Тарас КОРНIЮК

Напередоднi святкування 60-i рiчницi Перемоги у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi в Бориспiльськiй ЗОШ N1 iменi Героя Радянського Союзу Юрiя Головатого вiдбулось вiдкриття кабiнету-музею Бойовоi слави. На цю подiю завiтали ветерани вiйни та iхнi родичi. Серед присутнiх були i рiднi Юрiя Максимовича Головатого, в честь якого названо один iз найстарiших шкiльних навчальних закладiв у Борисполi.
Директор школи Петро Васильович Бойко усiх привiтав iз 60-ю рiчницею Великоi Перемоги у вiйнi. Учнi школи розповiдали i про хронологiчний перебiг вiйни, i про радянських бiйцiв, якi народилися на Бориспiльщинi i з нашого краю вирушили на фронт до радянського вiйська. Цiкаво i змiстовно дiти розповiли бiографiю Героя Радянського Союзу Юрiя Головатого, про якого йде мова на окремому стендi музею. Загалом, людину, iм'я якоi носить школа, варто представляти не в кабiнетi-музеi, а при входi до школи, щоб кожень учень без особливих зусиль мiг дати собi вiдповiдь на питання: а чому власне ЗОШ N1 носить iм'я Юрiя Головатого, а не якогось iншого Героя? Частина спогадiв про вiйну була схожа на урок з iсторii, але так звану лекцiю проводили, до речi, самi учнi. Довелося почути вiдомостi про жахливу вiйну, яку ще я вивчав, сидячи за шкiльною партою. Однак, у цьому матерiалi не хочеться проводити iсторичнi паралелi, тим бiльше, що я не iсторик за фахом i не маю вiдповiдноi компетенцii. Склалося враження, що дiти розцiнюють перемогу у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi лише як геройство нашого народу (i це правильно!), однак насправдi та вiйна - це величезна трагедiя 8-ми мiльйонiв офiцiйно загиблих украiнцiв. Це не статистика, а вiдлуння для кожноi украiнськоi родини. Можливо, варто було вшанувати хвилиною мовчання тих, хто боронив рiдну землю вiд фашистiв. Ми, нинiшне поколiння, хоча б у цi днi повиннi пом'янути мiльйони загиблих, i нiколи не забувати, що нашоi турботи потребують ще живi ветерани.
Дiти намагалися зробити свято для ветеранiв - i це iм вдалося. Також виступили ветерани вiйни: кожен зi своею iсторiею та спогадами. Схоже, деякi учнi не мали вiри словам ветерана, iм дуже важко (в сьогоднiшнiх умовах) збагнути: як можна за день долати по тридцять кiлометрiв за трiскучого морозу чи харчуватись раз у день однiею кашею. Саме завдяки ветеранам життя продовжуеться. Фронтовики отримали з рук нащадкiв квiти. Однак, це не едине на сьогоднi, чим учнi можуть завдячувати лiтнiм людям. Слiд на державному рiвнi запровадити програму допомоги школярiв ветеранам вiйни та працi, як це було за часiв пiонерських органiзацiй. Тодi зустрiчi з ветеранами та молоддю будуть частiшими, нiж на 9 Травня.
Урочистий захiд завершив святковий концерт за участю школярiв ЗОШ N1 на честь Дня Перемоги. Варто лише зазначити: таланти у нас ще не перевелись. Принаймнi у мистецтвi.
Стосовно вiдкриття подiбних кабiнетiв-музеiв, то вони повиннi бути, безумовно в кожному навчальному закладi, однак не слiд акцентувати увагу лише на Великiй Вiтчизнянiй вiйнi. Iсторiя Украiни настiльки багата на доленоснi для нашоi держави подii, що тем для таких музеiв знайдеться дуже багато (незважаючи на те, що Украiна як незалежна держава iснуе всього 14-й рiк, наш народ спокою своiм ворiженькам не давав багато столiть). Та й подiбною iдеею учнiв зацiкавити зовсiм неважко, головне - знайти сучасний пiдхiд до цього.