 |
 |
 |
Дотацii, кредити та держзакупiвлi вимагатимуть для украiнських селян
трудовики
Те, що украiнське село нинi в глибокiй кризi, говорять всi полiтики,
як i те, що жити селянам з року в рiк стае важче. Однак, практично
нiхто з них не каже конкретно, як змiнити цю кризову ситуацiю i покращити
життя селян. Адже саме цi люди сьогоднi годують краiну, i роблять це
за надзвичайно складних умов i практично без жодноi пiдтримки держави.
Про вiдсутнiсть державноi стратегii розвитку украiнського села нинi
заявляе нова полiтична сила - <Трудовий союз>. Трудовики визнають,
що нова влада, як i стара, практично нiчого не зробила для селян та
вирiшення iхнiх проблем.
А цих проблем чимало i в <Трудовому союзi>, до якого входить i Украiнська
селянська демократична партiя (УСДП), знають iх не iз розмов, а з власного
досвiду, на вiдмiну вiд тих же мiнiстрiв, якi iздять в село лише на
<показовi вистави>, органiзованi губернаторами чи головами районiв.
Мiльйони гектарiв незораних та незасiяних земель, критична зношенiсть
технiки, а часом ii майже повна вiдсутнiсть, шалено високi цiни на
пальне та хронiчна нестача коштiв - це те, чим сьогоднi е украiнське
сiльське господарство.
Показники, виданi всiлякими комiтетами статистики, навiть приблизно
не вiдображають реальний стан речей у галузi, адже приписки у сiльському
господарствi сприймаються ледь не як норма.
Перший заступник голови УСДП Василь Сухий називае нинiшнiй стан у аграрнiй
сферi <найглибшою кризою останнiх десяти рокiв>, хоч i вiдзначае, <що
жодних поступок у кращий бiк за цi роки зроблено не було>. Василь Сухий
звертае увагу на те, що наразi засiяно лише 30% тих площ, якi планувалися
до засiву як через складнi погоднi умови, тобто через вiдсутнiсть дощу,
так i через дорожнечу на пальне. <Вже зараз е всi ознаки того, що в
наступному роцi нас чекае продовольча криза>, - вважае перший заступник
голови УСДП.
Зважаючи на всi вищезгаданi обставини, <Трудовий союз> заявив про початок
розробки цiлiсноi програми виведення украiнського села з кризи.
Працювати над програмою будуть не мiнiстри, а люди, якi бiльшу частину
життя пропрацювали в аграрнiй сферi та мають власний досвiд успiшного
господарювання. Такi люди в Украiнi е, i саме завдяки iм украiнське
село досi тримаеться.
Власне, такий пiдхiд цiлком у правилах <Трудового союзу>, адже це едина
полiтична сила, створена людьми працi, а не полiтиками <пiд себе>.
Бо лише той, хто працюе, знае власнi проблеми, а отже, може iх вирiшити.
Розроблену програму трудовики покладуть на стiл Президентовi та депутатам
Верховноi Ради i вимагатимуть ii виконання.
Ось декiлька основних пунктiв:
- держава мае створити систему Державних закупiвель основних сiльськогосподарських
продуктiв: пшеницi, м'яса тощо. Там мають бути визначенi мiнiмальнi
цiни на цю продукцiю, зважаючи на ii собiвартiсть.
Якщо ця вимога буде виконана, грошi вiд товарiв нарештi надiйдуть до
виробникiв, тобто селян, а не осiдатимуть у кишенях рiзних посередникiв.
До того ж селянин буде гарантовано захищений вiд збиткiв, якi вiн регулярно
мае через зростання цiн на пальне. Мирослав Якiбчук називае ненормальною
ситуацiю, яку селяни мають цього року, коли цiна на пальне стала удвiчi
вищою, а цiна на пшеницю вдвiчi нижчою;
- держава мае гарантувати селянам дотацii. Така система працюе практично
у всiх розвинених краiнах. Украiна ж полишила своiх селян наодинцi
з iхнiми проблемами. Державнi дотацii мають надаватися господарствам
постiйно i у чiтко визначених розмiрах, залежно вiд того, скiльки продукцii
виробляе те чи iнше господарство.
Якщо в село надходитимуть грошi, якi будуть вiдшкодовувати селянам
частину витрат на пальне та оновлення технiки, у села з'явиться шанс
модернiзуватися i вдосконалити виробництво. Адже не секрет, що у багатьох
господарствах сьогоднi землю обробляють так, як це було пiсля вiйни
- майже без технiки;
- держава мае поновити випуск якiсноi сiльськогосподарськоi технiки
вiтчизняного виробництва. Комбайн i трактор, вироблений в Украiнi,
буде доступнiшим для селян, анiж дорога iноземна технiка. Це стимулюватиме
i промисловiсть, тим паче, що Украiна завжди виробляла сiльгосптехнiку;
- держава мае гарантувати селянам дешевi та довготривалi кредити. Iншим
джерелом надходження коштiв, окрiм дотацii, мають стати i сiльгоспкредити.
Нинi кредити для селян iнакше як грабунком назвати не можна, адже виплачуючи
взятi в банку грошi, люди платять в пiвтора раза бiльшу суму. Вiдсотки
за кредит складають приблизно 30%, коли в розвинених краiнах вони 3-6%.
Дешевi кредити могли б забезпечити банки, що перебувають пiд контролем
держави. Тодi ставки кредитiв змушенi були б зменшити i комерцiйнi
банки. Поки що ж держава значно бiльше захищае банкiрiв, анiж селян.
I ще одним важливим прiоритетом влади мае стати покращення рiвня життя
людей у селi. Кожна сiльська громада мае бути гарантовано забезпечена
дитячим садком, школою, амбулаторiею та аптекою. Лише тодi можна сподiватися,
що люди зможуть далi жити в селах, а не тiкати задля виживання у мiсто.
Як кажуть у народi, якщо всi втечуть, то хто ж буде годувати краiну?
Це запитання трудовики мають намiр серйозно поставити перед владою.
Бо без реалiзацii пропозицiй <Трудового союзу> украiнське село не мае
шансiв на виживання. I тодi краiна, яка мае найкращi в Европi землi,
буде змушена iсти чужий хлiб.
