Володимир БЕЖИВСЬКИЙ

 "В Кишинёве я живу на улице, которая носит имя великого поэта Михая Эминеску. Для меня это некий символ, огромнейшая радость. Каждый раз, когда я пишу на конверте адрес, чувствую какой-то необычный прилив энергии, будто и сам причастен к этому имени". Це цитата з iнтерв'ю Евгена Доги в одному з останнiх номерiв газети "Бульвар". Почувши зiзнання молдавського композитора, хочеться щиро за нього порадiти. I водночас поспiвчувати бориспiльцям, позбавленим такого незвичного джерела натхнення. Вулицi - це не лише транспортнi артерii. Вони зберiгають iсторiю мiста, iхнi назви символiзують як самобутнiсть саме цього населеного пункту, так i еднiсть його з державою. Однак пiсля прогулянки Борисполем складаеться враження, що його iсторiя обмежуеться лише радянським перiодом. Якщо згадати полiтичнi подii 10-рiчноi давностi, звертае на себе увагу один факт: кияни розпочали повернення до своiх iсторичних коренiв з перейменування, в першу чергу, станцiй метро. Це розумно, адже таблички на будинках люди читають нечасто, а от у транспортi назви зупинок мимоволi чуеш щодня й багаторазово. I погодьтеся, слова "Либiдська", "Берестейська", "Театральна" створюють у душi зовсiм iншу атмосферу, анiж "Дзержинського", "Жовтнева", "Ленiнська". У Борисполi метро вiдсутне, отже, першим кандидатом на перейменування е автобуснi зупинки. Теперiшнi iхнi назви, вiдверто кажучи, рiжуть слух. "Парадному" в'iзду в наше мiсто аж нiяк не пасуе наймення "35 км", доречне хiба що для залiзничного полустанку. Хiба не кращим варiантом е, скажiмо, "Киiвська брама"? Навпроти храму Покрови Пресвятоi Богородицi примостилася зупинка "Вулиця Суворова". Я не був у Парижi, однак певен, що зупинка бiля Собору Паризькоi Богоматерi зветься "Собор Паризькоi Богоматерi", але не iм'ям полководця сусiдньоi держави - Бiсмарка чи адмiрала Нельсона. Iнший приклад - "Побуткомбiнат". На мою думку, замiсть цього незграбного скорочення (а "Сiльгосптехнiка" краща?) пiдiйшла б, наприклад, назва "Ринок" - доволi народна й колоритна, у Львовi е навiть площа Ринок. Зупинка "Каховська" викликае у мене спогади не про Херсонщину, а про околицi Москви. За чудовою традицiею, дорогам, котрi ведуть за межi росiйськоi столицi, зазвичай дають назви недалеких пiдмосковних мiст i мiстечок - Волоколамське, Можайське, Каширське, Рязанське шосе. Гарно, чи не так? Як приемно звучало б у Борисполi - Рогозiвська, Процiвська, Дударкiвська вулицi. Лише почувши слова "Дерибасiвська", "Арнаутська", ми безпомилково визначаемо, що йдеться про Одесу. Невеликий проспект або набережна Фонтанки примушують згадати Петербург. А в европейських державах навiть найменше мiстечко прагне створити лише йому притаманний колорит. У Борисполi роботи в цьому напрямку - непочатий край. Лише до Киiвського Шляху прилягають близько 20 вулиць, назви яких заяложенi до неможливостi: Комунiстична, Червоноармiйська, Горького, Свердлова, Чапаева: Увiчнено навiть пам'ять Павлика Морозова, який став ганебним символом усiеi сталiнськоi епохи. Мiж тим, i корiннi бориспiльцi навряд чи здогадуються про iснування в мiстi вулиць В.Стуса, I.Багряного, П.Орлика, Д.Галицького: За дивним збiгом, усi вони розташованi на далеких околицях, немовби сором'язливо ховаючись вiд людських очей. Хотiлося б звернути увагу бориспiльських можновладцiв на те, що iхнi киiвськi колеги не обмежили сферу перейменувань лише територiею Троещини. Якою мрiю бачити карту Борисполя у майбутньому? Насамперед, вона мае бути БОРИСПIЛЬСЬКОЮ, вiдображати мiсцеву та загальнодержавну iсторiю, увiчнювати iмена видатних уродженцiв Бориспiльщини та всiеi Украiни, нагадувати про iсторичнi й природнi особливостi мiста та району. Сьогоднi з iмен синiв бориспiльськоi землi на картi мiста ми можемо побачити лише iмена героiв Радянського Союзу Головатого та Шкiля, а також славетного Павла Чубинського (який вартий бiльшого пошанування земляками, анiж присвоення його iменi крихiтнiй вуличцi на пiвденно-захiднiй околицi). Невже за майже тисячолiтню iсторiю Бориспiльщина дала свiтовi лише трьох достойних людей? Натомiсть карта Борисполя ряснiе iменами, наприклад, росiйських полководцiв - Кутузова, Нахiмова, Ушакова, Суворова: Нiчого не маючи проти шанування цих дiячiв у Росii (так само як i проти пошани монголiв до Чiнгiсхана), вважаю, що вулицям Борисполя бiльше пасували б iмена козацьких ватажкiв та давньоруських князiв. А для увiчнення сторiнок Великоi Вiтчизняноi буде лише справедливим згадати не Жукова та iнших пiдлеглих Сталiна, а наших землякiв - справжнiх героiв вiйни. Не оминути б увагою i покiйних нинi учасникiв визвольних змагань 1917-1920 рокiв. А може, настав час для перегляду i ставлення до тих, хто воював за Незалежну Украiну в роки Другоi свiтовоi? Без сумнiву, чимало iснуючих назв вулиць не варто вiдкидати лише через iх "неукраiнське" походження. Бориспiль лише прикрашають iмена всесвiтньо-вiдомих людей - Пушкiна, Толстого, Чайковського, Гагарiна. Але за умови, що чiльне мiсце по праву займуть украiнськi дiячi. Якщо е вулиця Цiолковського, чому забутий Вернадський? I при всiй повазi до О.Пугачова i С.Разiна, запитаю, де ж вулиця нашого У.Кармелюка? Украiна - невiд'емна частина свiту, i тому цiлком природнiм е наявнiсть на картi Борисполя iмен з "далекого зарубiжжя". Але невже до героiв свiтового масштабу належать лише комунiсти? Менi здаеться, не менше анiж Р.Люксембург та К.Маркс заслуговують на пошану речники загальнолюдських цiнностей. Вiзьмемо сусiднi держави. Хiба бiлоруси Ф.Скорина чи Я.Колас, поляки А.Мiцкевич та Ф.Шопен, литовець М.Чурльонiс менш гiднi нашоi поваги, анiж К.Цеткiн та П.Лумумба? Останне побажання: бiль-ше рiзноманiтностi! Нинi близько 50 бориспiльських провулкiв просто дублюють назву сусiдньоi вулицi. Який сенс мати на картi двi однаковi назви? А деякi повторюються навiть тричi: вулиця Матросова i два провулки Матросова пiд номерами I i II. Вiдсутнiсть фантазii? Може, легше замiсть назв присвоювати вулицям номери - Перша, Друга, Третя? "А навiщо взагалi цi перейменування? - обуриться хтось. - Це ж наша iсторiя!" Пробачте, Гiтлер - теж наша iсторiя, проте "вулиця Гiтлера" - звучить дико. А от поляки розумiють поняття "наша iсторiя" iнакше. Пiсля вiйни, попри розруху й катастрофiчну нестачу коштiв навiть на будiвництво житла, у Польщi першочергово були вiдбудованi iсторичнi пам'ятки. Бориспiльцi не мають змоги пишатися старовинними замками, проте можливiсть гордо сказати: "Я живу на вулицi В.Чорновола", напевне, хоч трохи пробудить у серцi почуття приналежностi до великого украiнського народу. А якщо комусь кортить зберегти вулицю "Комунiстичну" - будь ласка, але залишимо поруч вулицi "Первiснообщинну", "Рабовласницьку", "Феодальну": Думаю, така компанiя вiджилих суспiльних устроiв буде вдалою. Зрештою, це все - наша iсторiя!