Вiзитка
Олег Котелюх - капiтан та захисник "Борисфена". Народився 19 червня 1979 року в мiстi Рiвному. Зрiст - 176 см, вага - 78 кг (за даними офiцiйного сайту "Борисфена" http://fcborysfen.com.ua). У "Борисфенi" виступае пiд N4. Кар'ера гравця: "Верес" (1994-1999), "Борисфен" (з 1999-го р.).
Капiтанська пов'язка "Борисфена" дiсталася Олегу Котелюху тодi, коли взимку до киiвського "Динамо" перейшов лiдер бориспiльського клубу Руслан Бiдненко. Пiд час обрання нового капiтана всi гравцi "Борисфена" пiдтримали кандидатуру 25-рiчного вихованця рiвненського футболу, тому на перший матч другого кола 14-го ЧУ проти криворiзького "Кривбаса" на поле стадiону "Колос" "Борисфен" вивiв новий капiтан - Олег Котелюх.
Як уже було зазначено вище, Олег розпочав свою футбольну кар'еру в рiдному мiстi Рiвному, де вже з 15 рокiв виступав за мiсцевий "Верес".
- Де почав займатися футболом Олег Котелюх?
- У Рiвному, де я i народився. Там зараз живуть моi батьки. Як розповiдала мама, найулюбленiша iграшка мого дитинства - футбольний м'яч. Мабуть, зацiкавленiсть футболом i виникла тодi, коли я навчився ходити. Нiколи надовго з м'ячем не розлучався.
- Ти... футбольний самоучка?
- Нi. Коли я пiшов до першого класу, мене батько записав до футбольноi секцii. Таким чином можна вважати, що моя активна футбольна кар'ера розпочалася тодi, коли менi було 7 рокiв.
- Мабуть, першою командою, за яку ти мрiяв грати, був твiй рiдний "Верес"?
- Коли я потрапив до цього клубу, менi було 14 рокiв. Через рiк, коли "Верес" уже був командою першоi лiги, мене почали пiдпускати до основного складу. Вiдiграв я за "Верес" чотири сезони, вилетiв разом iз командою з першоi лiги у другу. Тодi фiнансове становище команди було вкрай скрутним.
Тим часом молодий захисник (а позицii на полi Олег змiнювати не любить: як починав центральним захисником у дитинствi, так i продовжуе грати на цiй позицii. Ще може зiграти правого бека) у своi 19-рокiв закрiпив за собою постiйне мiсце в основному складi. Пiдвела рiдна команда. "Верес", який ще не так давно виступав у вищiй лiзi, через фiнансовi негаразди опинився аж у найнижчому ешелонi украiнського професiйного футболу. Щоб прогресувати, Олегу потрiбно було змiнити команду. Влiтку 1999 року 19-рiчного Котелюха та ще кiлькох молодих партнерiв по "Вересу" запрошують до Борисполя.
- А чи думав ти тодi, в дитинствi, що виростеш у капiтана команди вищоi лiги?
- Якщо чесно, то ще змалечку поставив собi мету стати футболiстом якомога вищого рiвня. Завжди хотiв грати у командi, яка ставить перед собою високi завдання. I з року в рiк моi надii, хоч i повiльно, але збуваються.
- Ти досить рано (у 15 рокiв) вийшов на професiйний рiвень. А чи були тодi, ще у зовсiм юного Олега Котелюха, моменти, коли вiн хотiв покiнчити з футболом, забути про цю гру взагалi?
- Нi, бажання стати футболiстом було дуже великим.
- Давай повернемося до твого переiзду з "Вереса" до "Борисфена". Як же ти промiняв обласний центр Рiвне на досить невелике мiстечко Бориспiль. Та й "Борисфен" тодi виступав не так вже й високо - у другiй лiзi.
- Важко згадувати тi часи. "Верес" опинився на межi краху. Футболiстам команди не виплачували по пiвроку зарплату. Я був ще зовсiм молодий, тому особливо на цi моменти не звертав уваги. Головним для мене було постiйно грати. Але така вже доля футболiста: мусив щось змiнити у своему життi. До Борисполя покликав мене мiй колишнiй партнер по "Вересу", з яким колись разом грали в центрi оборони цiеi команди. На той час вiн уже став помiчником головного тренера "Борисфена" Сергiя Морозова. Це був Олександр Рябоконь. До Борисполя запросили на оглядини не лише мене, але й Олександра Дмитрука та Вадима Мельника. Ми себе показали з найкращого боку, та й нам у Борисполi сподобалося - до столицi рукою подати.
- Не лякало, що не зможеш заграти у новому колективi?
- Нi. Для того я i приiхав до Борисполя, щоб довести свою професiйну придатнiсть. Та й Олександр Дмитрович мене добре знав як гравця, тому боятися не було чого.
У "Борисфенi" на той час пiдiбралася доволi непогана компанiя. Зовсiм юнi, але налаштованi лише на боротьбу, мiсцевi вихованцi: Максим та Денис Стояни, Андрiй Смалько, Руслан Онiкiенко, Сергiй Козир, Руслан Бiдненко, Микола Наконечний, досвiдчений капiтан команди Василь Качур. Прекрасно вiписалися в цю команду рiвненцi. З такими футболiстами "Борисфену" був гарантований успiх. Спочатку команда виграла Кубок другоi лiги (у фiналi бориспiльцi переграли ФК "Херсон"), згодом увiйшла до першоi лiги, а вже у 13-ому чемпiонатi Украiни "Борисфен" дебютував у вищiй лiзi. I з першоi ж спроби дебютант закрiпився на сьомiй позицii.
Продовження iнтерв'ю з Олегом Котелюхом читайте у наступному номерi ''Футболiста''.
Анкета вiд Олега Котелюха
Улюблена марка автомобiля - Аудi, БМВ.
Улюблений стиль у музицi - подобаеться все.
Художнiй фiльм, який справив враження, - "Троя".
Улюблена iжа - борщ iз пампушками.
Хобi - немае.
Клуб, за який хотiлось би грати всю свою футбольну кар'еру - той, де е стабiльнiсть.
Що взяв би iз собою на безлюдний острiв - дружину, м'яч та телевiзор.
Футбольний кумир дитинства - Ерiк Кантона
Робоча нога - права
Улюблене мiсце на планетi - Украiна
Улюблена футбольна гра - украiнська лiга ФIФА-2004
Найприемнiша футбольна згадка - вихiд iз "Борисфеном" спочатку до першоi лiги, а згодом - до вищоi.
Улюбленi парфуми - Mark O'Polo.
Iдеал жiночоi краси - дружина Леся.
Домашнi улюбленцi - кiт Маркiз.
Найулюбленiше свято - Новий рiк.
Якби не став футболiстом... обов'язково став би спортсменом в iгрових видах спорту