Василь ГАЛАТЕНКО,
депутат обласноi ради

На прес-конференцii пiсля засiдання полiтбюро СДПУ(о) 26 сiчня 2005 року лiдер партii Вiктор Медведчук iз демонстративною вiдвертiстю заявив, що вiн i його партiя всiма силами пiдтримували на недавнiх президентських виборах Вiктора Януковича, були впевненi в його перемозi, але прорахувалися. Мовляв, з ким не бувае? Звичайно, прорахунки бувають у кожного. Але виникае сумнiв: а чи справдi пан Медведчук був щирим у своiх словах, чи дiйсно вiн бажав перемоги Януковича? На нашу думку, яка, до речi, може бути помилковою, бо грунтуеться, лише на iнформацii, доступнiй сiльському жителю, в дiйсностi все було дещо не так, а точнiше - зовсiм не так! Тобто, нi СДПУ(о) (принаймнi ii керiвна верхiвка), нi Вiктор Володимирович особисто не бажали бачити в президентському крiслi Вiктора з Донецька. Але (боронь, Боже) не подумайте, що глава адмiнiстрацii Президента пiдiгрував третьому Вiктору, т.т. Ющенку! То що ж тодi?
А давайте повернемось принаймнi на рiк назад, коли ще тiльки вiдбиралось зерно для тiеi кашi, яка заварилась у листопадi-груднi минулого року, i якою ще довго доведеться давитись командi Вiктора Андрiйовича Ющенка. На украiнському владному олiмпi тривога, пов'язана iз закiнченням "ери Кучми", переростала в панiчний жах: де взяти "спадкового принца", який би, зiйшовши на "трон", не притягнув Леонiда Даниловича, а отже, i Вiктора Володимировича, за iхнi "особливi заслуги" перед Украiною до кримiнальноi вiдповiдальностi та не порушив бiзнесовоi структури "Пiнчук-Медведчук-Суркiс-Кучма", дiяльнiсть якоi принесла до сiмейноi "кишенi" Кучми, та ще й, безперечно "великоi", аж 8 млрд. доларiв США.
Вибiр упав на колишнього донецького губернатора, а тодi дiючого прем'ера Вiктора Федоровича Януковича, якого й оголосили "единим провладним кандидатом". Для глибшого розумiння ситуацii визнаем, що головним режисером цiеi полiтичноi драми, трагедii чи комедii, безперечно, був Вiктор Володимирович Медведчук. То чи влаштовував його актор, вiдiбраний на головну роль? На нашу думку - нi! I щонайменше iз таких двох причин:
- представляв донецький бiзнесовий клан, значно потужнiший за вищезгаданий Киiвський, i готовий "проковтнути" останнього в будь-який час;
- перебував у особистих неприязних стосунках iз "чорним кардиналом" пiсля "розбiрок", пов'язаних зi змiщенням львiвського губернатора.
Вочевидь, вiн не влаштовував i тодiшнього "гаранта Конституцii" Кучму. То чому ж зупинились на Януковичу? Вiдповiдь напрошуеться лише одна: його розглядали лише як технiчного кандидата! Ви здивувались? Але ж не слiд забувати, що найбiльшою загрозою для режиму Кучми - Медведчука був лiдер опозицii Вiктор Ющенко, з його надзвичайно високим рейтингом популярностi в суспiльствi. Серед "провладних" нiхто не мiг iз ним суперничати. Навiть сподiвання на адмiнресурс та суцiльну фальсифiкацiю не гарантували прийнятний кiнцевий результат. Але вихiд потрiбно було шукати. I його знайшли з допомогою як домашнiх, так i московських полiтичних манiпуляторiв. Фокус полягав у тому, щоб вибори 2004 року рiзними полiттехнологiями зробити недiйсними, "спаливши" таким чином кандидатуру Ющенка як основного полiтичного опонента, а заодно - i кандидатуру "технiчного" Януковича.
Потiм оголосити повторнi вибори з новими кандидатами i виставити як "рятiвника Вiтчизни" Леонiда Даниловича.
Опозицii ж було важче знайти замiну Вiктору Андрiйовичу, бо Юлiю Тимошенко мiцно "тримали на гачку" кримiнальними справами рiднi i московськi служителi Фемiди, а решта лiдерiв опозицii мали недостатню "полiтрозкрутку". Чи не тому Кучма так наполегливо ратував саме за новi вибори, а не переголосування сфальшованого другого туру?
На пiдтвердження саме такого сценарiю звернемось до фактiв. Виникае питання: для чого влада зупинила свiй вибiр на явно "непрохiдному", двiчi засудженому та ще двiчi "вiдкупленому" Януковичу? В провладному таборi можна було назбирати значно сильнiших полiтичних гравцiв, принаймнi, на повнокомплектну футбольну команду. Взяти хоча б нинi покiйного Георгiя Кирпу. До речi, про сумнiвнi сторiнки в бiографii Вiктора Федоровича серед жителiв Украiни мало хто знав. I при тодiшнiй "керованостi" ЗМI можна було "намалювати" ангельську бiографiю, а факти судимостi виставити як наклепи брехливих опонентiв. Але ж хтось був зацiкавлений у тому, щоб це стало вiдомо всiй Украiнi i свiту. Взагалi, всi ходи влади, нiбито спрямованi на "розкрутку" Януковича, мали якесь "подвiйне дно". Везуть журналiстiв у Енакiево, показують судовi справи, за якими знiмаються судимостi з кандидата, а на прохання журналiстiв показати справи, за якими вiн був засуджений, заявляють, що iх уже немае, бо знищенi у зв'язку iз завершенням термiну зберiгання! Але ж цi матерiали мали бути залученi при винесеннi виправдальних вирокiв. Що це, як не свiдомо надана пiдстава для рiзних плiток?
А ситуацiя з "правописом". Невже не могли помiчники й консультанти "вiдкоректувати" тi злощаснi документи, поданi в ЦВК? Звичайно, могли! Але чому ж ця iнформацiя потрапила на сторiнки опозицiйноi преси?
Або вiзьмiть цей "трилер" з iвано-франкiвським яйцем. Зрозумiло, що акцiя готувалась поплiчниками Медведчука в реальному форматi, т.т. мали бути важкi тупi предмети, якi повиннi були кинути пiдготовленi "люди з натовпу", мали бути синцi i, можливо, навiть кров (бо щось же потрiбно протиставити реальному отруенню Ющенка). Цей "театральний" замах на "провладного" вкупi зi справжнiм замахом на Вiктора Андрiйовича, можливо, мав стати достатньою пiдставою для оголошення надзвичайного стану в Украiнi, т.т. для консервування влади Кучми. Задум зiрвала "дрiбничка" в образi хлопця-студента, який не за сценарiем, а щиро висловив свое ставлення до "проффесора" iз допомогою звичного для захiдних демократiй яйця, i з серйозно задуманоi акцii-трагедii вийшла комедiя курям на смiх. Правда, Тарас Чорновiл так завчив розроблений сценарiй, що до сьогоднiшнього дня, мов папуга, повторюе про чотири тупi важкi предмети.
Навiть iз цих наведених фактiв можна зрозумiти, наскiльки "щирою" була пiдтримка Януковича есдеками Медведчука в купi з Кучмою. Сам же кандидат, не маючи достатнього досвiду залаштункових столичних полiтiнтриг (у Донецьку "ходили" iншi "грошi"), спочатку довiрливо "купився", а коли зрозумiв, що його елементарно "кинули", спробував пiсля другого туру податися в "опозицiонери". Що з цього вийшло - ми вже знаемо.
Ще одним пiдтвердженням нашоi версii про справдi диявольськi задуми Медведчука стала ситуацiя з Сергiем Тiгiпком. В якiй цивiлiзований краiнi Президент може дозволити собi на пiвроку кинути у виборчий вир голову нацiонального банку? Всiм вiдомо, що передвиборчий перiод - це перiод фiнансових та економiчних ризикiв, i Нацбанк мае грати роль стабiлiзуючу. Значить, потрiбно було мати дуже вагому мету такого кроку. Вона полягала в тому, щоб на тлi геть позбавленого якостей публiчного полiтика Януковича репрезентувати молодого, високоосвiченого, ерудованого, надiленого певним ораторським даром начальника його штабу Тiгiпка.
I чи не тому, сподiваючись на новi вибори, Сергiй Леонiдович так поспiшно залишив i штаб, i банк, оголосивши себе просто полiтиком та покинувши свого пiдопiчного бiля "розбитого корита".
Пан Медведчук та пан Кучма задоволено потирали руки, бо все йшло за планом. Два тури виборiв сфальсифiкованi. Лише слiпий i глухий цього не бачив i не чув. Достатньо було Верховному Суду прийняти рiшення про новi вибори - i бажаного результату досягнуто! Але...
Ми пiдiйшли до вiдповiдi на питання, винесеного в заголовок цього матерiалу. "Чорний кардинал" разом iз Кучмою, радниками та експертами не передбачили принаймнi трьох речей: високоi громадянськоi позицii Верховного Суду, реакцii свiтовоi громадськостi i лiдерiв провiдних краiн та, найголовнiше, реакцii украiнського народу, який породив феномен "помаранчевоi революцii"! Та чи й мiг антинародний режим знати душу власного народу? Адже за останнi роки владу в краiнi вiд адмiнiстрацii Президента до райдержадмiнiстрацiй узурпувала СДПУ(о) та ii полiтичнi поплiчники. Демагогiчно заявляючи про широку пiдтримку серед народу, називаючи дутi цифри своiх низових органiзацiй, керiвна група есдекiв всю дiяльнiсть спрямувала на безсоромне пограбування держави i власного народу, заради кiлькох привiлейованих сiмейних кланiв. Результати такого державного курсу - це зменшення кiлькостi населення Украiни майже на 5 млн. чоловiк, виiзд на заробiтки в рiзнi кiнцi свiту близько 7 млн. найбiльш працездатного населення, зруйноване сiльське господарство i привласненi величезнi земельнi угiддя, поставленi на край загибелi системи освiти та охорони здоров'я, мiльйони злиденних пенсiонерiв. До речi, вся та масовiсть низових есдекiвських органiзацiй досягнута, примусовою мобiлiзацiею до них освiтян та iнших працiвникiв бюджетноi сфери. I тепер цi збанкрутiлi полiтикани, дiяльнiсть яких пiдпадае пiд ряд статей кримiнального кодексу, ще смiють заявляти про якусь свою цивiлiзовану опозицiйнiсть, про жорсткий контроль за дiями новоi влади! А чи е в них на це моральне право? На нашу думку, iхне мiсце на задвiрках украiнськоi iсторii.
Тому дещо дивним, якщо не сказати бiльше, видаеться призначення вчорашнього мiнiстра освiти та науки, правоi руки Медведчука по партii Василя Кременя на посаду першого заступника держсекретаря, який займатиметься питаннями внутрiшньоi полiтики.
Вiктор Медведчук та "iже з ним" прорахувались у власному народовi, а народ вустами Майдану дав iм власну оцiнку "Ганьба"'! I дай, Боже, щоб народ не прорахувався у своiх нових лiдерах i не забув воздати належне лiдерам колишнiм, кожному за iхнiми заслугами!