Оксана Лисенко

Праця педагога особлива, i зовсiм небажаним тут е незадоволення своею професiею. А пiдстави для незадоволення нинi серйознi. Iх формуе сама держава - вона не шануе вчителя, принижуе його своею байдужiстю. Слiд пам'ятати, що у нашому суспiльствi е ще одна ланка, яка вимагае особливоi уваги. Це дiти з неблагонадiйних сiмей. Таких учнiв, чого грiха таiти, чимало. Провести з кожним роботу, прийти додому, перевiрити стан у сiм'i - це все робота соцiального педагога. I ось нещодавно до всiх проблем, щоб iх не було замало, додаеться ще одна: у соцiального педагога вiдбирають 25% ставки. Е у мiстi лiцей, де учнi гарно навчаються, не прогулюють урокiв, знаходяться пiд пильним наглядом батькiв. Тут робота соцiального педагога не зовсiм обтяжлива. А е вечiрня школа. 70% учнiв, якi направляються туди службою у справах неповнолiтнiх, стоять на облiку в мiлiцii. Цi дiти потребують особливого пiдходу з боку вчителiв, вчителiв розумних i досвiдчених, для яких не iснуе поганих учнiв, а е умови, якi сприяють чи заважають розвитковi дитини. Такi вчителi потребують i вiдповiдноi вiддачi з боку держави. Колись один популярний полiтик сказав: "Якщо ми будемо економити на освiтi, доведеться вкладати кошти у будiвництво виправно-трудових колонiй". Тодi до його слiв так нiхто i не прислухався. Освiта сьогоднi тримаеться лише на ентузiастах, а iх залишаеться все менше. Ми поцiкавилися iншими проблемами вечiрньоi школи, i виявилося, що iх вистачае. Однiею з головних е вiдсутнiсть забезпечення програмами та спецiальною методичною лiтературою для вечiрньоi школи. Вчителi, якi викладають у вечiрнiй школi, працюють за методичними посiбниками, створеними для звичайноi середньоi школи. Тож доводиться переробляти iх пiд своi мiрки. Не вистачае i пiдручникiв. Бориспiльська вечiрня школа створена у 1995 роцi. У цьому роцi ця школа пройшла атестацiю i отримала державну лiцензiю. Чи не час надати iй окреме примiщення? Це питання так i залишаеться вiдкритим. Держава не змогла пiдвищити зарплату вчителiв хоча б до прожиткового мiнiмуму, зате зроблено "значний внесок" у розвиток освiти: введено 12-бальну систему оцiнювання. Коли ii запроваджували, Василь Кремiнь гордо заявляв, що цим вiн наблизив украiнську освiту до рiвня европейськоi. Бiльшого безглуздя менi особисто чути не доводилося. Вiн тодi i сам не усвiдомлював, якоi плутанини наробив, скiльки незручностей створив, i батькам, i вчителям i, в першу чергу, дiтям. Звичайно, що 12-бальна система мае своi позитивнi сторони, а нам просто важко до неi звикнути. Але ж ми живемо не за радянських часiв, коли всiх стригли пiд одну гребiнку. Слiд оцiнювати кожного учня по можливостях: для лiцею мае бути одна система оцiнювання, а для, наприклад, вечiрньоi школи iнша. Учитель учителiв К.Д.Ушинський вважав, що у вихованнi все мае грунтуватися на особi вчителя, бо "виховна сила тече тiльки з живого джерела".