Тарас КОРНIЮК

Шановна редакцiе!
Нас, групу мешканцiв вулицi Лютневоi, звернутися до Вас змусила проблема, що не дае спокою влiтку, а з настанням зими, мабуть, додасть турбот удвiчi бiльше. Наприкiнцi минулого року в нашому районi з'явився бомж Толик. Цю соцiальну i психологiчну проблему намагалася вирiшувати i Ваша газета.
Нас, молодих мам, турбуе iнше - здоров'я та добробут наших сiмей. Спитаете, який зв'язок мiж бомжем Толею i нами? Пояснимо. Зранку Толик, як i всi навколишнi бомжi, робить перевiрку смiттевих контейнерiв. Вони обходять будинки (може, хто з мешканцiв не донiс ще до смiтника якогось матраца чи iншоi потрiбноi для бомжiв дрiбнички), далi, поклянчивши на базарчику, тиснуть на "сердобольних" громадян (а таких, повiрте, чималенько: сигаретою пригостять, 100 грамiв наллють), а тодi iдуть вiдпочивати до магазину <Смак>, де пiдприемець В.М. Гордiенко поставив лавочки та лiхтарi, щоб уночi люди не спотикались, а вдень могли посидiти такi, як ми, мами з колясочками, поспiлкуватись, дiтям купити морозива. Але останнiм часом це неможливо. Бомж (свiдчать лiтнi люди) хворiе на коросту, педикульоз, туберкульоз (кашель не дае йому спокiйно дихати), а тодi ще й сяде поряд. В обiдню годину i ввечерi процедура обходу району знову повторюеться. Обiйшовши усе, вiн зручно вмощуеться на лавочцi i починае "шкребти" своi болячки, сподiваючись, що йому щось подадуть.
Спитаете, чому турбують нас зимовi холоди? Та тому, що в цей час холод i голод заганяе бомжiв до магазинiв, змушуе братися за ручки дверей, кашляти на всiх i розчухувати своi <корости>. Мало того, зима змушуе iх ночувати в пiд'iздах i пiдвалах наших будинкiв. Кажуть, коли до Киева приiжджав Папа Римський, то всiх бомжiв вивезли на 101-й кiлометр Житомирськоi траси. Кого чекати нам, щоб приiхав до нас? Ця проблема у мiстi досить актуальна. Ми розповiли лише про Толика, а таких на однiй тiльки Лютневiй ще з десяток знайдеться. А у всьому Борисполi?!
Зауважимо, що, з'явившись у районi, бомжi спочатку поводились тихенько, мабуть, щоб завоювати територiю, наче в тiй казочцi про лисичку, яка тiльки лапу хотiла на саночки покласти. Тепер ця <окраса> нашого району досить часто замахуеться на школярiв (поряд школа), може нецензурно вилаятись, розпочати своi <розбiрки>. Чого чекати нам далi?
Р.S. Не раз спостерiгали, як працiвники магазину викликали охорону, пiдроздiли мiлiцii, але бомжi знову на своiх мiсцях. Мабуть, нашим органам не до них. То який же вихiд?
З повагою i надiею на допомогу мешканцi вулицi Лютневоi iз будинкiв 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16.
Усього 27 пiдписiв.

Звертаемося до украiнського законодавства. Що пропонують нашi державнi мужi?
Згiдно з абзацом 7-8, пункту 5, статтi 11 Закону Украiни "Про мiлiцiю":
"Осiб, якi перебували в громадських мiсцях у станi сп'янiння, якщо iх вигляд ображав людську гiднiсть i громадську мораль, або якщо вони втратили здатнiсть самостiйно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собi, - до передачi iх у спецiальнi медичнi заклади або для доставки до мiсця проживання, а при вiдсутностi таких - до iх витверезення;
осiб, яких запiдозрено у заняттi бродяжництвом, - на строк до 30 дiб iз санкцii прокурора".
Спробуемо пояснити, як практично застосовуеться п. 8 Закону Украiни "Про мiлiцiю". Наприклад, вiзьмемо громадянина Толика, присутнiсть якого хвилюе мешканцiв мiкрорайону вул. Лютневоi бiля м-ну "Смак". Отже, при затриманнi даноi особи дiльничним iнспектором (з санкцii прокурора) та доставкою його до райвiддiлу Толик мае пройти наступнi процедури, а саме: помитися, перевдягтися у чисту бiлизну, пройти огляд лiкаря на наявнiсть хвороб (судячи зi слiв очевидцiв, вони у Толика наявнi), отримати мiсце в окремiй камерi та харчування на 30 дiб (як на курортi!). I вже тут виникають проблеми. Скажiмо, лiкар знайде якiсь хвороби у Толика. Тодi правоохоронцi змушенi надати йому окрему камеру (не триматимуть же його зi здоровими злочинцями). А з камерами зараз у наших правоохоронцiв скрутно, на всiх не вистачае. Припустимо, мiлiцiя особисто для Толика видiлила окремi апартаменти, знайшла кошти на його утримання (за щось же лiкувати, мити, годувати треба), однак тридцять днiв спливае, i Толик знову на свободi - повертаеться до свого попереднього мiсця "проживання" (на вулицi Лютневiй бiля магазину "Смак"). Отже, затримання на мiсячний термiн (а на бiльше правоохоронцi не мають права) не е панацеею у вирiшеннi цього питання.
Iснуе ще один вихiд. Оскiльки в Борисполi немае приймальника-розподiльника, де б установлювали особи таких людей i можливе мiсце проживання, iх змушенi транспортувати до такого столичного закладу. Пiсля рiзних формальних процедур (а це займае немало часу) iх направляють до селища мiського типу Глеваха, де е спецiалiзована лiкарня, в якiй надаеться допомога людям iз алкогольною залежнiстю (а ледь не кожна особа без постiйного мiсця проживання мае алкогольну чи наркотичну залежнiсть). Однак для того, щоб примусово лiкувати людину, потрiбне рiшення суду, що знову ж таки тягне за собою повне утримання особи за державнi кошти до винесення такого рiшення. От i виходить, що направленi до даноi лiкарнi особи мають два шляхи: добровiльно написати заяву на лiкування вiд алкогольноi залежностi або вiдмовитись робити це. I в останньому випадку таке примусове утримання в спецiалiзованих лiкарнях е незаконним. Пiсля митарств у киiвському розподiльнику особи без постiйного мiсця проживання благополучно повертаються на своi насидженi мiсця i продовжують тероризувати людей, як у випадку зi знайомим Толиком.
Зрозумiло, що людей, якi написали цього листа, не цiкавить, чи е в держави кошти. Вони чекають i потребують реальноi допомоги вiд мiсцевоi влади та правоохоронцiв (а вони е бюджетною установою i утримуються за рахунок i тих людей, якi написали листа до редакцii) у вирiшеннi реальноi проблеми. Iм набридло жити в постiйному страху за свое життя та за життя своiх родичiв. Якщо держава на найвищому рiвнi не здатна захищати iнтереси своiх громадян, то, можливо, слiд навести лад на мiсцевому рiвнi? Потрiбно вiдкрити у Борисполi вiдповiдну установу, куди б мiлiцiя могла доставляти таких осiб, як Толик, де б надавали iм вiдповiдну допомогу. Адже настав такий час, що особи без визначеного мiсця проживання - це суспiльна проблема, вирiшувати яку слiд уже зараз спiльними зусиллями мiсцевоi влади, правоохоронцiв та жителiв нашого мiста.