Лариса МАЦЮК

1 вересня вiдкрилася (пiсля ремонту) Любарецька сiльська дiльнична лiкарня. Коштiв з бюджету видiлили дуже мало. Ремонт зробили завдяки спонсорськiй допомозi та роботi медпрацiвникiв.
Керуе цим закладом головний лiкар, лiкар-гомеопат В'ячеслав Вiкторович Евтушенко. Близько 30-ти рокiв вiн вiддав улюбленiй професii. Бути Лiкарем - справдi його покликання. Я це зрозумiла, поспiлкувавшись iз медичними працiвниками та пацiентами. "Душа для персоналу", - В'ячеслав Вiкторович для нас як батько", "Доброзичливий i чуйний до чужого горя", - чула вiд спiврозмовникiв, якi люблять i поважають головного лiкаря. Вiн вимогливий не лише до пiдлеглих, а й до себе. Саме тому в лiкарнi сформувався дружний колектив (до речi, всi медпрацiвники мiсцевi). Хворi розповiдають, що такого милосердного ставлення в iнших медичних закладах не зустрiчали.
Як i в багатьох iнших сiльських лiкарнях, е люди (iх завжди не менше 3-4 осiб), якi тут постiйно проживають. Чому саме в лiкарнi? Адже це не будинок для пристарiлих, не притулок для iнвалiдiв. Насамперед тому, що у нас погано налагоджена система соцiального захисту одиноких людей, iнвалiдiв:
Незабаром плануеться проведення адмiнiстративно-територiальноi реформи. Торкнеться вона i медичноi галузi.
За проектом у Любарецькiй лiкарнi з 25 лiжок залишиться 15. А окремi дiльничнi лiкарнi по району взагалi виконуватимуть функцii медичних пунктiв. Отже, i хвилюються медпрацiвники, якi потраплять пiд скорочення.
А нинi життя у Любарецькiй дiльничнiй лiкарнi наповнене буденними справами. Тут живуть i працюють як одна велика родина.
Ось декiлька життевих iсторiй, що стосуються Любарецькоi лiкарнi.
Близько семи рокiв проживае тут Анатолiй Петрович Шевченко. Працював на будiвництвi сторожем. Взимку заснув у вагончику, обморозив ноги. Потрапив до Бориспiльськоi районноi лiкарнi, де у 1997 роцi вiдрiзали обидвi ноги. В Анатолiя Петровича не було нi паспорта, нi трудовоi книжки: Iнвалiднiсть не оформили. Без нiг - i не iнвалiд!. Перевели до Воронькiвськоi дiльничноi лiкарнi. Ще декiлька нестерпних мiсяцiв у лiжку, без прогулянок на вулицi. Далi - Любарцi. Саме тут Шевченковi оформили всi документи, iнвалiднiсть I групи, карточку на отримання пенсii. Два роки тому Анатолiй Петрович вiдвiдав санаторiй "Салют" в Одесi. Жити йому немае де. У Борисполi мав будинок на двох iз братом, який продали. Залишився нiкому не потрiбний. У брата своя сiм'я, своi проблеми. Iз села Ревне до лiкарнi приiжджае пастор християнськоi церкви, який привiз йому iнвалiдний вiзок. Тепер чоловiк радий, що може вiльно пересуватися.
Вiктор Петрович Аганiн родом iз Донбасу. Теж вiдморозив ноги, якi вiдтяли у Бориспiльськiй лiкарнi. Iнвалiднiсть (I група) i документи оформили знову ж у Любарцях. Але, попри все, вiн вважае себе щасливою людиною, любить рiчку Альту, що тече бiля лiкарнi, милуеться природою, радiе кожному прожитому дню. Лiкарня стала для нього рiдною домiвкою.
Петро Якович Коваль родом iз Любарець, iнвалiд психiчного захворювання. Сiм'i немае. Пiсля смертi сина почав хворiти. Весною сусiди думали, що помре, але в лiкарнi одужав. Додому не хоче, не може пережити самотностi. Тепер, за його словами, навколо добрi люди.
Ще один сумний життевий випадок. У липнi цього року на iм'я Котовича Василя Дмитровича прийшов лист iз Криму вiд рiдного брата Iвана. Вiн просить за щось пробачення у Василя, благае вiдгукнутися. Та запiзно прийшов лист: Ще 17 липня 2002 року помер Василь Дмитрович, не отримавши душевного примирення з рiднею.
Працiвники лiкарнi прочитали листа. Багато хто плакав. Вони добре знали дiда Василя, який прибився до Любарець i жив у лiкарнi бiльше чотирьох рокiв. Головний лiкар надiслав вiдповiдь Iвановi Дмитровичу, повiдомивши, що брат похований за всiма християнськими звичаями.
Як часто ми пiзно усвiдомлюемо свою провину перед iншими, просимо вибачення у Бога, у рiдних. Але, можливо, краще пiзно, нiж нiколи:
Найбiльш трагiчною видалася менi iсторiя, пов'язана з Iльяш Ольгою Дем'янiвною, уродженкою Баришiвського району. Бабуся у травнi 2004 року поступила до Любарецькоi лiкарнi iз психiчними розладами. Вона не знала, хто вона i звiдки. Декiлька мiсяцiв жила без документiв, без iменi. Якось одна жiнка вiдвiдувала пацiента лiкарнi i повiдомила, що Ольга Дем'янiвна проживала у мiстi Борисполi у громадянки N. За словами жiнки, тут над старенькою знущалися, забирали ii пенсiю.
В'ячеслав Вiкторович Евтушенко звернувся до Бориспiльського МРВ ГУ МВС i разом iз дiльничним iнспектором та Ольгою Дем'янiвною побували за вказаною адресою.
Спiвробiтник мiлiцii попросив повернути документи Ольги Дем'янiвни: паспорт, iдентифiкацiйний код, посвiдчення про пiльги, членський квиток органiзацii ветеранiв Украiни. До рук депутата районноi ради В.В. Евтушенка потрапило i доручення, зареестроване приватним нотарiусом мiста Киева, яке уповноважувало N. розпоряджатися усiм майном О.Д. Iльяш. У дорученнi вказана попередня адреса бабусi: м. Киiв, бульвар Т. Шевченка!
В. Евтушенко прагнув домогтися справедливостi, знайти рiдних нещасноi жiнки, поiхав за киiвською адресою. У ЖЕКу йому повiдомили, що квартира продана ще у 2002 роцi, а потiм перепродана мешканцю Москви.
Через жителiв Баришiвського району вдалося розшукати родичiв Ольги Дем'янiвни, якi проживають на Троещинi у м. Киiв. Племiнниця вiдвiдувала свою тiтку у Любарцях, але позов до суду на N. не подала, злякалася.
В.В. Евтушенко з цього приводу звертався до опiкунськоi ради при Бориспiльському мiськвиконкомi, до голови ради М.М. Боровка, до Бориспiльського мiжрайонного прокурора О.В. Кузовкiна, до Шевченкiвського РУ ГУ МВС Украiни м. Киiв. Прагнув знову ж справедливостi: Та всi зусилля виявилися марними. У травнi 2005 року у 89 рокiв О.Д. Iльяш померла. Хоронила жiнку лiкарня.
Людина у нашому суспiльствi соцiально не захищена, особливо iнвалiди, одинокi пенсiонери. У Ревному е Будинок ветеранiв. Але щоб туди потрапити, необхiдно, щоб хтось оформив документи, потурбувався. Тож i залишаються часто такi люди на вулицi, ошуканi й обдуренi. Лiкарня стае притулком для них.
Потрiбно, за словами В.В. Евтушенка, створювати соцiальнi заклади для iнвалiдiв, пристарiлих. Неправильно, що лiкарня виконуе такi функцii.