Влад БРОВКО

Нещодавно закiнчилося Перше коло 14-го за рахунком Чемпiонату Украiни з футболу. Для бориспiльського <Борисфена> це був не кращий вiдрiзок iз 15-ти матчiв у iхнiй недовгiй вищелiговiй iсторii. Футбольна команда з передмiстя Киева зайняла таке бажане для заможнiших клубiв останне мiсце, але в уболiвальникiв залишаються сумнiви щодо реальних можливостей бориспiльцiв. Особливо на фонi блискучого другого кола минулорiчноi першостi, коли наш клуб по закiнченню турнiрноi боротьби посiв почесне 7 мiсце. Щоправда, бiльшiсть iз тих, хто громив на <Колосi> киiвське "Динамо" та розправлявся у гостях iз днiпропетровським "Днiпром", клуб, за сумною традицiею, у мiжсезоння залишили. Важко сказати, чи справа лише у вiдсутностi Юрiя Вiрта, Олександра Клименка, Юрiя Максимова, Iгоря Костюка, Сергiя Коновалова та iнших, але гра у бориспiльцiв явно не пiшла...
На вiдмiну вiд минулого сезону, де бориспiльцi навiть у найскрутнiшi часи (перше коло чемпiонату борисфенiвцi також провалили) вдома грали добре, ми втратили i цей козир. У 1-ому колi змагань ми програли 4 iз 8-ми домашнiх протистоянь, в iнших чотирьох нам пощастило звести поединок до нiчиеi. I це при тому, що до нас не приiжджали анi "Динамо", нi "Днiпро", нi "Шахтар". Плюс до того 4 поразки та 3 нiчиi на виiздi зробили нас единою командою, яка не здобула в першому колi жодноi перемоги...
Спробуемо проаналiзувати дii кожноi з ланок нашоi команди.
Воротар. Пiсля повернення до Донецька досвiдченого Вiрта, боротьбу за мiсце у рамцi ворiт "Борисфена" повели молодi Бабак та Михайлов. Першим себе зарекомендував син вiдомого в минулому воротаря киiвського "Динамо" Михайла Михайлова - Андрiй. Вiн вiдстояв без змiн перший десяток поединкiв, але, незважаючи на непогану гру, був замiнений на Бабака. Той у свою чергу, пропустивши 4 (проти 14-ох пропущених Михайловим) м'ячi, вiдстояв п'ять поединкiв, що залишалися. Не буду стверджувати, що 18 пропущених бориспiльцями м'ячiв - це "заслуга" воротарiв. Швидше це були тi випадки, коли говорять, що воротар не винен.
Захист. Найбiльших потрясiнь упродовж першого кола чемпiонату зазнав саме захист команди. Незмiнно на позицii центрального захисника залишався лише ii капiтан Котелюх. Поряд iз ним у центрi захисту розпочинав перше коло Карамушка, а номiнальнi пiвзахисники - Ковалюк iз Ковальчуком - захищали вiдповiдно лiвий та правий кути захисту. Микола Волосянко пiсля перших чотирьох поединкiв вирiшив кар'еру завершити. Таким чином, iз номiнальних захисникiв, якi могли допомогти командi у разi травм "основи", залишався лише один Сизон. Саме через брак захисникiв головному тренеру команди Олександру Рябоконю доводилося йти ва-банк. Тим часом у центрi захисту з'являвся кращий бомбардир команди Мельник i гравець середньоi лiнii Трусевич. "Бори сфен" все частiше став грати у три захисники. Такi перетурбацii, що вилились у незiгранiсть задньоi лiнii, на мою думку, i позбавили бориспiльцiв iхнього основного козиря - стабiльноi гри у захистi.
Пiвзахист. Чого-чого, а пiвзахисникiв командi вистачало. Iнша справа - зiгранiсть i результат iхнiх дiй. Пiсля перших поединкiв частина "хавiв" виявилася менш пiдготовленою до серйозноi боротьби. Так, замiсть Городова, Анненкова, певною мiрою Литовчака та найдосвiдченiшого гравця у нинiшньому складi "Борисфена" Ковальця, на полi стали з'являтися молодi Деркач, Хомин, Бредун, Трусевич, Гончар та Чернiй. Новi сили i запал молодi надавали грi оптимiстичного характеру, але аж нiяк не потрiбного результату. Мусимо визнати, що пiвзахист команди iнодi дiяв дуже непогано, але в таких моментах на перший план виходила реалiзацiя гольових моментiв, яка була, м'яко кажучи, незадовiльною.
Напад. Найбiльшою проблемою команди останнiх рокiв е саме вiдсутнiсть забивного форварда. Ця мiсiя завжди чомусь лягала на плечi пiвзахисникiв та захисникiв. Едина донедавна наша надiя в атацi Вадим Мельник нинi все ж вiдходить бiльше назад i втрачае немало сил при вiдборi м'яча чи атаки з глибини поля. Цю проблему мав би вирiшити перший легiонер у Борисполi - молдаванин Хромцов, але поки що не судилося. Футболiст витратив чверть чемпiонату лише на вiдновлення чи, точнiше, набуття потрiбноi для украiнського чемпiонату форми i поки нiчим, окрiм единого забитого м'яча, себе ще не проявив.