 |
 |
 |
Володимир Бiлкей
 |
Минула недiля була помiчена скорботою.
Визнавши, що вiд правди iсторii сховатися неможливо, украiнська
комунiстична влада оголосила 23 листопада Днем пам'ятi жертв голодомору
1932-33 рокiв i полiтичних репресiй радянського режиму. Нинi виповнилося
70 рокiв з часу початку черговоi хвилi московсько-комунiстичного
геноциду проти украiнського народу. Вiд голоду i насильства у рiзнi
роки побудови "свiтлого" майбутнього загинуло сотнi тисяч бориспiльцiв,
переяславцiв, яготинцiв...
|
Ще 13 рокiв тому на Книшовому
цвинтарi бориспiльськi рухiвцi самотужки встановили пам'ятний хрест на
символiчнiй могилi жертв бiльшовицького терору 1932-33 рокiв. Коли прийшов
час стати в iншу позу, колишнi партсекретарi, якi залишилися при владi
в Украiнi i Борисполi зокрема, спорудили на тому ж цвинтарi пам'ятник.
Коли бориспiльськi рухiвцi напередоднi печальноi дати звернулися до мiського
керiвництва, то виявилося, що влада не мае намiру вшановувати пам'ять
безневинно убiенних землякiв на Книшовому цвинтарi, а плануе обмежитися
лише iнформуванням учнiв мiсцевих шкiл. Все ж таки головi Руху Анатолiю
Ковальчуку вдалося "витягти" на цвинтар двох заступникiв мiського голови.
Священик вiдправив панахиду, виступили промовцi, оркестр зiграв кiлька
похоронних мелодiй. От i все. Влада з почуттям виконаного обов'язку може
ставити галочку у графi виконання державних заходiв. На фото: панахида
на Книшовому цвинтарi. Жертви влаштованого комунiстичною партiею голодомору
1932-33 рокiв.
