Лариса МАЦЮК

Перше враження
У центрi села Сенькiвка Бориспiльського району чисто i затишно. На чiльному мiсцi височiе мальовнича церква, далi - сiльська рада, школа: Недалеко вiд центру, на вулицi Набережнiй, 62, розташований чотириповерховий будинок готельного типу. Ще за кiлька десяткiв метрiв вiд нього вiдчуваеться запах болота, багна та iдкого амiаку. Те, що там можна побачити, - просто жах! Пiдвал будинку до половини залитий фекалiями i каналiзацiйними стоками. Це видно бiля входу до пiдвальних примiщень (фото 1). Кругом рояться мухи, бiгають коти: А поруч, на дитячому майданчику, граються дiти. Двi дiвчинки-пiдлiтки про щось розмовляють i iдять морозиво. Невже вони звикли до такого смороду i iх не нудить? Вiд думки про це стае страшно: людина може призвичаiтися до будь-яких умов життя i сприймати iх цiлком нормально:
Про що розповiдають мешканцi "гостинки"
Побачивши мою зацiкавленiсть iхньою наболiлою проблемою, люди повиходили з квартир i почали дiлитися своiми бiдами. Найболючiшi питання - "нелегальне" життя у "гостинцi" i нелюдськi умови iснування. Мешканцi будинку, у якому 51 квартира, не мають прописки. У паспортi стоiть штамп, де зазначено лише "с. Сенькiвка". Багато людей живуть тут по 10-13 рокiв. Житло iм надав ще радгосп "Сенькiвський". Згодом будинок перевели на КСП, потiм лiквiдацiйна комiсiя у квiтнi 2005 року передала його на баланс сiльськоi ради. Без прописки люди не можуть взяти речi в кредит, iх не приймають на курси водiiв, а в сiльрадi не дають паспортiв. Е хлопцi, яким наступного року йти до армii, а вони не мають документiв. "Припишiть свою дитину тимчасово до когось iз односельцiв, щоб вулиця була i номер, тодi i паспорт дамо", - говорять у сiльськiй радi.
Цiкаво й те, що рахунки за воду, газ, електроенергiю, тепло, запрошення на вибори приходять на вулицю Набережну, 62, i квартира там вказана. Переважна бiльшiсть мешканцiв регулярно сплачуе за всi послуги. Частина людей проживае у "гостинцi" декiлька рокiв. Попереднi ж мешканцi не сплачували рахунки: у радгоспi майже 8 рокiв не отримували заробiтну плату. А тепер на iхнi голови (хоч i договори попередньо складенi й особистих боргiв немае) "впали" чималенькi суми - 400-1000 грн. Договiр про воду i каналiзацiйнi стоки укладався iз ПМК-241. Води, за яку сiм'я з чотирьох осiб сплачуе щомiсяця близько 80 грн., у весняно-лiтнiй перiод часто немае. Понад рiк тому багато хто поставив лiчильники i сплачувати стало значно менше. Рештi не дозволяють ставити лiчильники через незрозумiлi борги.
Страшнi антисанiтарнi умови iснують уже майже п'ять рокiв. Через надмiрну вологiсть вкриваються плiснявою стiни, псуються меблi. Опалення, за яке сплачують немалi кошти, вмикають не ранiше грудня. Мешканцi часто хворiють на пневмонiю, застуду. Майже в кожнiй сiм'i - одна-двi дитини. Серед дiтей поширюються iнфекцiйнi хвороби такi, як пiодермiя i стрептодермiя. Одна мама розповiдае, що ii маля подряпав кiт, i на тiлi почали з'являтися виразки, схожi на лишаi, якi починають гнисти. Лiкували пiвтора мiсяця.
Трапляеться, що багно пiднiмаеться з унiтазу i виливаеться на першому поверсi у квартири i навiть у коридор! Сантехнiка немае, ЖЕКу немае. Ремонтувати нiкому. Тож довелося, за словами однiеi жiнки, минулого року у квартирi пробивати пiдлогу, щоб фекалii зiйшли у пiдвал:
У квартирi 203, наприклад, постiйно по стiнi тече вода з третього на другий поверх. Мокрi шпалери взялися цвiллю. Ремонт зробити неможливо. Допомоги просити нема в кого. "Кожен знiмае iз себе вiдповiдальнiсть", - розповiдае стурбовано ця жiнка.
Мешканцi скаржаться, що нiкому вони не потрiбнi: писали листи на адресу колишньоi влади району, скаржилися влiтку на сходцi села теперiшньому головi райдержадмiнiстрацii I.П. Полюховичу, який обiцяв допомогти. Приiжджали представники з адмiнiстрацii, iз санепiдемстанцii: Два тижнi тому вирiшили вiдремонтувати каналiзацiю. Робiтники з ПМК-241, розповiдають люди, вiдкачували нечистоти з пiдвалу. Перекрили воду. Просили, щоб декiлька днiв не виливали нiчого в каналiзацiю. Ремонтували лише день! Потiм все закинули, не вiдкачавши бiльшоi частини. До ремонту справа не дiйшла. Декiлька днiв люди бiгали по чужих туалетах i кущах. Та треба ж помитися, приготувати iсти: А дiти? "Якби ж нам, як обiцяли, побудували хоч туалет на вулицi", - говорить хтось iз мешканцiв. "Коли б квартири були нашi, приватизованi, то й кошти б збирали i самi все вiдремонтували. Свердловину пробили б", - додае iнший. Люди змушенi ходити до приватних будинкiв по воду. Сусiди сердяться, адже води в криницях для всiх не вистачае. Бiля будинку, у квартирах стоiть страшенний сморiд, особливо ввечерi або пiсля дощу.
Жителi розповiдають про бездiяльнiсть коменданта "гостинки" Л.П. Лизогуб, дiльничний мiлiцiонер теж не з'являеться для наведення порядку. Адже молодь часто ввечерi приходить до будинку, пиячить, смiтить, влаштовуе бiйки.

Люди показали i свiй величезний смiтник (фото 2). Як тiльки дмухне вiтер - усе на городах. Недаремно жителi приватних будинкiв ображаються. Сiльський голова декiлька рокiв обiцяе поставити баки для смiття. А тим часом там бiгають собаки, коти, якi розносять iнфекцiю. Можливо, i самим мешканцям "гостинки" потрiбно б менше смiтити, а папiр i пакети спалювати.
Ще один "краевид" - за будинком, на дитячому майданчику. Серед гойдалок, турнiкiв, бiля гiрки стоять копицi соломи (фото 3) i обладнаний "цивiлiзований" смiтник мешканцiв двоповерхових будинкiв. Цей "пейзаж" прямiсiнько пiд вiкнами. Подумаеш, одним смiтником бiльше, одним менше. На вимоги жителiв "гостинки" прибрати все це, нiхто не зважае.
"Чим ми i нашi дiти дихаемо", - бiдкаються люди. Вони бояться, що будинок колись завалиться.

Що кажуть у сiльськiй радi
Щоб прояснити ситуацiю, я звернулася до сiльськоi ради. Секретар i дiльничний мiлiцiонер в один голос запевняли, що там чи не бiльшiсть людей пиячить i мае борги за комунальнi послуги. Що люди самi в усьому виннi, бо не вмiють користуватися каналiзацiйними стоками, викидають туди лушпиння i всiлякi вiдходи; повiдбивали труби. Але ж там живуть вчителi, медики, працiвники "АгроРегiону". Звичайнi люди.
На запитання про приписку, видачу паспортiв менi вiдповiли, що "гостинку" будував радгосп без дозволу, без документiв. Це житло взагалi нiким не приймалося. Отож, будинок е i його нiби немае? Чудасiя та й годi! А щодо смiтникiв, за словами секретаря, то люди не платять за квартиру, i у сiльськоi ради немае коштiв. Чимало мешканцiв туди лише митися ходить, а живе в iншому мiсцi. Та це вже неправда, стверджують люди. I взагалi, чому така агресiя, недоброзичливiсть до тих людей? У кожному багатоповерховому будинку е рiзнi жителi, боржники, якi не платять за послуги:
Пiд час телефонноi розмови iз сiльським головою Вiрою Миколаiвною Гончаренко стало вiдомо, що будинок на баланс сiльськоi ради лiквiдацiйна комiсiя передала з боргами i без документiв на "гостинку". Каналiзацiйнi стоки вийшли з ладу ще 15 рокiв тому. Нинi готуеться договiр на довгострокову оренду (49 рокiв) з правом викупу без змiни цiльового призначення будинку iз ЗАТ ПЗ "АгроРегiон" (керiвник - Ю.М. Карасик). Десять квартир залишаеться для сiльськоi ради. Яка доля чекае на тих, хто не працюе в "АгроРегiонi" чи не потрапить до списку сiльради? Вони можуть бути виселенi? Начебто все законно. Люди ж не приписанi. Та чи можна продавати житловий будинок? Можливо, краще було б допомогти, щоб мешканцi приватизували своi помешкання? Вiра Миколаiвна запевнила, що все робиться, щоб допомогти людям у вирiшеннi проблем.
У кого шукати допомоги?
Кореспондент звернулася до ПМК-241 стосовно боргiв, якi списують на людей. Менi вiдповiли, що правонаступником являеться той, хто там проживае. Але ж пiдписувалися договори, а про борги попередникiв не йшлося.
Чи е документи на "гостинку", чи немае, поки що з'ясувати не вдалося: начальник Бориспiльського районного архiвного вiддiлу у вiдпустцi, головний архiтектор - людина нова.
Хто винен бiльше у нинiшнiй ситуацii: радгосп, який без документiв i дозволу побудував? Люди, яким випало там жити? Сiльська рада, що не мае коштiв i не може допомогти мешканцям будинку? ПМК, куди сплачують грошi за воду i каналiзацiйнi стоки? А, може, наша система законiв та бездiяльнiсть влади? Чим же виннi тi дiти, якi хворiють, дихаючи тим страшним смородом?
Змiнюються представники влади у районi та селi. Йде постiйна боротьба за посади. Починаючи з 1992 року люди, якi мешкають на Набережнiй, 62, залишаються беззахисними.
Будемо сподiватися на позитивне вирiшення цих питань на користь простих людей. Випадкiв, подiбних до описаного, е немало у Бориспiльському районi. Незабаром вибори до мiсцевих рад. Тож е шанс представникам рiзних полiтичних сил не лише боротися за владу, а й показати справжне ставлення до людей: Не словами, а справами:
P.S. Коли газета готувалася до друку, менi в районному архiвi повiдомили, що е розпорядження представника Президента Украiни в Бориспiльському районi М.Г. Музики вiд 29. 12.1992 року про роботу Державноi приймальноi комiсii по прийому в експлуатацiю 51-квартирного житлового будинку готельного типу в с. Сенькiвка. Голова приймальноi комiсii i нинiшнiй голова районноi ради М.I. Кононенко пiдтвердив, що на "гостинку" були всi необхiднi документи, а людям повиннi були видати ордери на вселення.
Очевидно, мешканцям цього будинку необхiдно звернутися до прокуратури, щоб вирiшити питання i прописки, i приватизацii житла.