Володимир БIЛКЕЙ

Кожна Золота медаль, завойована нашими спортсменами цими днями в Афiнах, - справдi подiя для Украiни, а для бориспiльцiв i поготiв, адже новоспечена олiмпiйська чемпiонка з важкоi атлетики Наталка Скакун - наша землячка. Ми знаемо про тернистий шлях штангiстки ще вiдтодi, коли майбутня чемпiонка свiту й Олiмпiйських iгор боролася не лише з суперницями та з байдужими i бездарними державними i спортивними чиновниками, а й iз ... злиднями напiвголодного дитинства.
Зростала Наталка у Лебединi Бориспiльського району у сiльськiй хатi з матiр'ю та двома сестрами. Ходила до школи, а ще разом iз сестрою Юлею займалася у секцii важкоi атлетики у тренера Миколи Ратушняка. Саме завдяки цьому ентузiастовi вiтчизняного спорту, котрий виховав понад чотири десятки майстрiв, чемпiонiв та призерiв рiзних престижних змагань, Наталка пiдкорила найвищу свiтову вершину. Та справа не лише в майстрах. Оскiльки майстром стае лише один iз сотнi тих, хто займаеться спортом, то неважко пiдрахувати, що багато його вихованцiв стали просто нормальними здоровими людьми i сьогоднi приносять реальну користь суспiльству.
Варто згадати, про що дiлився своiми думками Микола Ратушняк у статтi з промовистим заголовком "На узбiччi - майбутне держави", яка була надрукована у республiканськiй "Народнiй газетi" 1998 року: ":у першi роки незалежностi десятки та сотнi тисяч пiдлiткiв залишилися на вулицi, пiшли у пiдворiтнi. Менi довелося бути свiдком того, як знищувався спорт у столицi незалежноi Украiни, зокрема важка атлетика. Iй я вiддав багато рокiв життя. Киiв з його чемпiонами та рекордсменами свiту, Киiв, який був багаторiчним чемпiоном колишнього СРСР (такi змагання теж були), викреслив зi свого спортивного життя важку атлетику.
У цiй ситуацii руку допомоги подав менi директор Кучакiвського держптахоплемзаводу, що в Лебединi, палкий шанувальник спорту Петро Базюченко, до речi, багаторазовий чемпiон свiту з важкоi атлетики серед ветеранiв.
Знаючи, що в Украiнi дуже слабо розвинута жiноча важка атлетика, передбачаючи i сподiваючись, що ii буде включено до програми олiмпiад (так воно й сталося), я почав працювати з дiвчатами. Одержуючи постiйну пiдтримку - i фiнансову, i моральну - з боку Петра Базюченка, моi вихованки почали робити першi кроки у великий спорт. Спочатку перемагали на районних та обласних змаганнях, далi вийшли на республiканський, а потiм i на европейський рiвень.
Та збанкрутувало господарство П.Базюченка. Саме тодi й зрозумiв я, що в своiй державi ми нiкому не потрiбнi. Чемпiонок Украiни вiдправити на чемпiонат Европи не брався нiхто. Осторонь залишилися обласний комiтет з фiзичноi культури та спорту i Держкомспорт Украiни, мотивуючи тим, що на розвиток юнацького спорту грошей немае. Шукайте, мовляв, спонсорiв. Ось тобi й маеш! Дiвчата, на честь яких пiднiмають Державний прапор Украiни та звучить Гiмн, повиннi шукати спонсора. А як же його знайти, якщо цьому спонсоровi не дають жодних пiльг за допомогу в розвитку спорту? Отак коло й замикаеться.
Моi вихованки - сестри Юлiя та Наталка Скакун - вибороли дев'ять медалей на европейських юнацьких чемпiонатах, п'ять золотих медалей чемпiонок Украiни серед жiнок, установили 15 рекордiв Украiни. Пiдростае талановита Надiйка Скакун, третя iз сестер. Наталка Скакун на минулорiчному чемпiонатi Украiни в Луганську стала наймолодшим майстром спорту мiжнародного класу, досягши цього звання у вiцi 16 рокiв. Ii включено до олiмпiйськоi нацiональноi команди Украiни, яка готуеться до iгор 2000 року. Можливо, вона вже й майбутне матиме.
Понад два роки тому в сiм'i Скакун помер батько. Мати залишилася сама з трьома дiтьми. Здавалось би, маючи в хатi чемпiонок, могла б розраховувати на допомогу. А що отримала? Ще й пiсля банкрутства птахофабрики залишилася без роботи."
Було, що за несплату у Скакунiв навiть "вiдрiзали" електроенергiю, перекривали газ.
"Дехто може сказати, мовляв, багато нинi таких, що бiдують. Так. Але мова йде про дiтей, за якими майбутне нашоi держави. Невже воно нiкому не потрiбне, невже такi дiти мають залишитися осторонь, на узбiччi? Невже треба когось переконувати, що спорт - то велика полiтика?" - бив тодi на сполох Микола Ратушняк.
У своiм рiднiм краi на Киiвщинi i Микола Ратушняк, i його вихованка так i залишилися майже чужими для чиновникiв i спортивних функцiонерiв. Тодi несподiвано Наталка вiдчула до себе увагу в сусiднiй областi. Ii прийняли до Чернiгiвського педагогiчного iнституту, створили нормальнi умови для тренувань. I вже на минулих Олiмпiйських iграх у Сiднеi в украiнськiй командi вона фiгурувала не як представниця Киiвщини, а як представниця Чернiгiвщини. Щоправда, медалей вибороти не пощастило, але в майбутне вже дивилася з оптимiзмом.
I ось у листопадi 2003 року в канадському мiстi Ванкуверi проста сiльська дiвчина з Лебедина стала чемпiонкою свiту, встановивши новий свiтовий рекорд у поштовху штанги (138 кг.). А кiлька днiв тому збулася найголовнiша мрiя Наталки - вона стала чемпiонкою 28 Олiмпiйськиiх iгор в Афiнах.
Ось так "попелюшка" з невеличкого села Лебедина на Киiвщинi перевтiлилася у принцесу свiтового спорту.
Немае жодного сумнiву, що тепер серед чиновникiв знайдеться чимало бажаючих сфотографуватися з олiмпiйською чемпiонкою чи покрутитися бiля неi перед телекамерами. Запитати б iх: а де ви були, шановнi, тодi, коли дiвчина у своiй холоднiй хатi сидiла бiля гасовоi лампи та iла картоплю з капустою? За неi тодi боролася лише одна людина - тренер i вихователь Микола Ратушняк.
Та все ж хоча й представляе на спортивних змаганнях iншу область Наталка Скакун, а силу iй дала таки бориспiльська земля. До привiтань землячцi вiд iменi читачiв "Вiстей" без перебiльшення можна стверджувати приеднуються й усi нашi краяни.