Влад БРОВКО

Збiрна команда Украiни з футболу провела ще два поединки вiдбiркового циклу до Чемпiонату свiту, що вiдбудеться за два роки в Нiмеччинi. Нагадаю, що на початку турнiрноi боротьби ми зiграли внiчию з датчанами (1:1) та перемогли збiрну Казахстану (2:1). Це все були матчi на виiздi i тому логiчно, що всi нашi надii й сподiвання переносились на жовтневi поединки проти збiрних команд Грецii та Грузii, в яких у ролi господарiв мали виступати вже ми. I якщо дивитися об'ективно, то, незважаючи на те, що в рiдних стiнах було набрано стiльки ж очок, як i на виiздi, команда нашi сподiвання виправдала. Перш за все, у планi бажання перемогти та продемонстрованих бiйцiвських якостях як окремих футболiстiв, так i команди в цiлому.
Спочатку був поединок у Киевi на НСК "Олiмпйський" проти дiючих чемпiонiв Европи - збiрноi команди Грецii. Саме в цьому матчi ми вперше побачили команду Блохiна, яка б могла втрутитися у боротьбу за 1-ше чи хоча б друге мiсце у нашiй вiдбiрковiй групi. З греками ми зiграли внiчию (1:1), хоча i були близькi до перемоги над володарем европейськоi футбольноi корони. Це розумiли i самi футболiсти: мовляв, грекам просто пощастило. Але Олег Блохiн уже в роздягальнi сказав iм: ": Забудьте про цю гру, адже ми вже готуемося до матчу iз Грузiею" (www.dinamo.kiev.ua).
До поединку зi збiрною Грузii наша команда пiдiйшла дiйсно досить виважено. До того ж не стiльки фiзично, як психологiчно. Якнайкраще цьому сприяли львiвськi уболiвальники, що заполонили вщент 30-тисячну "Украiну". Показово, що на НСК "Олiмпiйський" перед матчем iз греками гiмн "Ще не вмерла Украiна" спiвали 60 тисяч уболiвальникiв, але все ж зробили це набагато гiрше, нiж львiв'яни. I це не дивно: у Львовi, мабуть, слова гiмну не висвiтлювали на табло, як це було у киiвському поединку. А слова i мелодiю гiмну всi знають напам'ять, тому спiвали не стiльки губами, як - серцем.
Був ще один показовий момент, який зiграв на руку украiнським футболiстам i в результатi дозволив iм перемогти завжди непоступливих грузинiв (2:0). На полi стадiону "Украiна" ми побачили справжнього лiдера i капiтана Андрiя Шевченка, а не його блiду тiнь, що бiгала у футболцi пiд 7-им номером добрий десяток останнiх матчiв нашоi збiрноi. Ми побачили Шеву, який не бiгае безрезультатно по полю, не падае вiд подиху вiтру i не показуе жестами, який вiн прекрасний футболiст, а всi iншi - нiхто. Андрiй боровся за кожен м'яч, за кожен шмат футбольного поля, вiн продовжував своi атаки, коли його пiдступно били по ногах - вiн дiяв як справжнiй лiдер та капiтан своеi команди! Цiкаво, що змусило футболiста згадати, якого народу вiн син? В будь-якому разi це не головне. I якщо футболiст гратиме так i надалi, його будуть любити , а головне - поважати ще бiльше.
Пiсля досить вдалого i, будемо вiдвертi, несподiваного старту (згадаемо потуги в товариських матчах) наша команда посiдае першу сходинку в 2-iй вiдбiрковiй групi i щонайменше мiсяць носитиме звання лiдера чемпiонських перегонiв.
Свiй наступний поединок збiрна Украiни проведе 17-го листопада в Туреччинi, а от гри у рiдних стiнах доведеться чекати майже пiвроку (30 березня ми приймаемо збiрну Данii). Але як говорив один футбольний уболiвальник зi стажем: "Я чекав би i вiчнiсть - головне, щоб нашi перемогли!"