Тарас КОРНIЮК

Сходка в селi Процiв, на жаль, розпочалася без голови райдержадмiнiстрацii Iвана Полюховича, який затримався в Бикiвнi, де вшановували пам'ять тих десяткiв тисяч украiнцiв, що були закатованi бiльшовиками i тiла яких були просто викинутi до мiсцевого лiсу. Мiсце в президii зайняли перший заступник голови району Вадим Коваль, голова райради Микола Кононенко та голова Процiвськоi сiльради Любов Чешко. По лiву сторону вiд президii розташувалася група пiдтримки останньоi, яка пiд час цього заходу активно пiдтримувала свого голову.
За моiми пiдрахунками, всього на сходку завiтали близько ста людей. З них можна вiдкинути зо два десятки працiвникiв районних служб, можливо з десяток депутатiв сiльськоi ради (усiх в обличчя не знаю, тому з цифрами можу помилятися), а також приблизно десяток опозицiонерiв. Виходить, що на сходцi було десь близько шiстдесяти процiвцiв, якi виявили бажання поспiлкуватись зi своiм головою та познайомитись iз новим керiвництвом району. За протоколом територiальноi виборчоi комiсii, в межах територiального виборчого округу N99 про пiдсумки повторного голосування в Процевi проголосували всього 667 осiб. Отже, можна припустити, що на сходцi села був кожен десятий його мешканець. Для мене така iнертнiсть процiвцiв видалась дивною. Якщо бiльшiсть людей проiгнорувала сходку, на яку приiхали найвищi керiвники району, то це може говорити про те, що: по-перше, людей все влаштовуе в роботi голови сiльськоi ради, i вони не бачать необхiдностi обговорювати проблеми на сходцi, бо виходить, що iх взагалi не iснуе; по-друге, люди не вiрять у будь-якi змiни на краще навiть з приходом новоi влади в районi, адже в селi головою залишилась та ж сама людина, тому i йти на сходку немае нiякого сенсу; по-трете, бiльшiсть просто не знали про те, що в недiлю о 13.00 у iхньому селi вiдбудеться сходка. Однак, тi, хто прийшов, були ж проiнформованi, то можливо, це якесь часткове, вибiркове iнформування потрiбноi частини населення? Безумовно, стосовно останнього я можу помилятись, але протягом усiеi сходки громада Процева настiльки жваво реагувала на "пламенные речi" своеi голови, настiльки ж поливали брудом опонентiв Любовi Чешко. Пiсля сходки я поцiкавився у голови сiльради, яким чином вiдбувалося iнформування населення про цей публiчний захiд. На це вона вiдповiла, що листiвки були розклеенi по всьому селу. Можливо й так, але ж я не на гвинтокрилi до Процева долетiв, а iхав до сiльського клубу дорогою, на якiй не помiтив жодних плакатiв та листiвок про сходку села.
Сходка розпочалась не дуже жваво. Пiсля того, як iнертнi процiвцi запитали вiдповiдних керiвникiв районних служб про телефонiзацiю (тi процiвцi, хто не побував на сходцi, можуть не перейматися проблемами телефонiзацii - голова "Укртелекому" пан Ковальчук запевнив присутнiх, що телефони всi тi, хто подав заяви, отримають до жовтня), газ та аптеку для села й отримали вiдповiдi, якi були прокоментованi головою сiльради панi Чешко, сходка плавно перейшла в мiтинг на пiдтримку сiльського голови. Навiть "чисто випадково" на сходцi з'явилися квiти, якi урочисто вручила Любовi Чешко "помаранчева принцеса" з Процева, яка цiлими днями пiд час революцii була на Майданi. На це голова сiльради вiдреагувала емоцiйно i сказала, що навiть протилежному полiтичному табору iй е за що подякувати. Кiлька разiв пiсля своiх виступiв панi Чешко зривала овацii серед присутнiх (не всiх, звичайно). А один раз пiсля виступу свого опонента Любов Iванiвна кинула фразу, яку присутнi сприйняли на "ура" - "дiтей та хворих треба пробачати". Всi тi, хто були не згоднi з полiтикою панi Чешко на посадi сiльського голови, ii емоцiйну поведiнку на цiй сходцi все-таки пробачили.
Стосовно земельних питань, то за порадою райдержадмiнiстрацii сiльська рада Процева наклала мораторiй на видiлення земель будь-кому. Щодо незаконного видiлення земель сiльською радою Процева, то панi Чешко згадала про прокуратуру, яка перевiряла ii цiлий мiсяць i нiчого антизаконного не знайшла.
Наприкiнцi сходки, коли на неi прибув Iван Полюхович, ця сама "помаранчева принцеса", яка дарувала квiти головi сiльради, з обуренням запитала голову райдержадмiнiстрацii про те, як можна з неповагою ставитися до своеi iсторii, а саме до того, що Iван Павлович на шпальтах "Вiстей" виявив смiливiсть сказати, що пам'ятник Ленiну в центрi Борисполя треба прибрати. Це викликало ледь не дискусiю серед присутнiх сходки, бiльшiсть iз яких кинулася вiдстоювати комунiстичнi iдеали. Тут було очевидно про iдеологiчний застiй мешканцiв Процева. I коли до мiкрофона вийшов один iз опонентiв Любовi Чешко, який, за його словами, був рухiвцем ще за "советiв", i очевидно хотiв запитати про приналежнiсть сiльського голови до певних полiтичних сил як в тi часи, так i зараз, Любов Чешко бурхливо вiдреагувала i почала погрожувати головi райдержадмiнiстрацii тим, що зараз залишить сходку. Це викликало ще одну бурю емоцiй серед ii прихильникiв, якi пiднялись на захист свого патрона. Однак, дуже швидко вона йти передумала.
Також Iван Полюхович поцiкавився тим, як же проходили останнi вибори Президента Украiни i наскiльки голова сiльради забезпечила прозорiсть iх перебiгу, на що сама Любов Iванiвна вiдповiла, що "на всi сто". Коли голова райдержадмiнiстрацii заперечив i сказав, що в природi ста вiдсоткiв не бувае (лише максимум 99%), дехто з присутнiх на сходцi процiвцiв таки пiдтримали тезу своеi голови про стовiдсоткову прозорiсть виборiв у iхньому селi.