Iрина КОСТЕНКО

Те море народу, яке бiльше двох тижнiв вирувало помаранчевими барвами на головному Майданi столицi Украiни, було тiльки частинкою того океану пристрастей, якими жили не лише мiста i мiстечка, але й найменшi села нашоi держави. Нiхто не заперечуватиме, що найточнiшим барометром народних настроiв е ринок.
Бориспiльський ринок "Центральний" iз перших днiв пiсля нечесних виборiв заяснiв найрiзноманiтнiшими вiдтiнками помаранчевого.
До глибини душi зачiпае те хвилювання та тривога, що звучать iз вуст рiзних людей. Вони неохоче називають себе, вiдмовляються фотографуватися. Адже для бiльшостi з них робоче мiсце за прилавком - це зовсiм не те, чим хотiлося б пишатися. Але у порiвняннi iз загрозою майбутньому Украiни, нинiшнi труднощi вiдступили на другий план.
Наведу кiлька висловлювань, почутих у цi днi вiд рiзних людей.
- Що ж тепер буде?
- Моi всi на Майданi, я ж мушу стояти за прилавком. Продукти не чекатимуть. А так хочеться iх пiдтримати...
- Як можна було отак знехтувати нашу думку?
- Першi кiлька днiв уся наша родина не вiдходила вiд телевiзора, а це ось вирвалася, щоб продати картоплi та моркви, бо треба ж хлiба купити, так уже пiвдня не знаю, що там на Майданi дiеться. Навiть моя 83-рiчна мати з хвилюванням ловить кожну нову iнформацiю.
- Онук-третьокласник щойно приходить зi школи - поспiшае до дiда, щоб дiзнатися новини. Почiпляв, де тiльки можна, помаранчевi стрiчки, походжае по кiмнатi з прапорцем, скандуе разом iз Майданом.
Особлива тривога вiдчувалася, коли чекали вироку Верховного Суду.
- Iм же дали змогу на нiч пiдготуватись, тепер вони так проти нас виступають! (це стосовно виступу на дебатах представникiв Януковича).
А ось фрагмент розмови бiля прилавка, що вiдбулася близько 13.00 у день вироку.
- Пiдходила кiлька хвилин тому знайома, сказала, що Суд уже прийняв рiшення проти нас. Що ж тепер буде?
- Та нi ж, Суд тiльки нещодавно пiшов радитися. Чогось недочула ваша знайома.
- А якщо все так, як вона сказала?
Сьогоднi ми вже знаемо рiшення Суду. Сьогоднi вже виконано основнi вимоги Майдану i бiльшiсть людей роз'iхалися готуватися до переголосування. Проте атмосфера тривоги i непевностi залишаеться: а що, коли влада знову щось вигадае, щоб не дозволити взяти верх волi народу? Хоча навряд чи пiсля такого потрясiння люди дозволять так легко собою манiпулювати.
Таку думку пiдтверджуе ще одна розмова. Спiврозмовницею була жителька одного iз сiл Бориспiльщини, вчителька-пенсiонерка, яка стояла на базарi також не вiд солодкого життя.
На запитання: "Яких наслiдкiв Ви очiкуете вiд нинiшнiх подiй" вона вiдповiла: "Я хотiла б дожити до того дня, коли буде доступна для всiх медицина, безкоштовна освiта. Коли моi дiти здобували вищу освiту, я нiкому жодного карбованця не заплатила нi за вступ, нi за iспити. А що сьогоднi дiеться? Яких же спецiалiстiв ми отримаемо при "поголовнiй" вищiй освiтi за грошi?"
Щодо нинiшньоi ситуацii в державi, то складаеться враження, що Украiною сьогоднi нiхто не керуе. Можливо тому, що нас i досi продовжують вважати "бидлом", "козлами", "темною масою", до думки якоi не варто прислухатися. А що б вони iли сьогоднi, якби не ця темна маса?
Те, що ми бачимо на Майданi - це стержень того чиряка, який роками накопичував бруд та обман. Сьогоднi вiн прорвав, людям набридли казки, якими iх годувала преса, телебачення - коли говорять одне, а насправдi вiдбуваеться iнше. Тому серцем i душею пiдтримую тих, хто сьогоднi на Майданi.
Коли проводився пiдрахунок голосiв, чергувала цiлу нiч. Удосвiта прибiгла схвильована сусiдка:
- Ой, рятуйте, напевно, ми програемо...
Довелося заспокоювати. Зателефонувала з Киева дочка:
- Чим Ви там займаетеся?
- На виборах, - кажу.
Наступного разу передзвонила:
- Як справи, що робите?
- На Судi, - вiдповiдаю.
Суп вилiтае на плиту, картопля для скотини збiгае, а ми днями бiля телевiзора, вiдколи очi "попродирали"...
Я хочу, щоб перемогла справедливiсть. Приеднуюся до фрази, почутоi з трибуни на Майданi: "Люди чекають зернину правди". I я за те. Питання не в тому, хто переможе, питання в тому, щоб ця перемога була чесною. Народ же не даремно стоiть. Бiльшiсть iз них не для себе стараеться, а про своiх дiтей думае. Щоб вони жили у державi, в якiй не страшно з хати виходити, у якiй керують не бандити.
I що у нас за Президент такий: народний обранець, гарант Конституцii, а побоявся народу, жодного разу не вийшов до людей? Вiн не сподiвався, що украiнський народ не погодиться проковтнути пiдсунуту брехню.
I нехай менi не розповiдае злочинець, якого нам пророчили у Президенти, що сьогоднi пiднялася економiка. Я повiрю цим словам тiльки тодi, коли сама вiдчую це. Ми так само, як i тi, хто сьогоднi на Майданi, стояли i стоятимемо за правду. Що вже говорити за дорослих, якщо i дiти перейнялися цим непримиренним настроем. У сусiдки внучка Русланка (1 рiк i 2 мiсяцi) гуляе в кiмнатi, де ми дивимося телевiзор. I щойно Майдан починае скандувати - приеднуеться. Вона розмахуе помаранчевим прапорцем i допомагае скандуючим: "Ю-у-у!.. Ю-у-у!.. Ю-у-у!.." - все, що може поки що вимовити.
Пiсля такоi розмови мимоволi починаеш упевненiше дивитися в завтрашнiй день. Вченi ще, напевно, довго вивчатимуть феномен оранжевого Майдану. Для мене ж у цьому питаннi не iснуе таемниць. Тепла, пiднесена атмосфера добра i людяностi, яку було сконцентровано у серцi столицi, створювалася не лише людьми, якi заполонили Майдан. То були лише передовi загони. Цю атмосферу пiдживлювали своею енергетикою продавцi, лiкарi, вчителi, водii, пiлоти, робiтники, якi на робочих мiсцях забезпечували життедiяльнiсть держави, а серцем линули до тих, хто там, на передньому краi. Енергiя Майдану поповнювалася i за рахунок лiтнiх людей, якi, не маючи змоги взяти особисту участь у манiфестацii, передавали на Майдан одяг та продукти, якi молилися бiля телевiзора у хвилини найбiльшоi напруги, якi соромили мiсцевих ''босiв'' за неприховуване порушення виборчого законодавства.
Фальсифiкацiю виборiв вони сприйняли як особисту образу. I даремно сьогоднi сили, якi хотiли безкарно обдурити народ, сподiваються на реванш чи чергову провокацiю. Нашi люди допоможуть виборам вiдбутися чесно. Вони розумiють, що сьогоднi дуже важливо не допустити жодних провокацiй. На переголосування потрiбно прийти, проголосувати самому i простежити, щоб нiхто не порушив перебiг процесу волевиявлення. Чесна перемога не може бути антинародною.