Володимир Беживський

У свiдомостi багатьох людей дiагноз "рак" звучить як смертельний вирок. Проте, надмiрний страх перед онкозахворюванням iде вiд незнання його природи, невпевненостi в силах власного органiзму чи недовiри до лiкувальних можливостей медицини.
Тi, хто спiлкувався з лiкарями-онкологами, мабуть, не раз чули вiд них два постулати, якi значною мiрою сприяють якщо не повному одужанню, то принаймнi на багато рокiв продовжують життя хворому. Це - нервовий спокiй i... наявнiсть грошей на лiки та лiкування.
Бiльше року тому "Вiстi" розповiдали про те, як мужньо бореться з однiею з найстрашнiших форм раку - меланомою шкiри - вчителька з села Калити Броварського району Олена Скляр. Називався матерiал "Живу, бо хочу жити".
Нестачу грошей проста сiльська родина, знайомi, доброзичливцi компенсували психологiчно: пiдбадьорюванням, добрим ставленням i спокоем. Олена витримала "скажену" хiмiчну "атаку" на хворобу - опромiнення. Вона весь час говорила колегам по нещастю: найголовнiше - не можна розкисати. Треба вiрити: я можу. В обласному онкодиспансерi, де проходило лiкування, зайшла якось у палату медсестра i вигукнула: "Боже, який ти затишок тут зробила!" - i заплакала. Олена сказала, що iй слiз не треба, бо прожене геть.
Жiнка, на подив усiх, хто знав про ii хворобу, прожила кiлька рокiв. Вона й далi б жила, але через власнi сльози через три мiсяцi пiсля виходу про неi статтi у "Вiстях" померла у цiй же лiкарнi. Розказували, що не втрималась, щоб не поiхати на похорон батька на Полтавщину...
Та все ж не будемо розводити песимiзму мiж нами, нинi сущими, а послухаемо одного з провiдних наукових спiвробiтникiв iнституту експериментальноi патологii, онкологii та радiологii НАН Украiни, кандидата наук Ольгу Пономарьову, яка вiдверто вiдповiла на запитання нашоi колеги - журналiстки Лесi Коверзневоi.
- Наскiльки правильна думка про те, що рак - спадкове захворювання?
- Спадковi форми раку мають мiсця. Але якщо хтось у родинi захворiв, не треба думати, що теж обов'язково захворiеш. До того ж, рак - не така страшна хвороба, не безвихiдь. Якщо, звiсно, вчасно виявити недугу. Для цього й необхiднi систематичнi обстеження. Але "поганi" гени мають менше шансiв виявити себе в людини, яка веде правильний спосiб життя. У людини-оптимiста теж менша ймовiрнiсть захворiти.
- Чи правильне твердження, що стреси й нервовi розлади провокують виникнення хвороби?
- Безумовно. Тим бiльше, якщо це хронiчний стрес або серйозне потрясiння.
- Чи iснуе якась профiлактика раку?
- Здоровий спосiб життя - це i е профiлактика онкологiчних захворювань. Саме це не дае проникнути онкогенам, якi е в органiзмi кожноi людини i якi регулюють ембрiогенез (тобто iндивiдуальний розвиток в ембрiональному перiодi). Потiм, протягом усього життя, вони повиннi мiцно "спати", проте якiсь обставини можуть спонукати iх до активностi.
- Що саме активiзуе онкогени?
- Сукупнiсть негативних чинникiв. Це, безперечно, i стан нашоi екологii, i стреси, i неправильне харчування, i вiруснi iнфекцii. Тобто, свiдома людина, коли захворiе, повинна залишатися вдома до одужання, а не бiгти на роботу. На жаль, таких принципiв далеко не всiм i не завжди вдаеться дотримуватись.
- Здоровий спосiб життя... Уточнiть, будь-ласка, який саме змiст Ви вкладаете в це поняття?
- Погано, що ми, здебiльшого ведемо сидячо-лежачо-комп'ютерно-телевiзiйне життя. Через такий спосiб iснування порушуеться обмiн речовин. Часто ми перевантажуемо органiзм м'ясними продуктами, концентратами, тодi як у рацiонi мають домiнувати рослиннi продукти.
Не варто постiйно "купуватися" на рекламу рiзноманiтних медпрепаратiв, що обiцяють зцiлення вiд усього. Надмiрне споживання медикаментiв несе хiмiчну небезпеку для органiзму. А ми ж навiть зайву вагу намагаемось коректувати не природними методами, а рiзними засобами для схуднення.
Також надзвичайно важливим компонентом здорового способу життя е дбайливе ставлення до людей, якi нас оточують. Це стосуеться i родини, i роботи. Не псуйте один одному нерви через дрiбницi. А до вагiтних жiнок взагалi треба ставитись з особливою любов'ю. Бо дитина народиться такою, якою жiнка ii за цей час створить.
- Якi iснують методи раннього дiагностування онкозахворювань?
- Рiзнi види онкологii мають своi особливi методи дiагностування. Е бiохiмiчнi, генетичнi, iмунологiчнi, за допомогою яких можна виявити порушення, що вказують на схильнiсть до злоякiсних утворень, але, на жаль, поки що вони дуже дорогi. Не кожна лабораторiя iх мае, i не кожнiй людинi вони по кишенi.
- На Заходi зараз дуже популярнi так званi скрипiнговi тести, за допомогою яких легше визначити осiб, що належать до групи ризику. Але тести не ставлять остаточного дiагнозу. В Украiнi теж розробляються рiзноманiтнi варiанти подiбних аналiзiв. Е, примiром, аналiз кровi, який дозволяе скласти уявлення про загальний стан здоров'я людини, показуе рiвень стiйкостi органiзму до зовнiшнiх впливiв. По сутi, це бiльш досконалий варiант усiм вiдомого загального аналiзу кровi. Такий тест хоча й не покаже, що в людини саме онкозахворювання, але просигналiзуе: органiзм настiльки ослаблений, що може виникнути недуга.
- Куди можна звернутись за консультацiею?
- У бiльшостi мiст Украiни, навiть у районних центрах, е спецiалiзованi установи чи хоча б оглядовi кабiнети онкологiв при полiклiнiках. Не бiйтеся туди звертатись. Рак - це хронiчне захворювання, яке можна багато рокiв контролювати i в певних формах можна вилiкувати. У нас дуже лякаються цього дiагнозу, але це не смертельний вирок, а початок боротьби за власне життя. Однак трапляеться, що хворих людей викреслюють iз життя: iх зраджують рiднi, починають упереджено ставитись на роботi (ставити питання на кшталт: "А чи не заразна ця людина?"). Заважае успiшному лiкуванню й те, що нерiдко хворi вже поставили на собi хрест. Ця впевненiсть у невилiковностi та страх можуть убити людину.
- Рак називають мовчазним убивцею. Невже вiн справдi розвиваеться без будь-яких симптомiв?
- Це лукаве захворювання, i на раннiх стадiях його дуже важко виявити. Проблема в тому, що коли з'являються симптоми, то може бути вже пiзно. Але хвороба розвиваеться роками. Тому не вiдмовляйтеся вiд регулярних вiдвiдувань лiкарiв! I не треба думати, що ходити до полiклiнiки - це доля пенсiонерiв, бо ж i рак молодшае. А загальний рiвень свiдомостi населення досить низький. Шкода, але не всi розумiють, що нинi, коли не iснуе обов'язкових профоглядiв, кожен вiдповiдае за себе сам.

Онкологiчна ситуацiя на Бориспiльщинi
Наталiя Григорiвна Котович (на фото), районний онколог:
- За сумiсництвом я ще й мамолог-спецiалiст iз захворювань молочноi залози. Перш нiж практично працювати з пацiентами, ми повиннi мати на руках результати аналiзiв лiкарiв iншого профiлю. Це обов'язкова умова. У нашiй полiклiнiцi досить розгалужена мережа кабiнетiв з вiдповiдною дiагностичною апаратурою. Нерiдко хворi поступають до нас безпосередньо вiд терапевтiв, гiнекологiв, хiрургiв...
- У Вашому онкокабiнетi я не бачу нiякоi медтехнiки...
- Ми здiйснюемо лише загальний огляд, а також огляд шкiри, але на основi комплексних дослiджень саме у нас визначаеться подальша доля пацiентiв: або ми призначаемо лiкування, виписуемо рецепти, або даемо направлення до обласного онкодиспансеру для встановлення бiльш точного дiагнозу.
- Який рiвень онкозахворювань зараз у районi?
- На жаль, високий. На облiку нинi перебувае понад 1900 хворих. Близько 370 осiб було взято на облiк минулого року.
- Та це ж бiльше, нiж по одному в день...
- Нiкуди вiд цього не дiнешся - багато печальних випадкiв цiеi сумноi статистки. Минулого 2003-го року, на жаль, померло вiд раку сто двадцять людей. Але це не означае, що рак - це вирок. Оптимiзму додае те, що вiд часу встановлення дiагнозу вже 5 i бiльше рокiв (багато таких, що й по 10-20), пролiкувавшись, живуть понад 1100 наших землякiв.
- Якi органи хвороба вражае найчастiше?
- На першому мiсцi - рак легенiв, далi - молочноi залози, кишково-харчового тракту, шкiри. На превеликий жаль, хворi на рак легенiв практично всi помирають. Зате у бiльшостi випадкiв успiшно лiкуеться рак молочноi залози. Хотiлося б, щоб жiнки частiше заходили до нас незалежно вiд того, е пiдозра на хворобу чи немае. Огляд у нас безкоштовний, i кожен прийом - це невелика лекцiя щодо профiлактики i лiкування захворювання. Але перед тим, як завiтати до онкокабiнету, необхiдно обов'язково пройти огляд гiнеколога та зробити рентген.
Якщо ми виявляемо не лише першу, а й другу стадiю, то це не тiльки неабияка надiя для нас, а i сподiвання успiшного лiкування та шансу продовжити цiй людинi життя.