календаря> рiдноi мови вiд указiв Петра I до сьогоднiшньоi русифiкацii, вiршi Iвана Малковича i Галини Кирпи, поетеси-землячки з Любарець, влучне слово про перевертнiв-украiнцiв Павла Глазового. Як потрiбнi такi свята, такi години спiлкування, виховання! Як вони згуртовують, додають впевненостi кожному учаснику. Система виховноi роботи школи побудована так, що через розважально-пiзнавальнi свята, через сцену актового залу проходять усi дiти, i бiльш талановитi, i менше. Кожен мае можливiсть донести до глядачiв слово, пiсню, танець. Кожен мае право говорити про себе словами, якi е лейтмотивом шкiльного театру <Велес>:
Хай нiщо на заВадi не стане,
Хай бажання нЕ зiв'яне,
Оцiнять хай умiння Люди,
Слово хай тебЕ пробудить
Ти у залi. Я на Сценi.
Я актор. Це не даремно.
Перший етап конкурсу завершився. У кожному класi визначенi переможцi. А загалом у школi iх аж 43. Тих, хто любить i гарно знае свою мову. На свято з нагоди вшанування переможцiв приiхали гостi: В.В.Стрiлько - голова наглядовоi ради Мiжнародного конкурсу з украiнськоi мови iм.Петра Яцика, М.Ф.Слабошпицький, письменник, виконавчий директор Лiги украiнських меценатiв, Е.В.Медведев, директор Мiжнародного освiтнього фонду iм. Ярослава Мудрого. Привезли книги, чудовi вiдзнаки-грамоти, подарунки учням та iхнiм наставникам. Вшанували переможцiв театралiзованим дiйством <А залишаються дiла...>. Його пiдготувала разом зi своiми одинадцятикласниками Беник В.I., вчителька украiнськоi мови та лiтератури. З Древнього Риму на гнiдинськiй сценi з'явився Меценат, той, що
<... з iмператором Августом дружив.
А вiн освiтою й мистецтвом дорожив.
Людей талановитих шанував.
Я ж iх щедро спонсорував.
Тому й традицiя вiками стала,
Що меценатами назвали
Тих, хто пiклуеться мистецтвом щиро,
Йде до митця з пошаною i миром.>

Разом iз ним Вiра Iванiвна <запросила> до розмови про митцiв i меценатство в iсторii вiтчизняноi культури мудру Галшку Гулевичiвну-Лозку, гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, Платона i Федора Симиренкiв, братiв Яхненкiв, Григорiя Галагана. Без них, подвижникiв-меценатiв, чи вижила б наша стражденна украiнська культура в умовах темряви, бездержавностi, якби не тi жертовнi свiчки духовностi, якi запалювали вони, пiдтримуючи вогонь нацiональноi свiдомостi.
Тож i знiтився перед ними Мина Мазайло з однойменноi п'еси М.Кулiша. Так, вiн iще живе помiж нас, бо в себе вдома, в Украiнi, украiнцi за зреченням ознак нацiональноi iдентичностi серед тих, хто змагаеться за сумну пальму першостi. Меценати запалювали свiчки, нагадуючи про своi дiяння. Остання вiдблиском осяяла портрет украiнця, який не захотiв бути бiдним.
- Я сiю зерно. Зерно росте...
- Казав чоловiк
речення просте.
Сам сiяв ниву вправно, вмiло.
Цiнував i слово, й дiло.
Розумiв, що життя -
не гостинець.
Вiн - Яцик Петро, украiнець.
Так, меценат Петро Яцик, на жаль, нинi покiйний. Пам'ятним для наших учнiв став приiзд у травнi до школи його доньки i продовжувачки справи - Надi Яцик. Як щиро, як вражаюче лунають слова батька-подвижника:
- Я був, е i помру украiнцем. Я завжди дбав, щоб не принизити своеi гiдностi, але я особливо дбаю, щоб я, як украiнець, не принизив моiми дiями гiдностi мого народу.
Хай сходить, родить те зерно, що сiяв Петро Яцик, хай слава його життя - пiдтримка з далекоi Канади украiнства в Украiнi (чи не парадокс?!) i в свiтi - буде сяйвом, що освiтлюе, грiе, надихае, пiдтримуе.
Як пiдтримуе, пiклуеться про рiдну мову наш гнiдинський сiльський голова Онищенко М.I. Скiльки лiтературно-мовних конкурсiв, що проводились у школi, вiн спонсорував! Наприклад, 20 переможцiв останнього конкурсу художнiх оповiдей про жителiв села <Живе на землi Людина>, щиро вдячнi за оригiнальнi вiдзнаки iхнього лiтературно-публiцистичного таланту.
Пишу цi рядки пiсля ще однiеi подii в школi - тематичного <круглого столу>, присвяченого 85 рiчницi з дня народження видатного педагога-гуманiста В.О.Сухомлинського. Три години вчителi обмiнювалися враженнями вiд перечитаних творiв, вкотре захоплювались невмирущими i пророчими iдеями того, хто серце вiддав дiтям. Серед завдань школи було i залишаеться головне - виховання громадянина. Актуальнi парадигми вчителя-вченого ми втiлюемо сьогоднi в життя в Гнiдинськiй школi, кредо нашоi виховноi роботи - <Виховне середовище школи, шляхи його вдосконалення в умовах формування громадянських якостей особистостi школяра>. Небайдужi, зосередьтесь на уривку з працi В.О.Сухомлинського <З чого починаеться громадянин>: <У шкiльному курсi немае такого предмета - сучаснiсть. Але дух сучасностi повинен проймати всю навчально-виховну роботу школи. Виховання - це передусiм iдейне виховання, формування iдеологii. А iдеологiя людини залежить вiд того, що вона думае i як думае, якi подii i явища хвилюють ii>. Скiльки працювати державi, вчителям, батькам, щоб нашi дiти виростали гiдними громадянами своеi Украiни! Не соромилися спiвати украiнських пiсень (як чудово виконуе iх ансамбль <Росинка> - дiвчата 8-А класу пiд музичним керiвництвом Васик Л.А.). Не соромились на шкiльних святах читати вiршi украiнською мовою (в нашiй школi цiла плеяда учнiв, закоханих у красу рiдного слова). Вмiли створити сучасну оригiнальну танцювальну композицiю на пiсню у виконаннi Павла Зiброва <Е в нас мова!> Це в школi талановито роблять аматори з 8-Б класу. Скiльки ще всього потрiбно зробити, щоб не звертатись у <Молитвi> до рiдного слова: <Мово, прости iх, здрiбнiлих, перероджених, звироднiлих нащадкiв козацького роду, якi повiрили лукавим корчмарям i ненажерливим косарям, що Ти не древня, що Ти не мудра, що Ти не велична, не велика, не прекрасна, не свята, не вiчна еси. Прости! Воскресни! Повернися!>