Володимир БIЛКЕЙ

Куди тiльки не позаносила доля моiх колишнiх бориспiльських друзiв, знайомих. Трохи бiльше року тому у "Вiстях" розповiдалось, як у Барселонi обжились сiмейства сестер Гашинських iз "розвилки". Вони почуваються там чудово, вивчили каталонську й iспанську мови, мають гарне житло i гiдну зарплату.
А оце зустрiв у Борисполi, бiля базару, давнього приятеля Володьку Кучеренка (на фото) (разом закiнчували третю школу).
- Скiльки лiт, скiльки зим!
- Та вже бiльше трьох десяткiв рокiв не бачились. Живу давненько аж у Хабаровську, - розповiдае тепер уже солiдний Володимир Геннадiйович.
- А ти, бува, не iноземець?
- Так, я громадянин iншоi краiни, Росii.
- I як же занесло тебе на край свiту?
- Пройшов вiйськову науку i отримав наказ служити на Далекому Сходi офiцером-"полiтруком". Нинi - вiйськовий пенсiонер. Працюю вчителем iсторii в школi.
- Ну i як тобi там живеться?
- Хабаровський край - це 1800 км з пiвночi на пiвдень i 700 км зi сходу на захiд. Це дивовижна земля з рiвнинами i горами, тайгою i полями. Понад 200 км складае кордон iз Китаем.
- Бачу, рiдноi мови не забув, мабуть, спiлкуешся там з украiнцями.
- Бiльшiсть народу, який населяе цей край, - росiяни, але е корiннi жителi: чукчi, евенки, канайцi, ульчi. А украiнцiв тут на кожному кроцi можна зустрiти. Багато колишнiх вiйськових, котрих, як оце i мене, вiдправили сюди служити ще за радянських часiв. А ще за царя i реформатора Столипiна на Далекий Схiд було переселено з Украiни багато люду. Поколiння змiнюють поколiння. Вже за Сталiна з Украiни до концтаборiв i поселень заслали десятки тисяч "ворогiв народу".
Цiкаво, що багато населених пунктiв мають украiнськi назви: Чернiгiвка, Чугуевка, Переяслiвка... А в Амурськiй областi е навiть селище, яке називаеться... Бориспiль.
Украiнських шкiл у Хабаровську немае, але украiнську мову, а особливо пiснi, можна почути часто. Коли повертаюсь iз гостин у Борисполi, то везу друзям i колегам кiлька десяткiв аудiокасет iз записами украiнських пiсень.
- Що вразило пiд час цьогорiчного вiзиту на Батькiвщину?
- Вибори. Йде не просто передвиборчий процес, а щось подiбне до вiйни. Вразила велелюдна зустрiч Вiктора Ющенка з бориспiльцями на стадiонi "Колос". Як громадянин iншоi краiни, я не маю права нi агiтувати за когось, нi голосувати. У Росii з виборами президента було простiше. Там пiсля старенького Ельцина прийшов до влади молодий та енергiйний Путiн, хоча я голосував за Жириновського.
- Як iдеш до Борисполя i навпаки?
- За "Союзу" було простiше. З Борисполя був прямий рейс до Хабаровська. Квиток коштував 137 рублiв. Нинi немае рейсiв украiнських авiакомпанiй до Хабаровська, а з Москви квиток коштуе 300 доларiв.
- Як iз зарплатою вчителям, пенсiею?
- Учитель на Далекому Сходi з усiма надбавками отримуе 3-4 тис. рублiв на мiсяць. Якщо перевести у гривнi, то це становить приблизно 800 грн. У порiвняннi з украiнською далекосхiдна зарплата набагато вища, але й вона вважаеться там маленькою. Пенсiя в Росii хоча й вища, нiж в Украiнi, але теж ii у "голому виглядi" не вистачае. Моя теща в Борисполi отримуе 160 грн., це взагалi мiзер, i без допомоги дiтей вона не проживе.
- А яка ситуацiя на хабаровських ринках?
- Молоко, сир, сметана у Борисполi удвiчi дешевшi. М'ясо "там" - 150 рублiв за кiло, що у гривневому еквiвалентi майже однаково. Я взагалi дивуюсь, чому в такому благодатному краi, як Украiна, воно таке дороге. I все дорожчае й дорожчае. Цьогорiчним бориспiльським "канiкулам" пiшов третiй мiсяць, i за цей час м'яснi вироби i ковбаси подорожчали бiльш нiж у пiвтора рази.
- Мабуть, китайцiв у Хабаровську не бракуе, адже кордон поруч.
- Повно-повнiсiнько, але й наших по той бiк кордону вистачае. Якихось серйозних мiжнацiональних конфлiктiв не виникае. Китайськi "човники" повнiстю забезпечують Хабаровський край овочами, фруктами, ягодами. Я бував у Китаi i констатую, що у деяких пiвденнiших районах своеi краiни китайцi вирощують i збирають по три урожаi на рiк. До речi, численнi туристичнi фiрми забезпечують перехiд кордону за спрощеною схемою.
- Як сiм'я?..
- Моя дружина Валентина закiнчила Бориспiльську середню школу N1. Тодi ii дiвоче прiзвище було Морська. Одна дочка працюе лiкарем у Хабаровську, а друга - у Киевi архiтектором, проектуе i споруджуе об'екти (до речi, i у Борисполi).
- А сам iз дружиною не збираешся повернутися до рiдних краiв назавжди?
- Дуже хочу, але е багато перешкод. Житло у Хабаровську маю вiдомче, i продати його неможливо, тож поки що обмежуюсь щорiчними вiзитами до тещиного двору в Борисполi, допомагаю обробляти город. Та надiя ще не покидае... Взяв собi за девiз слова автора "Божественноi комедii" Алiг'ерi: "Не можна носити Батькiвщину на пiдошвах своiх чобiт, ii можна носити у своiм серцi". I хоча я живу у Хабаровську, а душа - в Борисполi: з покiйними моiми батьками, (земля iм пухом), однокласниками, друзями, вчителями... Вони у моему серцi завжди живуть...