З надiею, що нарештi iх почули i будуть вирiшуватися iхнi непростi проблеми розходилися жителi села Чубинське пiсля зустрiчi з новим головою Бориспiльськоi райдержадмiнiстрацii Iваном Полюховичем.
А проблем у селi, де проживае бiльше 800 жителiв, накопичилося немало.
У Чубинському немае дитячого садка i школи. Майже 100 дiтей iздять до Щасливого 316 автобусом. I в мороз, i в дощ вони стоять годину-пiвтори, чекаючи, чим доiхати до школи (або додому), адже маршрутки iх не беруть, а лише автобуси. А iх рейси бувають рiдко. На червневiй сходцi села Iван Полюхович пообiцяв, що вирiшить проблему з транспортом. Тепер ми зрозумiли, що це були червневi обiцянки.
Наше село вiдноситься до Великоолександрiвськоi сiльськоi ради. На територii села В. Олександрiвка е школа, до якоi з Чубинського близько трьох кiлометрiв. I до того ж, шлях до школи проходить через залiзничну дорогу. Чи зможуть батьки вiдпускати дiтей двiчi на день наражатися на небезпеку? Невже нинiшнiй владi теж байдуже до наших дiтей? Можливо, потрiбно заборонити народжувати, якщо немае куди дiтей вiддавати на навчання i виховання.
Не менш хвилюе нас i земельне питання. У багатьох мешканцiв Чубинського були городи, якi вiдiбрали. Е люди, якi мають земельнi дiлянки, видiленi пiд забудову - 10-12 соток. Коштiв будуватися немае, та й городину десь потрiбно вирощувати. От i пред'являють нам претензii у сiльськiй радi, що, мовляв, не за призначенням землю використовуете. Цi дiлянки у нас хочуть забрати, щоб продати iх людям, якi мають грошi для будiвництва житла. А в нас же сiм'i, дiти. I город для багатьох - чи не основне джерело доходу. Що робити нам, простим бiдним людям, якi не мають великих статкiв?
Велика проблема у селi iз водозабезпеченням. Вода, пiдведена до будинкiв, придатна лише для технiчних потреб. У селi е лише одна свердловина. I якщо з якихось причин немае води, то потрiбно йти у сусiдне село.
У Чубинському зводяться все новi й новi будинки (приватнi й багатоповерховi), але лiнii електропередач не додаються. I у нас надзвичайно низька напруга, при якiй псуються холодильники, телевiзори. А якщо, не дай Боже, через негоду зникло свiтло, то ремонтувати нiхто не хоче iхати. Нам немае куди звернутися, нас не чують у РЕМ, не чуе i сiльська рада.
Коли на територii села будували постiйно дiючу сiльськогосподарську виставку, ресторан "Любава", то говорили, що буде краще жити селянам. Обiцяли, що кошти будуть iти на розвиток села. Але нiякого покращення ми не вiдчули. Лише бачимо, як магнати б'ються за кожен шматок землi: А салюти, якi часто ми спостерiгаемо серед ночi, викликають у нас вiдразу. Адже вiд вибухiв спрацьовують сигналiзацii машин, неможливо спокiйно вiдпочивати, у будинках дрижать шибки.
У селi побудували 150-квартирний будинок. Нас цiкавить, чому на сiльську раду видiлили тiльки 2 двокiмнатнi квартири, а на райдержадмiнiстрацiю - 3 трикiмнатнi, зокрема i I.П. Полюховичу. У селi е люди, якi тривалий час чекають на житло. А мешканцi гуртожитку взагалi живуть у нестерпних умовах, та ще й без прав, як iм про це нещодавно сказали. Газ у гуртожитку вiдключили, немае каналiзацii. Допомоги шукати нiде. I.П. Полюхович вимагае, щоб цi люди показали ордери. Мешканцi живуть у гуртожитку 10 рокiв, а приватизувати не мають змоги.
Ще болюче питання для чубинцiв - це засмiченiсть села. У новому п'ятиповерховому будинку зараз роблять ремонт у квартирах. Усе смiття, весь бруд виноситься на дитячий майданчик. Пiд гуртожитком зробили смiтник i туалет. Сiльський голова на це нiяк не реагуе.
Прикро, що все це дiеться на батькiвщинi вiдомого етнографа, автора слiв Гiмну Украiни Павла Чубинського, який свого часу опiкувався життям селян. Ще в той час прагнув вiдкрити школу для простих дiтей. Якби вiн пiднявся i побачив, на що перетворився його мальовничий рiдний хутiр:
Чи почуе нас нова влада? Хочеться вiрити на краще, хоча розчарування та вiдчай зростають iз кожним днем.
За дорученням жителiв с. Чубинське
Галина Iванiвна Трунова,
Наталiя Леонiдiвна Полупан