Карету Потоцьких супроводжувала кавалькада вершникiв зi зброею. Подорожуючи, вони об'iжджали величезнi володiння пана - чисельнi села та мiстечка Подiлля. Але молодiй красунi обридло одноманiтне мандрування по злиденних селах, де у вiчi кидались замученi обличчя крiпакiв, iх полотняний латаний одяг i ватаги замурзаних дiток, що бiгали босi й майже голi по вулицi. Потоцький теж похмуро дивився на цю картину, тому що у багатьох маетках справи виглядали вкрай погано: управителi та економи, користуючись його перебуванням за кордоном, усi прибутки клали собi до кишенi, будували розкiшнi палаци та влаштовували бучнi бенкети. Потрiбно було негайно наводити порядок. I саме на пiд'iздi до Уманi Софiя висловила бажання про створення тут казкового саду з озерами, водоспадами, фонтанами, i щоб цей сад було видно з палацу панiв Потоцьких. Софiя i ранiше у листах прохала Станiслава придбати у Криму помiстя й облаштувати там парк на зразок "Аркадii" - парку пiд Варшавою, який вона побачила у володiннi графинi Гелени Радзивiлл, в якоi гостювала. Але Крим був не по кишенi графу, бо Юзефiна розтринькала маетностi.
Незабаром на околицi Уманi закипiла робота. Автором проекту та керiвником будiвництва парку було призначено талановитого польського iнженера Людвiга Метцеля, який таемно теж був закоханий у красуню-гречанку. Всi роботи проводили в парку народнi майстри-умiльцi Уманщини.
Мiсце для будiвництва було обрано дуже вдало: невеликий струмок, прозваний Багном (пiзнiше рiчка Кам'янка), столiтнi дуби i джерела чистоi води, а також нагромадження кам'яних брил. З 1796 по 1802 роки копали ставки, пiдземну рiчку, споруджували водоспад i водограi, прокладали алеi, переносили велетенськi гранiтнi брили, створювали з гранiту i гiпсу скульптури. У парку висаджували дерева мiсцевих порiд та екзотичнi дерева. Прикрасили сад мармуровими скульптурами грецьких богiв та богинь, фiлософiв, поетiв. Умiльцi Уманi створили в долинi свою невелику Елладу - батькiвщину красунi дружини Потоцького. Багато безiменних трударiв (близько 800) позбавилися тут свого здоров'я i життя. Iхнi iмена невiдомi. А керував усiм цим Метцель, вловлюючи при цьому найтоншi нюанси бажання замовницi. Вiн поклав до нiг Софii всю iсторiю ii народу в легендах та мiфах, i в таких спосiб залишився з нею навiки. Ця його любов до цих днiв струмуе з кожного фонтана, з кожного каменю.
Незабутне почуття свята в душi захоплюе вiдвiдувачiв парку. Центральна алея веде всiх до павiльйону Флори, який мае iм'я богинi весни i вiдкриваеться, наче храм Природи. За ним - Iонiчне море (Нижнiй став), серед якого розкинувся водограй "Змiя". Струмiнь його досягае вгору до 20 метрiв та його видно з будь-якого куточка парку. Цю змiю зачаклував Зевс, i вона скам'янiла навiки. Далi виднiеться Iтака - володiння Одiсея. За ним - Левкадська Скеля, що приховуе вхiд у царство Аiд. На скелi - статуя Орфея, який грою i спiвом зачаровував навiть богiв i природу. Проходячи алеями парку, можна зустрiти i Меркурiя - покровителя ремесел i торгiвлi, i Еврiпiда - давньогрецького драматурга, i Парiса iз яблуком у руцi - винуватця Троянськоi вiйни. Тут побачимо i долину Велетнiв, i Площу зборiв, де Одiсей розповiдав про своi пригоди, гроти циклопа Полiфема та Локетик. За затишною Темпейською долиною вiдкриваеться простiр Елiсейських полiв з широкою долиною та Каменями Крiтського лабiринту, який закiнчуеться гротом Калiпсо. А коли ми пiднiмемось до Чарiвного моря (Верхнiй став), то будемо враженi красою острова Анти-Цирцеi з Рожевим павiльйоном. Тут можна зробити ще й мандрiвку в човнi пiдземною рiчкою та озером на пароплавi. Це лише основнi мотиви мiфологiчного сюжету парку. Надзвичайно цiкавi i скульптурнi композицii. У долинi Смутку i Скорботи стоiть усiчена колона, як недогорiла, потемнiла вiд часу свiчка - символ обiрваного життя. Пiд цiею колоною поховано трьох молодих дiтей Софii та Станiслава Потоцьких - Гелену, Миколу та Костянтина, вражених епiдемiею. Iхнiй вiчний спокiй охороняе могутнiй лев, який у виглядi каменя лежить на площi перед колоною. Важко собi уявити, скiльки слiз пролила Софiя за своiми дiтьми. Каскад "Три сльози" символiзуе материнськi сльози, яка у важкiй тузi оплакуе трьох дiтей. Цей комплекс нагадуе вiдвiдувачам парку, що в життi е не тiльки радiсть, а й смуток.
Багато ще можна розповiдати про цю перлину на Черкащинi, адже тут ще так багато мальовничих куточкiв. З 1832 року парк перейшов вiд сiм'i Потоцьких пiд опiку вiйськового вiдомства. З 1929 року парк оголошено державним заповiдником. З 1955 року "Софiiвка" пiдпорядкована Академii Наук Украiни. 15 травня 2002 року, в день iменин Софii, парк вiдзначив свое 200-рiччя. Те, що створено крiпаками Уманщини пiд керiвництвом талановитого будiвничого Л.Метцеля, отримало загальне визнання як шедевр садово-паркового мистецтва. Понад 200 рокiв вiн дивуе красою своiх неповторних архiтектурних ансамблiв i скульптур, свiжою прохолодою цiлющих струмкiв. Щоб пересвiдчитись у цьому i, доторкнувшись до свiту прекрасного, отримати насолоду, варто завiтати до перлини Украiни - "Софiiвки".